ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 906/188/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справі № 906/188/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомКомунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Житомирська обласна рада, 2) Комунальне підприємство "Обласний лікувально-оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаПасічник О.М.- - відповідачаЛяшенко Р.В.- - третьої особи-1не з'явився- - третьої особи-2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року Комунальне підприємство "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані", в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь 2 800 186, 86 грн., з яких: 1 632 487, 38 грн. боргу з орендної плати, 272 298, 22 грн. пені та 895401,26 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору оренди № 1 від 28.02.2013 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за період з 30.11.2013 по 13.10.2015.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.03.2016 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Житомирську обласну раду та Комунальне підприємство "Обласний лікувально-оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.04.2016 у справі № 906/188/16 (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (головуючий Сініцина Л.М., судді: Василишин А.Р., Гудак А.В.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Комунальне підприємство "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

11.08.2016 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" надійшли заперечення на касаційну скаргу, які залучені до справи та враховані судом.

Житомирська обласна рада та Комунальне підприємство "Обласний лікувально-оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

В судовому засіданні 31.08.2016 оголошувалась перерва до 07.09.2016.

07.09.2016 представники Житомирської обласної ради та Комунального підприємства "Обласний лікувально-оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішень Житомирської обласної ради № 269 від 08.09.2011, № 735 від 22.11.2012, 28.02.2013 між Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані", як орендарем, укладено договір оренди № 1, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс КП "Обласний лікувально-оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради за адресою: м. Житомир, провулок Оздоровчий 7, на земельній ділянці, розмір якої складає 4,1478 га, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації і передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.08.2012, що становить 5 466 709, 00 грн., без ПДВ, у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 5 466 709, 00 грн., без ПДВ.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.02.2013 по 27.01.2016 включно. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації підприємства за участю орендаря; загибелі підприємства; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (п.п.10.1, 10.7 договору).

На виконання умов договору, 28.02.2013 між балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем складено та підписано акти приймання-передачі про передачу цілісного майнового комплексу з переліком майна, що передається в оренду та про передачу останньому документації (договору оренди земельної ділянки від 28.07.2003 на 2 аркушах; інвентаризаційної справи № 6811 на будівлі лікувально-оздоровчого реабілітаційного комплексу та трьох свідоцтв про реєстрацію вантажних автомобілів).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 у справі № 906/1343/14, яке набрало законної сили, договір оренди № 1 від 28.02.2013, укладений між КП "Агенція з питань регіонального розвитку" та ТзОВ "Фаворит Девелопмент Компані", розірвано та зобов'язано ТзОВ "Фаворит Девелопмент Компані" у 14-денний строк, з дня набрання рішенням законної сили, повернути об'єкт оренди КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради у порядку встановленому чинним законодавством та рішенням Житомирської обласної ради.

Таким чином, орендні правовідносини сторін тривали з лютого 2013 року по жовтень 2015 року.

18.11.2015 КП "Агенція з питань регіонального розвитку" звернулося до ТзОВ "Фаворит Девелопмент Компані" з претензією на сплату 1 632 487, 73 грн. боргу з орендної плати станом на 13.10.2015 та 602 977, 34 грн. пені, яка залишена останнім без задоволення.

В своєму позові позивач послався на невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за період з 30.11.2013 по 13.10.2015, внаслідок чого, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 632 487, 73 грн. У зв'язку з простроченням внесення орендної плати, на підставі п.п. 3.6, 9.3. договору оренди позивачем нараховано пеню у розмірі 272 298, 22 грн. за період з 14.10.2015 по 29.02.2016 та неустойку у розмірі 895 401, 26 грн. за період з 14.11.2015 по 29.02.2016.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правових відносин положення ч.6 ст. 762 ЦК України, зазначивши про те, що відповідач не міг користуватися об'єктом оренди у спірний період через обставини, за які він, як орендар, не відповідає (незадовільний стан орендованого майна), а тому в нього відсутній обов'язок сплачувати орендну плату за цей період. В своїх рішеннях суди послалися також на те, що позивачем не доведено факту користування орендованим майном після 29.11.2013, тобто з дати підписання акту про повернення майна з оренди.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає недостатньо обґрунтованими та такими, що не повністю відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

