ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 917/319/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР", м. Гадяч,

на рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2016

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016

у справі № 917/319/16

за позовом приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (далі - Підприємство), м. Сквира,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР" (далі - Товариство), м. Гадяч,

про стягнення 4 345 478,47 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Корнієнко В.П. предст. (дов. від 11.01.2016)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства про стягнення 667 927,33 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, одержаного за видатковою накладною від 15.11.2016 № 3756 та поставленого Підприємством Товариству на виконання умов договору поставки товарів від 01.09.2015 № 0109-4.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 порушено провадження у справі № 917/319/16 та прийнято позовну заяву до розгляду.

У судовому засіданні 24.03.2016 місцевий господарський суд перейшов до розгляду справи по суті. Після початку розгляду справи по суті представник позивача подав суду заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Товариства 2 919 927,33 грн. основного боргу (з них: 1 456 927,33 грн. за видатковою накладною від 24.11.2015 № 3801, 1 463 000,00 грн. за видатковою накладною від 29.11.2015 № 3823), 181,62 грн. пені, 5448,58 грн. - 3% річних. При цьому, позивач зазначив про те, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено 750 000,00 грн., і зазначену суму позивач спрямував на погашення наявної у відповідача заборгованості.

Згідно з протоколом судового засідання від 24.03.2016 та ухвалою від 24.03.2016 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог; заява позивача про зміну предмета позову судом до розгляду не прийнята, оскільки була подана позивачем після початку слухання справи по суті.

22.04.2016 місцевим господарським судом одержано заяву від позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 4 345 478,47 грн. заборгованості (з них: 1 456 927,33 грн. за видатковою накладною від 24.11.2015 № 3801,1 440 271,14 грн. за видатковою накладною від 29.11.2015 № 3823, 1 448 280,00 грн. за видатковою накладною від 16.12.2015 № 5695).

У судовому засіданні 23.08.2016 місцевий господарський суд прийняв до розгляду заяву Підприємства про збільшення розміру позовних вимог та розглянув позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.08.2016 зі справи № 917/319/16 (суддя Тимощенко О.М.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (судді Пушай В.І. -головуючий, Білецька А.М., Барбашова С.В.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі Товариство просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

06.12.2016 судом одержано клопотання від скаржника про відкладення розгляду касаційної скарги, яке обґрунтовано тим, що представник скаржника 06.12.2016 представляє інтереси іншої юридичної особи у судовому засіданні у Харківському апеляційному господарському суді.

У судовому засіданні 06.12.2016 клопотання скаржника Вищим господарським судом України не задоволено, оскільки інтереси Товариства у справі № 917/319/16 представляли, принаймні три представники згідно довіреностей, що містяться матеріалах справи, проте у клопотанні не наведено причин, за яких інші представники скаржника не можуть прийняти участь у судовому засіданні зі справи № 917/319/16.

Крім того, відкладення розгляду справи (розгляду касаційної скарги) є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що, у даному випадку, відсутнє.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевий та апеляційний господарські суди розглянули позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка одержана місцевим господарським судом 22.04.2016.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Підпунктом 3.11 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Абзацами 1, 3, 4-6 підпункту 3.12 пункту 3 зазначеної постанови пленуму також роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Приймаючи до розгляду заяви "про збільшення розміру позовних вимог" та зазначаючи про те, що позивачем, у даних випадках, не змінюються ні предмет, ані підстава позовних вимог, місцевий господарський суд не проаналізував та не врахував їх дійсного змісту.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, одержаного за видатковою накладною від 15.11.2016 № 3756 та поставленого Підприємством Товариству на виконання умов договору поставки товарів від 01.09.2015 № 0109-4.

У першій поданій заяві "про збільшення розміру позовних вимог", яку суд прийняв до розгляду, позивач просив суд стягнути з Товариства 2 919 927,33 грн. основного боргу (з них: 1 456 927,33 грн. за видатковою накладною від 24.11.2015 № 3801, 1 463 000,00 грн. за видатковою накладною від 29.11.2015 № 3823) за договором від 01.09.2015 № 0109-4, а також нарахованих на суму основного боргу 181,62 грн. пені, 5448,58 грн. - 3% річних.

У другій поданій заяві "про збільшення розміру позовних вимог" позивач просив суд стягнути з Товариства 4 345 478,47 грн. заборгованості (з них: 1 456 927,33 грн. за видатковою накладною від 24.11.2015 № 3801, 1 440 271,14 грн. за видатковою накладною від 29.11.2015 № 3823, 1 448 280,00 грн. за видатковою накладною від 16.12.2015 № 5695) за договором від 01.09.2015 № 0109-4.

Таким чином, у даному випадку у першій поданій заяві "про збільшення розміру позовних вимог" мали місце зміна як предмета позову, так і його підстави (з урахуванням змісту раніше поданої позовної заяви) в частині вимоги про стягнення основного боргу, а також в частині вимоги про стягнення пені та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних, яких безпосередньо не стосувався позов.

У другій поданій заяві "про збільшення розміру позовних вимог" мали місце зміна як предмета, так і підстави позову (з урахуванням змісту раніше поданої позовної заяви, а також зважаючи на те, що суд повинен був відмовити у прийнятті попередньо поданої заяви "про збільшення розміру позовних вимог", проте всупереч приписам закону не зробив цього).

Таким чином, незважаючи на приписи статті 22 ГПК України, суд першої інстанції не тільки прийняв заяви "про збільшення розміру позовних вимог" (які по своїй суті направлені на зміну предмета і підстави позову) після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання та ухвалою про відкладення розгляду справи від 24.03.2016, але і розглянув по суті вимоги заяви, в якій одночасно змінено як підстава позову, так і його предмет.

Таким чином, безпідставно прийнявши після початку розгляду справи по суті інші позовні вимоги, господарський суд першої інстанції не розглянув раніше заявлені позовні вимоги про стягнення з Товариства 667 927,33 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, одержаного за видатковою накладною від 15.11.2016 № 3756 та поставленого Підприємством Товариству на виконання умов договору поставки товарів від 01.09.2015 № 0109-4.

В свою чергу, апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, на зазначені порушення місцевим господарським судом вимог статті 22 ГПК України уваги не звернув, і погодившись з рішенням суду першої інстанції, припустився тих же порушень норм процесуального права.

Частиною першою статті 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, як місцевим так і апеляційним господарськими судами у вирішенні даного спору було порушено норми процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів в повному обсязі із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЯЧСИР" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 зі справи № 917/319/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Селіваненко