ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/9017/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АТ "Світанок"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі №910/9017/16 Господарського судуміста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо1. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); 2. Приватного акціонерного товариства "АТ "Світанок"провизнання договору недійсним

за участю представників:

позивача: Власенко І.І., дов. від 01.11.2016 №225-ХМГ-3482;

відповідача 1: Зденик Т.В., дов. від 02.12.2016 №062/01/10-12245;

відповідача 2: Гаращенко І.В., дов. від 14.06.2016 №79;

Генеральної прокуратури України: Збарих С.М., прокурор відділу;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Приватного акціонерного товариства "АТ" Світанок" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.07.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.) позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 15.07.2010 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Відкритим акціонерним товариством "Світанок". Стягнуто з Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватного акціонерного товариства "АТ "Світанок" на користь Прокуратури міста Києва витрати зі сплати судового збору в сумі по 689 грн. з кожного.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "АТ "Світанок" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 251, 256, 257 Цивільного кодексу України. Наголошує на тому, що прокурором в позовній заяві не обґрунтовано мотивів звернення з позовом в інтересах Київської міської ради та пропущено строки позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім цього, вказує на неправильному визначенні судами початку перебігу строку позовної давності. Скаржником зауважено на недоведеності позивачем та прокурором перевищення строків підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, а також того факту, що публікація оголошення про проведення аукціону з продажу об'єкта приватизації в газеті "Дивіденди-Інформ" здійснена з порушенням вимог абз.3 частини 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств".

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Київської міської ради, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, слідчим відділом прокуратури міста Києва здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42015100000000160 від 11.02.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що впродовж 2007-2010 років службові особи Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації організували незаконне, за завідомо заниженою вартістю, привласнення майна територіальної громади міста у вигляді об'єктів нерухомості, чим завдали збитків бюджету міста у сумі понад 255000000 грн.

Зокрема встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23.08.2008 №106/106 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 №62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу на аукціоні Головним управлінням комунальної власності м. Києва, нежилі приміщення по вул. Б.Хмельницького, 3, літ. "А" в місті Києві.

В подальшому, наказом Головного управління комунальної власності міста Києва (на даний час змінено назву на Департамент комунальної власності м. Києва) від 29.03.2010 №200-ПР визначено провести приватизацію вказаних нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні, забезпечити проведення його оцінки.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Консалтинг груп ЛТД" від 31.03.2010, затвердженим наказом Головного управління комунальної власності міста Києва від 31.04.2010 №206-ПР, вартість вказаних приміщень визначена у розмірі 9840000 грн. з ПДВ.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 03.06.2010 № 426-ПР, вирішено знизити початкову ціну продажу приміщень на 30% та встановити їх початкову вартість у сумі 6888000 грн. з ПДВ.

У подальшому 04.06.2010 в газеті "Дивіденди-Інформ" опубліковано оголошення про проведення аукціону.

Відповідно до протоколу № 4 про хід торгів на аукціоні 06.07.2010 відбувся аукціон з продажу вказаних нежитлових приміщень, за результатами якого 15.07.2010 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та Відкритим акціонерним товариством "Світанок" (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство "АТ "Світанок") укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень в літ. А по вул. Б.Хмельницького, 3 у м. Києві загальною площею 1231,50 кв.м з №1 по №5 (групи приміщень №10), з №1 по №32 (групи приміщень №11), з №1 по №29 (групи приміщень №12) площею 1019,80 кв.м, місця спільного користування площею 211,70 кв.м, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4439.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.07.2010, з огляду на порушення під час проведення приватизації вказаних приміщень встановленого законом строку підготовки об'єкта малої приватизації до продажу (частина 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"), порядку публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації (частина 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") та заниження вартості об'єкту нерухомості.

Суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами статей 1, 3, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 8, 13, 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 203, 215, 328 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про наявність фактичних, та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.07.2010, з огляду на встановлені судами обставини невідповідності порядку проведення аукціону вимогами Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з наступним.

Статтею 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено відповідальність за порушення законодавства про приватизацію, зокрема частиною 6 визначено, що порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом;

готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту (частина 1 статті 8).

Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації (частина 2 статті 8).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, нежилі приміщення по вул. Б.Хмельницького, 3, літ. "А" в місті Києві включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу на аукціоні рішенням Київської міської ради від 23.08.2008 №106/106 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 №62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки". Натомість, лише через 2 роки за наказом Головного управління комунальної власності міста Києва (на даний час змінено назву на Департамент комунальної власності м. Києва) від 29.03.2010 №200-ПР розпочато процедуру приватизації.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що приватизація нежилих приміщень по вул. Б.Хмельницького, 3, літ. "А" в місті Києві відбулась з порушенням вимог частини 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Крім цього, за приписами статті 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, оголошення про проведення аукціону з продажу вказаного майна опубліковано в газеті "Дивіденди-Інформ", яке за даними Державного реєстру друкованих засобів масової інформації не є місцевим засобом масової інформації та не є інформаційним засобом органу приватизації.

За умов встановлення судами публікації оголошення про проведення приватизації нежилих приміщень по вул. Б.Хмельницького, 3, літ. "А" в місті Києві лише в одній газеті, яку не віднесено до друкованих видань, визначених органами приватизації, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що приватизація згаданих нежилих приміщень відбулась з порушенням вимог частини 1 статті 8, статті 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги щодо встановлення у постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2016 у справі №2/21 обставин правомірності розміщення оголошень щодо приватизації комунального майна у газеті "Дивіденди-Інформ", оскільки ці доводи не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій. А в силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 03.06.2010 № 426-ПР, було вирішено знизити початкову ціну продажу приміщень на 30% та встановити їх початкову вартість у сумі 6888000 грн. з ПДВ, яка і була оголошена на торгах як початкова та яка і стала ціною придбання об'єкта приватизації.

Таким чином, встановлені судами обставини щодо невідповідності порядку проведення приватизації нежилих приміщень по вул. Б.Хмельницького, 3, літ. "А" в місті Києві вимогам частин 1,2 статті 8 та статті 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.07.2010 як такого, що вчинений з порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, Приватне акціонерне товариство "АТ "Світанок" звернулось до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що до вимог про визнання договору недійсним застосовується загальна позовна давніть, тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення.

Колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про можливість застосування частини 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при визначенні строку позовної давності. Так, наведеною нормою визначено, що зазначені у частині 1 статті 20 порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. При цьому, заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу. Тобто, статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає лише окремі підстави визнання недійсними угод, укладених за результатами аукціону: невиконання вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування, включенням об'єкту до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства тощо. Разом з цим, ця норм не обмежує можливість звернення особи, яка не є учасником аукціону з відповідним позовом на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду в інтересах, у цьому випадку, Київської міської ради. Таким чином, має значення момент, з якого Київська міська рада була обізнана про порушення прав громади.

Як встановлено судами, Київська міська рада про допущені порушення законодавства про приватизацію нежитлових об'єктів у 2010 році дізналася лише з позовної заяви прокурора, отриманої нею у серпні 2015 року.

Відповідно до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.072003 року №584/744 (в редакції, чинній на час проведення приватизації нежитлових приміщень), правонаступником якого є відповідач 1, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Пунктом 45 частини 7 згаданого Положення на Головне управління покладено забезпечення систематичного інформування населення м. Києва, Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про хід приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Водночас, як уже було зауважено, підставою для звернення із відповідним позовом слугувало проведення у лютому 2015 року слідчим відділом прокуратури міста Києва досудового розслідування, яким було з'ясовано, що впродовж 2007-2010 років службові особи Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації організували незаконне, за завідомо заниженою вартістю, привласнення майна територіальної громади міста у вигляді об'єктів нерухомості, чим завдали збитків бюджету міста у сумі понад 255000000 грн.

Разом з цим, колегія суддів при перегляді оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку враховує, що законодавчо закріплений обов'язок Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є відповідач 1, інформувати Київську міську раду про хід приватизації комунального майна, за відсутності доказів проведення такого інформування, не свідчить про те, що Київська міська рада, ще у 2010 році не могла знати про проведення приватизації нежитлових приміщень по вул. Б.Хмельницького, 3 у м. Києві, з порушенням вимог статей 8, 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і як наслідок, могла знати, що між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та Відкритим акціонерним товариством "Світанок" (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство "АТ "Світанок") укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.07.2010, яким порушено її права.

Однак, наявність досудового розслідування дає підстави стверджувати, що не усі законодавчо закріплені обов'язки підконтрольними Київській міській раді управліннями виконувалися належним чином, а відтак, оскільки рада не є стороною оскаржуваного нею правочину та безпосередньо не брала участі у проведенні приватизації нежитлових приміщень та з огляду на встановлені судами обставини повідомлення прокурором Київської міської ради про допущені у 2010 порушення законодавства про приватизацію нежитлових об'єктів у серпні 2015 року, колегія суддів вважає, що причини пропущення строку позовної давності є поважними, у зв'язку з чим, порушене право підлягає захисту.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/9017/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АТ "Світанок" - без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АТ "Світанок" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/9017/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/9017/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко