ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/10830/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючий - судді:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" 2. Колективного підприємства "Промінь"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№910/10830/13 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доФонду державного майна Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Колективне підприємство "Промінь" провизнання приватизації недійсною,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 дов. від 24.04.2015 б/н;

відповідача: Сіднєнко О.Л. дов. від 31.12.2015 №546;

третьої особи: Спектор Ю.І. дов. від 14.07.2016 б/н;

ТОВ "КП-Комфорт": Куліков Г.І. дов. від 18.07.2016 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 (головуючий суддя - Підченко Ю.О., судді Мандичев Д.В., Івченко А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) у задоволенні позовних вимог про визнання приватизації недійсною та виключення гуртожитку з переліку нерухомого майна, яке передавалося у власність Організації орендарів, створеній колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль" відмовлено повністю.

До Вищого господарського суду України надійшло 2 касаційні скарги.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 267 Цивільного кодексу України. Крім цього, товариство наголошує на помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо невключення будівлі спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу, приватизованого Дніпропетровською виробничо-торгівельною взуттєвою фірмою "Оріль", оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2-241/10 встановлено протилежне. На переконання скаржника, обставини, встановлені цим рішенням мають преюдиційне значення при розгляді справи №910/10830/13. З огляду на викладене, заявник касаційної скарги, просить змінити рішення Господарського суду міста Києва та виключити з тексту рішення встановлені судом обставини щодо того, що будівля гуртожитку за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги буд. 46, не була включена до складу цілісного майнового комплексу під час приватизації та залишилась у власності держави.

Колективне підприємство "Промінь" також не погоджується з прийнятими у справі рішенням та постановою. У поданій касаційній скарзі підприємство вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 1, 2, 80, 84 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що апеляційним судом не було встановлено правового зв'язку між сторонами у справі та ТОВ "КП-Комфорт", за апеляційної скаргою якого будо здійснено перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013, що свідчить про необхідність припинення апеляційного провадження у справі на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, судами не було встановлено порушення прав позивача у справі. А висновки апеляційного суду викладені ним в оскаржуваній постанові щодо включення спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу приватизованого Дніпропетровською виробничо-торгівельною взуттєвою фірмою "Оріль" є суперечливими та взаємовиключними. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013, постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та направлення справи на новий розгляд.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача, в якому ОСОБА_4 просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 у справі № 910/10830/13 розгляд касаційних скарг ТОВ "КП-Комфорт" та КП "Промінь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 910/10830/13 відкладено на 06.12.2016.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача, третьої особи та ТОВ "КП-Комфорт".

Розглянувши матеріали касаційних скарг, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи та ТОВ "КП-Комфорт", перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.08.1993 представником Фонду державного майна України був складений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу та затверджений наказом Голови Фонду державного майна України від 30.08.1993 № 24-ДУ.

08.09.1993 між Фондом державного майна України (Продавець) та організацією орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № КП-151, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс - Дніпропетровську виробничо-торгівельну взуттєву фірму "Оріль", яка знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Ю. Фучіка, 18, вартістю 2 001 848 тис.крб та який був зданий їй в оренду з правом викупу, на земельній ділянці 6, 4768 га.

За умовами пункту 1.3 Договору право власності на цілісний майновий комплекс Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль", що приватизується, переходить до Покупця з моменту підписання сторонами договору купівлі-продажу. До цього часу державне майно знаходиться у Покупця на праві повного господарського відання.

На підставі акта прийому-передачі від 28.10.1993 Продавець передав, а Покупець прийняв майно за договором купівлі-продажу № КП-151.

Згідно довідки № 12/8-831 від 16.06.1995 регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, АТ "Оріль" є власником цілісного майнового комплексу.

Розшифровкою основних засобів по залишковій вартості на 28.10.1993, що є невід'ємною частиною Договору № КП-151 від 08.09.1993 визначено перелік обладнання, будівель та споруд, які ввійшли до складу державного майна, що підлягало викупу відповідно до договору купівлі-продажу № КП-151 та передано у власність закритому акціонерному товариству "Оріль". Згідно п. 62 розшифровки, до переліку ввійшов також гуртожиток по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську.

28.12.1993 за реєстраційним № П-138 Головою Фонду державного майна України видано свідоцтво про власність, яке підтверджує право власності на цілісний майновий комплекс за Покупцем згідно умов договору купівлі-продажу та акта прийому-передачі.

12.03.1997 АТ "Оріль" було видане реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна, яке належить юридичним особам, згідно якого гуртожиток літ. А-12, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 46 зареєстровано за АТ "Оріль" на підставі договору купівлі-продажу, про що було зроблено запис в реєстровій книзі № 2ЖЮ за реєстровим № 28.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, зокрема позовною заявою та заявами про зміну предмета і підстав позову від 17.09.2013, звертаючись до суду ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги порушенням Фондом державного майна України та АТ "Оріль" при укладенні договору № КП-151 від 08.09.1993 положень 127-131 Житлового кодексу Української РСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, оскільки, як підтверджується Розшифровкою основних засобів по залишковій вартості на 28.10.1993, що є невід'ємною частиною Договору № КП-151 від 08.09.1993, до об'єкту приватизації включено гуртожиток, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 46.

Статтею 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено відповідальність за порушення законодавства про приватизацію, зокрема частиною 6 визначено, що порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Разом з тим, судом встановлено, що спірний гуртожиток згідно матеріалів приватизаційної справи не увійшов до складу цілісного майнового комплексу, а відтак права позивача спірним договором купівлі-продажу ЦМК від 08.09.1993 порушені не були.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Доводи позивача про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу ЦМК за відсутності при цьому порушень прав та інтересів останнього, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зобов'язаний довести, яким чином спірний договір купівлі продажу порушує (зачіпає) його права або законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Так, судами встановлено, що позивач згідно даних паспорта громадянина України проживає в гуртожитку за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську.

На сьогодні питання захисту житлових прав мешканців гуртожитків врегульовано нормами Закону України від 04.09.2008 № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія якого поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади (частина 2 статті 4 Закону), на підставі п.5 статті 3 та п.1 частини 1 статті 18 цього Закону.

Колегією суддів під час касаційного провадження встановлено, що матеріали справи не містять доказів неможливості реалізувати позивачем права на приватизацію житлового приміщення, у якому вона проживає, як і доказів відмови у приватизації цього майна у зв'язку з тим, що гуртожиток за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 46 був приватизований за договором купівлі-продажу від 08.09.1993 № КП-151. Судами в оскаржуваних судових рішеннях цього також не встановлено.

Отже, колегія суддів не вважає, що спірним договором купівлі-продажу від 08.09.1993 № КП-151 порушені житлові права позивача.

Безпідставним, з огляду на це є застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Поряд з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржників щодо суперечливості викладених в оскаржуваних судових рішеннях висновків стосовно включення будівлі спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу, приватизованого Дніпропетровською виробничо-торгівельною взуттєвою фірмою "Оріль", оскільки з'ясування згаданої обставини виходить за межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені ст. 111-7 ГПК України, а також, враховуючи, що оскаржуваними судовими актами відмовлено у позові, колегія суддів не вбачає підстав для їх скасування.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі №910/10830/13 слід залишити без змін, а касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" та Колективного підприємства "Промінь"- без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" та Колективного підприємства "Промінь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 910/10830/13 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 910/10830/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко