ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 910/17565/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 (головуючий суддя Вечірка І.О., Кузнецова В.О., Науменко І.М.)на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 (суддя Рудь І.А.)у справі№ 910/17565/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Експоцентр-Ялта"до1. Печерської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", 2. Кримського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"прозобов'язання вчинити певні дії, за участю представниківпозивачаМоніна І.А.,ПАТ КБ "ПриватБанк" Тузова В.О.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 у справі №910/17565/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016, позов задоволено: зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зарахувати на поточний рахунок №26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Експоцентр-Ялта", грошові кошти у сумі 205.992,19 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1066 ЦК України, ст.ст. 32-34, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивачем не було дотримано встановлених законом правил переказу коштів.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Експоцентр-Ялта" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) був укладений договір банківського рахунка № 262121, відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валютах (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі НБУ) та умов цього Договору (пп. 1.1 розділу 1 договору).

Пунктами 1.2 - 1.3 розділу 1 договору встановлено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором; банк має правом використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Підпунктами 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.15 п. 2.1 розділу 2 договору сторони погодили, що банк зобов`язується:

- виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- приймати та виконувати розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між банком та клієнтом;

- списувати грошові кошти з рахунка (рахунків, у тому числі й карткових) клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством;

- забезпечити збереження коштів клієнта.

Підпунктами 3.1.1 п. 3.1, пп. 3.2.1 п. 3.2 розділу 3 договору сторони узгодили, що: клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством; для здійснення розрахунків клієнтом обираються такі платіжні інструменти: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, банківська платіжна картка та інші передбачені чинним законодавством інструменти; банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку (рахунках), гарантуючи їх наявність і проведення операцій відповідно до нормативних актів НБУ.

Зазначені вище пункти договору повністю кореспондуються з пп. 3.1.1.3, 3.1.1.4, 3.1.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг.

Пунктами 6.1, 6.2 розділу 6 договору сторони узгодили, що договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Пунктом 6.4 розділу 6 договору сторони встановили, що банк має право в установленому законодавством порядку закрити рахунок (рахунки), зокрема, на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо припинення юридичної особи (суб`єкта господарювання).

08.04.2013 сторони підписали заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якою позивачу були відкриті рахунки: №№ 26006262121011, 26051262121011 в гривні, № 26006262121033 в рублях, № 26005262121034 в євро, №26005262121012 в доларах США.

До червня 2014 року послуги з банківського обслуговування надавалися позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" в особі його структурного підрозділу - Головного Ялтинського відділення Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" за місцем розташування позивача у м. Ялта.

Як зазначив позивач в позовній заяві, в квітні 2014 року відповідач в односторонньому порядку було розірвав депозитні договори, укладені з позивачем, та перевів на поточний рахунок позивача № 26006262121011 грошові кошти в розмірі 204.258,10 грн.

Станом на 05.05.2014 вихідний залишок за рахунком позивача № 26006262121011 складав 205.992,19 грн., що підтверджується випискою руху коштів по цьому рахунку за період з 01.05.1014 по 30.06.2014.

28.05.2014 ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку перерахував грошову суму в розмірі 205.992,19 грн. з рахунка позивача №26006262121011 на невідомий позивачу рахунок № 2903926212101, що підтверджується скрін-випискою сторінки із програми "Приват24".

У зв`язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим Верховна Рада України 15.04.2014 прийняла Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Стаття 1 цього Закону визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

У зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону Правлінням Національного банку України 06.05.2014 було прийнято Постанову № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим".

Відповідно до пункту 5 Постанови НБУ № 260 банки зобов'язані припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією Постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

На виконання вказаної постанови відповідачем припинено роботу своїх структурних підрозділів в Автономній республіці Крим.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач звертався до банку з листами від 30.04.2014 № 11, від 17.09.2014 № 27 та просив банк розблокувати кошти на рахунках ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта", надати доступ до вільного використання коштів товариства через "Приват-24" та платіжні картки тощо.

