ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 05/5026/1980/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Небилиці Р.В. (дов. від 19.05.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-

імпортний банк України" в особі філії ПАТ " Державний

експортно-імпортний банк України" в м.Черкаси

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016

та ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.08.2016

по справі № 05/5026/1980/2012 господарського суду Черкаської області

за заявою ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація

"Райагробуд"

про визнання банкрутом

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 (суддя Хабазня Ю.А.) визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах на суму 20331341,12 грн., які підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна, та на суму 2756,00 грн., які підлягають погашенню у першу чергу, у визнанні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: М.Л. Доманська, А.А. Верховець, В.О. Пантелієнко) ухвалу господарського суду Черкаської області 18.08.2016 у справі № 05/5026/1980/2012 в частині відмови в задоволенні поточних вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах щодо визнання штрафних санкцій в сумі 85893962, 79 грн. та збитків у вигляді курсової різниці в сумі 56 175 078, 05 грн. - без змін.

Ухвалу господарського суду Черкаської області 18.08.2016 в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах на суму 20 303 568,14 грн. (3% річних та інфляційних втрат), та визнання цих вимог такими, що підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна, скасовано та прийнято в цій частині нове рішення:

"Відмовити у визнані вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах на суму 2741242,01 грн. - 3% річних та на суму 17562326,13 грн.- інфляційних втрат".

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" в м.Черкаси (враховуючи додаткові пояснення до касаційної скарги) (далі Банк) просить скасувати частково ухвалу господарського суду Черкаської області 18.08.2016, а саме в частині відмови в задоволенні поточних вимог Банку щодо визнання штрафних санкцій в сумі 85893962,79 грн. та збитків у вигляді курсової різниці в сумі 56 175 078, 05 грн., скасувати повністю постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016. Прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити повністю. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були допущені порушення норм матеріального права, а саме, ст. 1, 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим безпідставно було відмовлено у визнанні заявлених поточних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення представника Банку, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.08.2012 порушено провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "Корпорація "Райагробуд", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.02.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено, зокрема, вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено керівника боржника Норченка А.С., розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Новосельцева В.П.;

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.05.2016 провадження у справі в частині розгляду клопотання керуючого санацією від 25.05.2015 про затвердження плану санації боржника припинено у зв'язку із прийняттям зборами кредиторів рішення (протокол від 16.12.2015) про відхилення плану санації та поданням до суду клопотання про перехід до ліквідаційної процедури.

Постановою господарського суду Черкаської області від 02.06.2016 ТОВ "Корпорація "Райагробуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

22.07.2016 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Черкасах звернулося до суду із заявою про визнання поточним кредитором боржника на суму 162400381,96 грн. за зобов'язаннями, які виникли з виконання кредитних договорів від 27.04.2007 №7207К5, №7207К6, зокрема: за кредитним договором від 27.04.2007 №7207К5: проценти - 13430,97 грн. (еквівалент 541,22 доларів США згідно з курсом НБУ станом на 22.07.2016); пеня за прострочену заборгованість - 40485911,21 грн.; пеня за прострочені проценти - 1473607,84 грн.; пеня за прострочену комісію за обслуговування кредиту (за управління кредитом) - 585,66 грн.; за кредитним договором від 27.04.2007 № 7207К6: проценти - 14 342,01 грн. (еквівалент 577, 93 доларів США згідно з курсом НБУ станом на 22.07.2016); пеня за прострочену заборгованість - 42561448,55 грн.; пеня за прострочені проценти - 1372409,53 грн.; а також за вказаними договорами: 3% річних (за основною сумою заборгованості, процентами та комісією) -2741242,01 грн.; інфляційні збитки (за основною сумою заборгованості, процентами та комісією) - 17562326,13 грн.; курсова різниця - 56175078,05 грн. (3339159,88 дол. США х 24,816117 - 26689904,21).

У заяві від 01.08.2016 №072-19/826 заявник просив також визнати та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги на суму сплаченого судового збору у сумі 2 756,00 грн.

Місцевий господарський суд, визнав вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах на суму 20331341,12 грн., які складаються з 3% та інфляційних, нарахованих на вже визнані ухвалою суду від 11.02.2014 суми основного боргу, процентів та комісії, зазначивши, що ці вимоги підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна. У визнанні решти вимог відмовив.

Апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, погодився з висновками про відмову в задоволенні поточних вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах щодо визнання штрафних санкцій в сумі 85893962,79 грн. та збитків у вигляді курсової різниці в сумі 56175078,05грн.

Разом з тим, висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції від 18.08.2016 в частині щодо визнання вимог на суму 20 303 568,14 грн. (3% річних та інфляційних) визнав помилковими з підстав їх нарахування в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого не застосовується індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що поточні кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах заявлені за період з 29.12.2012 (порушення провадження у справі про банкрутство) по 01.06.2016 (визнання боржника банкрутом) і обґрунтовані наступним.

Так, за Генеральною угодою від 27.04.2007 №7207N2 та укладеними у рамках і на умовах цієї угоди кредитними договорами від 27.04.2007 №7207К5 (з додатковими угодами від 27.03.2009 №7207К5-9, від 08.01.2009 №7207К5-8, від 01.12.2008 №7207К5-7, від 21.05.2008 №7207К5-6, від 21.09.2007 №7207К5-5, від 13.08.2007 №4, від 25.05.2007 №3, від 22.05.2007 №2, від 08.05.2007 №1) та №7207К6 (з додатковими угодами від 27.03.2009 №7207К6-4, від 08.01.2009 № 7207К6-3, від 21.09.2007 № 7207К6-2, від 13.08.2007 №1), зокрема нараховані: проценти; пеня за прострочену заборгованість; пеня за прострочені проценти; заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції; 3% річних від простроченої суми; курсова різниця, нарахування яких передбачено п.3.2 ст. 3, п. 8.1, п.п.3.5.1, п.7.2 Кредитних договорів.

Вимоги щодо курсової різниці обґрунтовані зростанням курсу валют з дати порушення провадження у справі про банкрутство до дати подання заяви про визнання поточних кредиторських вимог, у зв'язку з чим вимога на суму 56175078,05 грн. визначається як різниця між сумою, яка є гривневим еквівалентом вимог у розмірі 3339159,88 доларів США на час подання цієї заяви з додатковими вимогами у розмірі 82864982,26 грн., і сумою, яка була визнана ухвалою суду від 11.02.2014 про затвердження реєстру вимог кредиторів у розмірі 26689904,21 грн. (82864982,26 - 26689904,21 = 56175078,05 грн.)

Ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вже було зазначено вище, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Корпорація "Райагробуд" порушено ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.08.2012 в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції , яка діяла до 19.01.2013, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою господарського суду Черкаської області від 02.06.2016 ТОВ "Корпорація "Райагробуд" визнано банкрутом.

Відповідно до п. 1-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013) положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів звертає увагу, що поточні кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах заявлені за період з 29.12.2012 (порушення справи про банкрутство) по 01.06.2016 (визнання боржника банкрутом), а тому, в даному випадку, підлягають застосуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до 19.01.2013.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні заявлених ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Черкасах вимог до боржника у сумі 85893962,79 грн. штрафних санкцій, яких 83047359,76 грн. - пеня за прострочену заборгованість, 2846017,37 грн. - пеня за прострочені проценти, 585,66 грн. - пеня за прострочену комісію за обслуговування кредиту), оскільки ці вимоги складаються з штрафних санкцій, нарахованих в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника у даній справі та не є поточними вимогами у розумінні Закону.

Судова колегія також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у визнанні вимог Банку на суму 56175078,05 грн. курсової різниці.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /в редакції Закону чинній на момент спірних правовідносин, до 19.01.2013/ у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня). Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Відтак, повторне звернення із конкурсними вимогами до боржника, які вже визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, є таким, що суперечить Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Таким чином, як господарський суд Черкаської області, так і Київський апеляційний господарський суд переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.99-101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, дійшли до правильного висновку, що підстав для задоволення заяви кредитора Банку до боржника на суму 56175078,05 грн. курсової різниці немає, з огляду на те, що даний кредитор вже скористався своїм правом на заявлення грошових (конкурсних) вимог до боржника на стадії розпорядження майном, а чинне законодавство про банкрутство не передбачає можливості повторного звернення конкурсних кредиторів на стадії ліквідаційної процедури з тими ж вимогами, але обчисленими по новому курсу іноземної валюти, який діє на дату визнання боржника банкрутом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції в частині скасування відмови у визнані вимог Банку на суму 2741242,01 грн. - 3% річних та на суму 17562326,13 грн.- інфляційних втрат".

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що провадження у справі про банкрутство підприємства-відповідача порушено ухвалою суду від 28.12.2012 та здійснювалося згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, що мало місце 19.01.2013.

Як вже було зазначено, заявлені Банком поточні кредиторські вимоги виникли за період з порушення справи про банкрутство по визнання боржника банкрутом, тобто під час дії положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, статтею 12 якого не передбачалося зупинення нарахування суб'єкту господарювання, щодо якого порушено справу про банкрутство, інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних, нараховані боржнику відповідно до ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. З такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові №06/212 від 16.05.2006.

З огляду на обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та враховуючи положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що підлягають застосуванню при розгляді заяви Банку, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неправомірне визнання судом першої інстанції вимоги Банку у сумі 2741242,01 грн. 3% річних та 17562326,13 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду, відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України, в частині відмови у визнанні вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Черкаси на суму 2741242,01 грн. - 3% річних та на суму 17562326,13 грн. інфляційних втрат підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 в цій частині - залишенню в силі. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкаси задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 по справі №05/5026/1980/2012 в частині відмови у визнанні вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" в м.Черкаси на суму 2741242,01 грн. - 3% річних та 17562326,13 грн. - інфляційних втрат скасувати.

Залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 в цій частині вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" в м.Черкаси.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 по справі №05/5026/1980/2012 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.