ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2016 року Справа № 920/1783/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Грек Б.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 06.04.2016 у справі № 920/1783/15 господарського суду Сумської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт"до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісресурс"треті особи:1. Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради, 2. товариство з обмеженою відповідальністю "ОблСумиліфт",простягнення 244 519 грн.,за участю представників
позивача: Пономаренка В.П.,
відповідача: Брайко Ю.В.,
третіх осіб: не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісресурс" про стягнення 244 519, 31 грн. заборгованості за договором підряду.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.02.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради та товариство з обмеженою відповідальністю "ОблСумиліфт".
Рішенням господарського суду Сумської області від 06.04.2016 (з урахуванням ухвали від 13.04.2016 про виправлення описки в даті прийняття рішення), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" (підрядником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісресурс" (замовником) 29.05.2015 укладено договір підряду № 19, за умовами п. 1.1. якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених додатком № 1 та додатком № 2 до договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з абз. 2 п. 5.1. договору підрядник повинен надати замовнику акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що замовник до десятого числа місяця, наступного за звітним, направляє підряднику акт виконаних робіт, поданий з дотриманням вимог п. 5.1. договору, оформлений належним чином (підписаний уповноваженою особою та засвідчений печаткою) або обґрунтовану відмову від приймання виконаних робіт. Якщо відмова в підписанні акта не надіслана замовником в обумовлений термін, виконані роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті.
Відповідно до п. 5.3. договору замовник здійснює розрахунок за виконані підрядником роботи відповідно до сплачених коштів мешканців, згідно з інформацією про сплату коштів, яку надає Сумський міський розрахунковий центр. Сторони підписують акти виконаних робіт до 30 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 5.4 договору у разі несвоєчасного надання належним чином оформлених актів виконаних робіт, замовник має право на додаткове відтермінування платежу за виконані роботи в 15 банківських днів.
Позивач стверджує, що відповідно до умов договору він виконав роботи у червні 2015 року на суму 82 757, 32 грн., у липні 2015 року на суму 81 373, 15 грн., у серпні 2015 року на суму 80 388, 84 грн., всього - на суму 244 519, 31 грн.
Проте відповідач виконані роботи не оплатив, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виконання позивачем робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації саме в спірних житлових будинках, та саме в червні, липні та серпні 2015 року і на замовлення відповідача.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Таким чином, роботи можуть вважатися виконаними, а обов'язок з їх оплати таким, що настав, після складення акта виконаних робіт. Складений акт, що підписаний сторонами, або той, від підписання якого сторона ухиляється, породжує правові наслідки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем акти виконаних робіт за червень-серпень 2015 року відповідачем не підписані.
Водночас, за висновком місцевого та апеляційного господарських судів, факт дотримання позивачем умов договору щодо надання замовникові актів виконаних робіт побудинково із зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, як це передбачено п. 5 договору, не підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та у встановленому порядку позивачем не доведений.
Надані позивачем штатний розпис підприємства, графіки роботи ліфтової служби, табелі обліку робочого часу за червень-серпень 2015 року, накази про призначення відповідальних осіб, додатки до них з переліком ліфтів, закріплених за відповідальними особами, видаткові накладні на придбання запасних частин та матеріалів, акти списання суди попередніх інстанцій не прийняли в якості доказів виконання позивачем робіт у період з червня по серпень 2015 року, оскільки такі документи складені позивачем в односторонньому порядку та не доводять виконання відповідних робіт з обслуговування конкретних ліфтів за відповідними адресами.
За встановлених обставин, з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які б підтверджували факт виконання позивачем робіт за договором саме в спірних житлових будинках, та саме в червні-серпні 2015 року і на замовлення відповідача, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що у відповідача не виник обов'язок з оплати таких робіт.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 228 від 07.05.2015 визначено з 01.06.2015 виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 285 від 02.06.2015 постановлено вважати договір № 52 від 25.05.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, укладений між комунальним підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради та відповідачем, неправомірним внаслідок недійсності через його невідповідність вимогам закону.
В подальшому, рішенням господарського суду Сумської області від 09.03.2016 у справі № 920/1863/15 визнано недійсним договір № 52 від 25.05.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, укладений між комунальним підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісресурс" та додаткову угоду № 1 до нього.
За висновком судів попередніх інстанцій, вказані документи підтверджують, що відповідач не мав права надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, тому й не надавав заявки позивачу на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.
Рішенням господарського суду Сумської області від 15.02.2016 у справі № 920/1853/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОблСумиліфт" та стягнуто на його користь з комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради за договором № 70 від 03.06.2015 заборгованості у розмірі 202 391, 49 грн., 25 525,13 грн. пені та 1 683, 01 грн. 3% річних.
Вказаним рішенням суду встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ОблСумиліфт" (підрядником) та комунальним підприємством "Сумижитло" (замовником) 03.06.2015 укладено договір підряду № 70 та встановлено факт виконання підрядником робіт загальною вартістю 202 391, 49 грн. за червень-серпень 2015 року, обсяг і якість вказаних робіт підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, які є належними та допустимими доказами.
При цьому перелік об'єктів, визначених додатком № 1 до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 19 від 29.05.2015, є тотожним переліку об'єктів, визначених додатками № 1 та додатком № 2 до договору підряду № 70 від 03.06.2015.
Тобто рішенням господарського суду Сумської області від 15.02.2016 у справі № 920/1853/15 з комунального підприємства "Сумижитло" стягнуто заборгованість за роботи, виконання яких здійснено товариством з обмеженою відповідальністю "ОблСумиліфт" за договором підряду № 70 від 03.06.2015. В той же час позивачем у даній справі заявлено вимоги про стягнення заборгованості за виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на тих же об'єктах за той же період.
З огляду на встановлені судами обох інстанцій обставини, за яких позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного виконання договірних зобов'язань, та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність фактичних і правових підстав для задоволення позову.
Подані скаржником до Вищого господарського суду України в якості доказу копії паспортів ліфтів не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки касаційна інстанція в силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості збирати нові докази.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.
Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 - без змін.
Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Малетич М.М. Грек Б.М.