При розгляді питання щодо незадовільного стану майна, яке було передано в оренду, суди попередніх інстанцій не надали ніякої правової оцінки тій обставині, що в залученій до матеріалів справи копії акту приймання передачі майна в оренду (т.1., а.с.28), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, зазначено, що стан майна є незадовільним (згідно "дефектовочного акту") і що майно потребує ремонту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.6. договору оренди передбачено, що саме орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна підприємства (т.1., а.с.18).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 32 ГПК України, якою визначено поняття і види доказів, зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки встановлення обставин неможливості використання майна за цільовим призначенням входить до предмета доказування та потребує спеціальних знань, з урахуванням правил оцінки належності та допустимості доказів, господарський суд має вирішити питання про призначення відповідної судової експертизи. Однак, як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не вчиняли відповідних процесуальних дій.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 у справі № 906/1343/14, яке набрало законної сили, договір оренди розірвано у зв'язку з систематичним невиконанням орендарем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати, що є самостійною умовою для розірвання договору оренди. Підставою для розірвання договору визначено ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Факт несплати орендної плати, без поважних причин, встановлено рішеннями судів у справі № 906/1918/13. Таким чином, розірвання договору відбулось у зв'язку з істотним порушенням умов договору оренди з боку орендаря.

Також, підставою для розірвання договору судом зазначено ст. 783 ЦК України, згідно якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім того, як вбачається з тексту зазначеного судового рішення від 25.08.2015 у справі № 906/1343/14, встановлено той факт, що цілісний майновий комплекс у встановленому законом порядку не повернуто після прийняття Жиомирською облрадою рішення від 19.11.2013 про розірвання договору оренди. З таким висновком місцевого суду погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та постанова Вищого господарського суду України від 24.02.2016 у справі № 906/1343/14; т.1, а.с.261-269).

У даній справі, в своїх рішеннях судами зазначено, що орендар не міг користуватися орендованим майном з моменту підписання акта про повернення майна з оренди, тобто після 29.11.2013, оскільки майно передано балансоутримувачу (т. 1, а.с.283, т.2., а.с.144). В той же час, у рішенні суду по справі № 906/1343/14, яке набрало законної сили, визнано встановленим той факт, що вказаний акт є неналежним доказом повернення майна через його підписання не в день передачі майна та відсутності цього акту у позивача (орендодавця) (т.2., а.с.264, 269). У цій справі суди дійшли висновків про те, що орендар порушив вимоги законодавства та п.п.2.4., 5.10 договору оренди щодо правил розірвання договору та порядку повернення майна з оренди, оскільки після прийняття Житомирською обласною радою рішення від 19.11.2013 про дострокове розірвання договору жодних дій щодо повернення майна з оренди він не вчиняв. Таким чином, судами визнано обґрунтованою та задоволено позовну вимогу про повернення майна з оренди, оскільки, встановлено, що орендар фактично володів та користувався спірним майном на час вирішення спору і цілісний майновий комплекс разом з документацією, у встановленому законом порядку, орендодавцю не повернув (т.1., а.с.264).

Відповідно до ч.3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обставини, встановлені судовими рішеннями у господарських справах №№ 906/1343/14, 906/1918/13 мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі. В своїх рішеннях суди попередніх інстанцій не зазначили, з яких причин вони не враховують обставин, які вже визнані встановленими.

Таким чином, висновки судів у даній справі про те, що позивачем не доведено факту користування відповідачем майном після 29.11.2013 і це впливає на обов'язок сплачувати орендну плату, не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, як підставу для відмови у позові, зазначив, що позивачем не доведено того, що він був позбавлений права до розірвання договору передати майно в оренду будь-якій іншій зацікавленій особі та не надав доказів про наявності таких осіб взяти в оренду спірне майно. Колегія вважає, що з'ясування цих питань не входить до предмета доказування у даній справі.

Крім того, сам по собі факт не використання орендованого майна без одночасної наявності усіх умов, передбачених ч.6 ст. 762 ЦК України, не є підставою для звільнення орендаря від обов'язку сплачувати орендодавцю орендну плату.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 906/188/16 скасувати. Справу № 906/188/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова