ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/6816/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Люта В.В., дов. №1032 выд 06.11.2015р., Соболєва М.В., дов. №4015 выд 23.12.2014р.;від відповідача:ОСОБА_6, дов. №488 выд 08.06.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р.у справі господарського суду№910/6816/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7пропримусове виселення з орендованого приміщення та зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016р. у справі №910/6816/16 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вирішено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 виселити з нежитлових приміщень: магазину площею 507,1 кв.м. (в т.ч. торгівельний зал - 466,90 кв.м., місць загального користування - 40,2 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 передати Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" нежитлові приміщення магазину площею 507,1 кв.м. (в т.ч. торгівельний зал - 466,90 кв.м., місць загального користування - 40,2 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та підписати з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" акт прийому-передачі приміщення згідно умов договору оренди нежитлового приміщення №11109/3 від 01.11.2009р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. у справі №910/6816/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 06.12.2016р. представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.11.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (орендар) та Приватним підприємством "Євро-Альянс" (орендодавець) укладений договір оренди №011109/3 нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення: магазин площею 507,1 кв.м. (в т.ч. торгівельний зал (466,90 кв.м., міста загального користування - 40,2 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на строк 35 календарних місяців.

01.11.2009р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі вищезазначеного приміщення. Термін дії договору неодноразово поновлювався, останній раз до 30.07.2018р.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата сплачується за весь строк оренди, а відповідно до п. 3.5 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.11.2009р.) у випадку поновлення строку дії договору, орендна плата сплачується на підставі рахунку-фактури, який має виставити орендодавець.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 06.12.2016р. зазначив, що судами оглядався оригінал вищезазначеного договору оренди.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) 28.01.2015р. між Приватним підприємством "Євро-Альянс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Овдусенко В.В. та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач отримав у власність нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину загальною площею 1487,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 770 ЦК України).

09.03.2016р. до позивача надійшов лист №2902-16-01 від 29.02.2016р. від відповідача, в якому останній зазначив, що у відповідності до ст. 770 ЦК України в зв'язку зі зміною власника майна, переданого у найм, до позивача перейшли права та обов'язки наймодавця та просив надати йому можливість здійснювати право оренди відповідно до зазначеного договору та законодавства України.

24.03.2016р. позивач направив відповідачу лист №33-31/12805 про відмову від договору оренди нежитлових приміщень №011109/3 від 01.11.2009р. та вимагав негайно звільнити нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний судом встановлено, що позивачем не доведено обставини щодо відмови орендаря від погашення заборгованості та не надано доказів виставлення останньому рахунків на сплату орендної плати відповідно до умов договору оренди.

Слід зазначити, у даних правовідносинах усталеною є практика, що рахунок-фактура є документом, який містить платіжні реквізити на які необхідно перерахувати кошти. При цьому, виставлення такого рахунку є обов'язковим, якщо боржнику невідомі платіжні реквізити. Апеляційна інстанція мотивовано зазначила, що відповідач не мав можливості сплатити суму орендної плати позивачу, оскільки відповідачу не були відомі реквізити позивача, як нового власника орендованого нежилого приміщення.

Посилання скаржника на те, що орендар мав можливість самостійно отримати цей рахунок відповідно до п. 3.4 договору оренди, не приймається до уваги судовою колегією касаційної інстанції, оскільки відповідно до зазначеного пункту орендар сплачує вартість комунальних послуг та інших витрат необхідних при експлуатації приміщення, на підставі рахунків або інших документів, які є підставою для сплати, які передає йому орендодавець або він отримує самостійно в відповідних підприємствах та організаціях. Тобто, цей пункт договору не стосується рахунків з орендної плати.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наявних матеріалів справи та системного аналізу умов договору оренди, перевіривши застосування останнім норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. у справі №910/6816/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. у справі №910/6816/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач