ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2016 року Справа № 910/7543/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Голік О.В., дов. №65 від 18.02.2016р.;від відповідача:Мальчик Т.Ю., дов. №01-25 від 17.05.2016, Святненко Ю.М., дов. №01-56 від 06.12.2016.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПереяслав-Хмельницького районного споживчого товариствана постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р.у справі господарського суду№910/7543/16 міста Києваза позовомПереяслав-Хмельницького районного споживчого товариствадо Київської обласної спілки споживчих товариствпровизнання договору недійснимВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. у справі №910/7543/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Переяслав-Хмельницьке районне споживче товариство, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 15.11.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 06.12.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.05.1999р. між Київською обласною спілкою споживчих товариств в особі голови правління Пака В.П., який діє на основі Статуту та Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством, з метою сприяння розвитку споживчої кооперації області в особі ОСОБА_8, який діє на основі Статуту, на рівноправній та взаємовигідній основі, укладений договір делегування повноважень та виконання окремих функцій, відповідно до умов якого Переяслав-Хмельницьке районне споживче товариство на добровільних засадах входить до складу Спілки і делегує їй ряд повноважень та функцій, які визначені у розділі 2 договору.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду про визнання недійсним вищезазначеного договору, позивач посилався на те, що спірний договір підписано ОСОБА_8 за відсутності на це відповідних повноважень.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Відповідно до приписів частин 2, 3, 7 ст. 111 ГК України первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту. Споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до п. 1.3 Статуту Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства, останнє на добровільних засадах входить до складу Спілки має право вільного виходу з неї за рішенням зборів уповноважених районних споживчих товариств, при обов'язковій участі повноважного представника обласної споживчої спілки.
Згідно п. 1.4 Статуту позивача, останній делегує Спілці, членом якої він є, частину своїх повноважень та виконання окремих функцій. Конкретні умови делегування повноважень і функцій визначаються договором між Товариством та Спілкою.
Загальні збори споживчого товариства являються вищим органом управління, який правомочний вирішувати питання, зокрема, щодо обрання правління в складі голови та членів (підпункт 5 пункту 7.1 Статуту).
Відповідно до п. 8.4 Статуту голова правління товариства і його заступник можуть одноособово приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності позивача.
Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що факт обіймання ОСОБА_8 посади голови правлінням на день укладення спірного правочину сторонами не заперечувався та наявними в матеріалах справи доказами не спростований та останній був наділений відповідними повноваженнями на підписання вищезазначеного договору.
Крім того, слід зазначити, що місцевим господарським судом перевірена відповідність наявних в матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам.
Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. у справі №910/7543/16 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. у справі №910/7543/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач