ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 909/447/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Савицька О.В., посв. №041103 від 04.02.2016р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:ОСОБА_5 - особисто;від третьої особи:не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Івано-Франківської областіна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р.у справі господарського суду№909/447/13 Івано-Франківської областіза позовомДолинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Болехівської міської ради (фонд охорони навколишнього природного середовища)до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5третя особаДержавна екологічна інспекція в Івано-Франківській областіпростягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення землі відходами у розмірі 507484грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015р. у справі №909/447/13 задоволені позовні вимоги. Стягнуто Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища Болехівської міської ради Івано-Франківської області 507 484,00грн. - шкоди, завданої державі внаслідок засмічення землі відходами. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №909/447/13 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заступник прокурора Івано-Франківської області з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилаються на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 22.11.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 06.12.2016р. прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення. Позивач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Івано-Франківської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в період 29.01.2013р.-30.01.2013р., на підставі наказу від 28.01.2013р. №51, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Тарнавським С.Т., проведена планова перевірка дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за результатами якою складений акт №50, яким встановлено засмічення трьох земельних ділянок по АДРЕСА_1 на відкритому ґрунті на рівній поверхні, відходами деревини (тирса).

На підставі Акта перевірки працівниками Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області винесено припис №37 від 30.01.2013р. з вимогою очистити земельні ділянки від засмічення відходами деревини та винесено постанову №00122 від 30.01.2013р. про накладення адміністративного стягнення.

Також судами встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 20.08.2012р. та 11.12.2012р., які укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркан-І", відповідач став власником 2093/10000 часток майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 25.04.2013р. відповідач отримав дозвіл НОМЕР_1 на розміщення відходів у 2013р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому в силу правил розподілу доказування за приписами статей 33, 34 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправність поведінки особи, розмір шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача; відповідач, натомість, зобов'язаний довести відсутність вини в його діях.

Апеляційним господарським судом встановлено, що протягом 2012р. послуги з розпилювання деревини відповідачу надавались ОСОБА_7 (що підтверджується договором про надання послуг №11 від 17.01.2012р., актами здачі-прийняття робіт та платіжними дорученнями про оплату наданих послуг).

Крім того, апеляційною інстанцією враховано, що на земельних ділянках, зазначених в акті перевірки, відходи деревини від виробництва відповідач не складував, оскільки останній їх відчужував Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕЗЕР-ПК" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ шкіри" на підставі укладених з ними договорів №28/09 від 28.09.2012р. (купівля-продаж дров паливних та відходів від лісопиляння), №02/13 від 02.01.2013р. (купівля-продаж дров паливних, дров-відходів та опилок) та №01/01 від 02.01.2013р. (купівля-продаж відходів від лісопиляння) виконання яких підтверджується матеріалами справи.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до Висновку будівельно-технічного експертного дослідження №21/04-16я від 12.05.2016р., виробничі потужності цеху по переробці деревини (з врахуванням технічних характеристик верстата) не могли утворити кількість відходів, зазначених в Акті перевірки від 30.01.2013р. Крім того, проводячи дослідження, експертом зазначено, що з Додатків 1, 2, 3 до Акту перевірки від 30.01.2013р. вбачається невідповідність розташування зображених місць складування деревини (тирси) по відношенню до місця розташування котельні, цеху переробки деревини, місця складування деревини та фактичному розташуванню будівель відповідача.

Крім того, апеляційною інстанцією зауважено, що планову перевірку щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було розпочато 29.01.2013р. на підставі наказу від 28.01.2013р. (що підтверджується Актом №50), проте в порушення вимог ч. 4 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідач не повідомлявся за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених апеляційною інстанцією фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ним норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновком останнього про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність.

Не приймаються до уваги посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнятий додатковий доказ, оскільки згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 ст. 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №909/447/13 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №909/447/13 - залишити без змін, а касаційну скарги Заступника прокурора Івано-Франківської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач