ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/5292/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіВладимиренко С.В. (доповідач)суддіЄвсікова О.О., Кролевець О.А.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.05.2016р.у справі №910/5292/16 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провиселення з орендованого майна та демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій (кіоску)

за участю представників

позивача - Кравченко Т.В.;

відповідача - не з'явились;

третьої особи - Зденик Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про виселення з орендованого майна, а саме частини переходу, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями відповідача, знаходиться за адресою станція метро "Лісова" (вестибюль №2); зобов'язання Відповідача демонтувати у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) загальною площею 65,0 кв. м., що належать відповідачу та знаходяться за адресою станція метро "Лісова" (вестибюль №2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2016р. (суддя Павленко Є.В.) у справі №910/5292/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів: Станіка С.Р., Федорчука Р.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2016р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову та стягнути з останнього судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) та Департаментом комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1017, за умовами якого третя особа зобов'язалась передати, а відповідач - прийняти в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Відповідача, що знаходиться за адресою станція метро "Лісова" (вестибюль №2) Б/Н для змішаної торгівлі.

Згідно з п.2.1. договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача, загальною площею 65 кв. м. та зазначена у викопіюванні з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п.2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі позивача.

Відповідно до п.4.15. договору Відповідач після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Позивачу. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується третьою особою, відповідачем та позивачем.

Згідно з п.8.5.6. договору у разі припинення дії цього договору, відповідач звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Лісова" у 30-тиденний строк від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні відповідачем зазначених умов, позивач самостійно на власний розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Відповідно до п.п.9.1., 9.7. договір є укладений з моменту його підписання сторонами і діє з 28.12.2012р. до 26.12.2015р. та у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Як встановлено судами, 28.12.2012р. між позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач прийняв у строкове платне користування частину переходу, площею 65 кв. м., що перебуває на балансі позивача на станції метро "Лісова" (вестибюль № 2).

28.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом №608-НЗК, в якому зазначив про закінчення терміну дії договору №1017 - 26.12.2015р. та повідомив, що договір продовжуватись не буде, у зв'язку з чим просив передати орендовані приміщення за актом приймання-передачі.

Аналогічний лист відповідачеві, як досліджено судами попередніх інстанцій, було направлено 29.12.2015р. третьою особою у справі, проте вимоги зазначених листів виконані не були, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно приписів ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1,2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вже зазначалось вище судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідача, як орендаря, було повідомлено у встановлений договором від 28.12.2012р. та законом строк про припинення дії вказаного договору та відсутність наміру його продовжувати, а відтак колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що договір від 28.12.2012р. №1017 вважається припиненим після закінчення строку, на який його було укладено, тобто після 26.12.2015.

Відтак, враховуючи умови п.4.15 зазначеного вище договору, яким передбачено обов'язок Відповідача після припинення дії договору оренди протягом 30-ти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі саме позивачу, а також те, що правомірність дій позивача та визначення його повноважень, як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен". Тоді як доводи заявника касаційної скарги в частині відсутності права у позивача на звернення до суду із даним позовом є помилковими та не ґрунтуються на нормах права. Не знаходять свого підтвердження і доводи ФОП ОСОБА_4 стосовно порушення судом першої інстанції її права на захист, оскільки зазначеним доводам вже надана вірна вичерпна правова оцінка судом апеляційної інстанції, яким і здійснено повторний розгляд даної справи.

Відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд касаційної інстанції, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства та не спростовують правильності здійснених судами висновків, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів, а доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. у справі №910/5292/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: О.О.Євсіков

О.А.Кролевець