ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 911/428/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівСибіги О.М., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід15.06.2016у справі№911/428/16Господарського судуКиївської областіза позовомПриватного підприємства "Оліяр"доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень"простягнення суми

за участю

- відповідача:Карпенко Т.О. (довіреність від 18.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Оліяр" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень" (далі - відповідач) 540 000,00 грн. вартості товару, 27991,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 37000,00 грн. витрат з найму крану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач поставив позивачу товар неналежної якості, яка полягала у тому, що протягом гарантійного строку в обладнанні були виявлені дефекти, які неможливо усунути, у зв'язку з чим позивач відмовився від контракту та вимагав повернення сплаченої суми, а також процентів за користування чужими грошовими коштами та витрат пов'язаних з монтажем обладнання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2016 (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Алданова С.О., Смірнова Л.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 540 000,00 грн. основного боргу, 22000,00 грн. витрат, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач вказує на безпідставність доводів, викладених відповідачем у касаційній скарзі, та просить залишити вказані судові рішення без змін.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.12.2014 між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений контракт №34, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються сторонами в специфікації, яка з моменту підписання її сторонами є невід'ємною частиною даного контракту. Для виготовлення товару сторонами підписується технічне завдання або креслення, котрі розробляються постачальником.

Відповідно пункту 2.2 контракту ціна товару оговорюється у специфікації.

Пунктом 3.1 контракту сторони встановили, що термін поставки товару оговорюється в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

Згідно специфікації №1, у редакції додаткової угоди № 1 до контракту, постачальник передає у власність покупця у термін до 07.08.2015, а покупець приймає та оплачує наступний товар:

- фланець Ду 1000 за ціною 30 000,00 грн.;

- фланець Ду 1200 за ціною 36 000,00 грн.;

- збірник СЕнв 20-2-12 за ціною 540 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.7 контракту датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної.

На виконання умов контракту та на підставі видаткової накладної від 04.08.2015 №КО-0000031 відповідач поставив позивачу збірник СЕнв 20-2-12 (далі-збірник) вартістю 540 000,00 грн., фланець Ду 1000 вартістю 30000,00 грн., фланець Ду 1200 вартістю 36 000,00 грн., які були оплачені платіжними дорученнями від 18.12.2014 № 4630 на суму 276 000,00 грн. та від 23.07.2015 № 4173 на суму 330 000,00 грн.

15.10.2015 позивач листом № 10/06 повідомив відповідача про те, що отриманий збірник є не придатним до експлуатації, оскільки в місцях з'єднання корпусів збірника виявлено значні витікання рідини, у зв'язку з тим, що з'єднувальні фланці мають нерівну форму, тому просив терміново направити представника відповідача для вирішення питання по усуненню несправності даної ємкості.

26.10.2015 комісією у складі головного інженера відповідача Мартинюка В.В., головного механіка позивача Андрушко А.Є. та механіка цеху рафінації позивача Найди О.А. був складений акт, яким встановлено, що виготовлений відповідачем відповідно до контракту збірник СЕнв 20-2-12 непридатний до експлуатації, оскільки виявлені підтікання рідини в місцях фланцевих з'єднань.

Листом від 29.10.2015 №10/09 позивач посилаючись на акт від 26.10.2015 та пункт 3.9 контракту повідомив відповідача про те, що, оскільки збірник виготовлений відповідачем виявився непридатним до експлуатації, усунення дефекту має бути виконаним в 10-ти денний термін, а саме до 02.11.2015.

Відповідач у листах від 28.10.2015 № 8/1329, від 29.10.2015 № 8/1334 та від 11.11.2015 № 8/1397 повідомляв позивача про готовність власними силами усунути виявлені недоліки, проте станом на 23.11.2015 їх не усунув.

23.11.2015 позивач направив відповідачу претензію №11/03, яка була отримана відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 09.12.2015, у якій позивач вказував про відмову від контракту і вимагав повернути сплачені грошові кошти у сумі 540 000,00 грн., компенсувати витрати на послуги крана, який використовувався для монтажу та демонтажу збірника у розмірі 37 000,00 грн., а також забрати обладнання з підприємства протягом 10 днів з дня отримання цієї претензії, яку відповідач залишив без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позовних вимог мотивував тим, що виявлені позивачем недоліки у збірнику не були усунуті відповідачем протягом тривалого часу, що є підставою для стягнення з відповідача суми оплати за поставлений збірник. Також суд зазначив, що оскільки повернення збірнику станом на час розгляду справи не відбулося, то у позивача в контексті умов п.4.12 контракту право вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не виникло. Крім того, суд вказав на те, що акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 15 000,00 грн. не мають відношення до контракту, тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Враховуючи, що між сторонами правовідносини виникли з договору поставки, іншого судами не встановлено та позивачем не доводилось, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 673 зазначеного кодексу продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно статті 675 наведеного кодексу товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Приписами части другої статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (п.1).

Згідно із приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення статті 629 цього кодексу визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо не усунення відповідачем дефекту у збірнику в десятиденний термін, який був визначений сторонами у п.3.9 контракту та вказувався позивачем у листі від 29.10.2015 №10/09, підписання представником відповідача акта про непридатність до експлуатації поставленого обладнання від 26.10.2015 без зауважень, та наявність погоджених умов договору про право покупця відмовитися від неякісного товару та кореспондуючого обов'язку постачальника відшкодувати всі витрати пов'язані з придбанням, транспортуванням товару та повернути покупцю всі сплачені кошти протягом 10 (десяти) робочих днів, у разі неможливості усунення дефектів протягом 10-ти денного терміну, виходячи із встановленої законодавством обов'язковості виконання договору сторонами, правові висновки суду апеляційної інстанції про те, що у позивача виникли правові підстави відмовитися від такої покупки і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми та витрат, є правильними.

Відповідач цих обставин не спростував.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що акт від 26.10.2015 не можна брати до уваги, оскільки він оформлений не у відповідності до пункту 4.7 контракту, були перевірені апеляційним судом, який надав їм правову оцінку та обґрунтовано їх відхилив з огляду на їх безпідставність, у зв'язку із тим, що як вбачається із встановлених судами обставин справи, акт складено комісією у складі якої був головний інженер відповідача Мартинюк В.В., і цим актом встановлено, що виготовлений відповідачем відповідно до контракту збірник СЕнв 20-2-12 непридатний до експлуатації, оскільки виявлені підтікання рідини в місцях фланцевих з'єднань.

У касаційній скарзі відповідач, як на підставу для її задоволення, посилається на те, що на підприємстві позивача мала місце пожежа, однак не наводить доказів, які судами не були враховані та не наводить мотивів про те, яким чином ця обставина могла вплинути на прийняття судового рішення зі спору.

Відповідно до приписів частини 2-ї статті 111 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Отже відсутні правові підстави вважати, що вказана обставина належним чином доводилась відповідачем судам попередніх інстанцій, а із змісту касаційної скарги не вбачається яким чином ця обставина - пожежа, могла вплинути на прийняття у справі судових рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст.1117 ч.2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (ч.2), суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі Господарського суду Київської області №911/428/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді О.М. Сибіга

Г.А. Кравчук