З листа банку від 29.09.2014 № 20.1.0.0.0/7-20140926/1544 вбачається, що він повідомив ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" про те, що банк змушений припинити свою діяльність на території АРК Крим та м. Севастополь відповідно до вимог постанови правління Національного банку України № 260 від 06.05.2014.

У жовтні 2014 року позивачем внесено зміни до статуту підприємства щодо місцезнаходження товариства, здійснено перереєстрацію місцезнаходження підприємства за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 52, к. 39, що підтверджується витягом зі статуту, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

03.12.2014 позивачем згідно з п. 2.1.1 договору відкрито новий поточний рахунок №26006052732455 в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк".

20.01.2015 позивач направив на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" лист за № 4 із вимогою про перерахування на вказаний вище поточний рахунок № 26006052732455, відкритий у Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк", грошових коштів в розмірі 205.992,19 грн., що були перераховані 28.05.2014 в односторонньому порядку банком з рахунка № 26006262121011.

Також листом № 11 від 30.04.2014 позивач звертався до відповідача-1 з проханням перереєструвати або перевести рахунки до будь-якого відділення банку, надати доступ для користування коштами тощо.

Відповіді на зазначений лист відповідач-1 не надав, коштів не перерахував,

В період з 13.02.2016 по 07.04.2016 позивач звертався до банку з платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в сумі 205.992,19 грн., які залишені банком без задоволення з посиланням на неможливість виконання заявлених вимог через те, що зазначений позивачем рахунок у банку не обслуговується. В подальшому вказані відповіді визнані банком недійсними як такі, що сформовані у результаті технічного збою. Також банком зазначено про неможливість виконання платіжного доручення у зв'язку з розглядом спору про перерахування спірних грошових коштів у господарському суді та запропоновано дочекатися вирішення спору в судовому порядку.

На час розгляду справи банк грошові кошти на рахунок позивача не перерахував, що і стало причиною спору.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків: обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.1.1.11 і 3.1.1.26 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що доручення платників на списання коштів зі своїх рахунків банк приймає до виконання винятково у межах залишку коштів на цих рахунках; розрахункові документи, які надійшли в банк протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження; розрахункові документи, що надійшли в банк після операційного часу, банк виконує наступним операційним днем; розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку.

Відповідно до п. 3.4.1.18 Умов та Правил надання банківських послуг банк і клієнти банку зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків; за порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон) ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Статтею 21 Закону встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача.

В п. 22.1 ст. 22 Закону встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер; Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п.п. 22.3, 22.4 ст. 22 Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує; платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника; під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

В п. 22.9 ст. 22 Закону встановлено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону).

Відповідно до листа НБУ від 23.11.2014 № 25-118/1918-12202 кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані на вимогу клієнта надати інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Як встановлено судами, позивач, починаючи з березня 2014 року, звертався до ПАТ КБ "Приватбанк" з метою отримання інформації про доступ до власних грошових коштів та їх повернення.

На час звернення позивача із даним позовом до суду останній не володів достовірною інформацією про рахунок, на якому перебували його кошти і з якого такі кошти могли бути перераховані на новий поточний рахунок позивача, що унеможливило звернення товариства до банку із відповідним розрахунковим документом. Докази на спростування вказаних обставин та належного повідомлення банком власника коштів про перерахування грошей в сумі 205.992,19 грн. на рахунок № 29039262121011 матеріали справи не містять.

Проте в матеріалах справи містяться належні докази дотримання в подальшому позивачем встановлених законом правил переказу коштів та ініціювання останнім в належний спосіб переказу коштів в сумі 205.992,19 грн. з рахунка № 29039262121011 на поточний рахунок позивача № 26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ.

З урахуванням викладеного суди дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати на поточний рахунок позивача №26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", грошові кошти в сумі 205.992,19 грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також колегія суддів відзначає, що суди обґрунтовано на підставі ст. 49 ГПК України поклали на ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати, в т.ч. на проїзд представника у судові засідання та зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 910/17565/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич