ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 922/2981/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 07.09.2016 Харківського апеляційного господарського суду 11.10.2016у справі Господарського суду№ 922/2981/16 Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі Відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєва Олена Дмитрівнапровизнання недійсним договору застави

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Сімонова Є.О.;- відповідача - третьої особи Мецгер Ю.Ю.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2016 у справі № 922/2981/16 (суддя Хотенець П.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В.- головуючий, Здоровко Л.М., Крестьянінов О.О.), з метою забезпечення позову заборонено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання (прийняття у свою власність або продажу третій особі) на предмет договору застави від 13.09.2012; заборонено будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави від 13.09.2012; заборонено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" подавати документи для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави від 13.09.2012.

Не погоджуючись із вказаними ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 922/2981/16.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 922/2981/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі Відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії" про визнання недійсним договору застави від 13.09.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк").

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Господарського суду Харківської області від 25.04.2016 у справі № 922/6554/15 та Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 у справі № 904/11194/15 визнано недійсними основні зобов'язання - договори про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, в той час як відповідно до ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Одночасно позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив: заборонити Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання (прийняття у свою власність або продажу третій особі) на предмет договору застави від 13.09.2012; заборонити будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави від 13.09.2012; заборонити Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" подавати документи для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави від 13.09.2012.

Заява позивача мотивована тим, що ПрАТ "Харківський коксовий завод" 09.08.2016 отримано від ПАТ "Сбербанк" повідомлення-вимогу від 04.08.2016 № 8700/5/28-2, в якій банк повідомляє про наявність заборгованості позивача перед банком за договорами про відкриття кредитних ліній від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО і № 27-В/12/66/ЮО, укладеними між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та від 04.09.2012 № 28-/В/12/66/ЮО та № 29-В/12/66/ЮО, укладеними між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", вимоги за якими забезпечені спірним договором застави, що є необхідним для подальшої реалізації майна позивача в один з способів, передбачених законом або договором застави, в тому числі шляхом подачі позову до суду або вчиненням виконавчого напису нотаріуса, що може мати наслідком порушення прав заставодавця при задоволенні позову у даній справі. При цьому, позивач вказує, що сума заборгованості за договорами про відкриття кредитних ліній від 04.09.2012 № 27-В/12/66/ЮО між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та від 04.09.2012 № 29-В/12/66/ЮО між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", які забезпечені оспорюваним договором застави, також є спірною, що випливає з відкритих судових проваджень з розгляду справ щодо стягнення заборгованості за вказаними вище договорами. Відтак, у випадку невжиття відповідних заходів до забезпечення позову Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання договору застави недійсним, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" зверне стягнення на предмет застави за оспорюваним договором застави і дана обставина може призвести до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення, оскільки на момент набрання ним законної сили предмет застави за договором застави буде відчужено третім особам, витребувати у яких це майно буде неможливо з огляду на добросовісність набуття.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими доводи позивача.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (ч. 6 ст. 67 ГПК України).

Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Проте, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідають з огляду на таке.

Так, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами про визнання недійсним договору та заходами до забезпечення позову - заборона відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, при цьому суд першої інстанції взагалі не зазначив, у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Разом з тим, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, і судом при розгляді такого спору встановлюється відповідність чи невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства та наявність чи відсутність порушення прав позивача. Визнання недійсним договору не потребує видачі наказу, а відтак, навіть, за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Тобто, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі, відсутні.

Згідно з положеннями ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В той же час, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, наведеного вище не врахував та не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

Отже, задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтували припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові акти не відповідають вимогам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 922/2981/16.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