ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 923/1984/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1.прокурора Одеської області 2.Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської областіна постановуОдеського апеляційного господарського судувід08.06.2016у справі№923/1984/15Господарського судуХерсонської областіза позовомпрокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської областідо1. Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт"третя особаприватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Єдігаров Ельвір Михайловичпроусунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними рішень та договорів купівлі-продажу нерухомого майназа участю

- позивача:Вічна І.М. (довіреність від 25.12.2015)- відповідача-1, 2, 3:Смельський Ю.А. (довіреність від 09.03.2016)- прокурора:Хорс К.Б. (посвідчення № 042931 від 15.04.2013),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, прокурор Голопристанського району Херсонської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі - позивач) просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" (далі-відповідач-3) усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом її звільнення від самочинно збудованих об'єктів рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1" у складі: літ. "А" - кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м, літ. "Б" - електрощитова, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та № 3 огорожа; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" (далі-відповідач-2) від 01.07.2015, оформлене протоколом загальних зборів учасників відповідача-2 від 01.07.2015 за №2, в частині збільшення статутного капіталу відповідача-2 шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (далі-відповідач-1) до статутного капіталу відповідача-2 нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу відповідача-2 від 01.07.2015 - майнового комплексу - рятувальна станція "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", що складається з літ. "А" - кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитова, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та № 3 огорожа, вартістю 46000,00 гривень, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсними зміни до п. 6.2 та п. 6.3 статуту відповідача-2, які затверджені протоколом загальних зборів відповідача-2 від 01.07.2015, в частині збільшення статутного капіталу відповідача-2 шляхом внесення відповідачем-1 до статутного капіталу відповідача-2 нерухомого майна - вказаного майнового комплексу; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться у АДРЕСА_1, вартістю 72679,50 грн., укладений 28.07.2015 між відповідачем-2 та відповідачем-3, серія та номер: бланк НАО №400368, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстрований 28.07.2015 у реєстрі за №574; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться у АДРЕСА_1, вартістю 72679,50 грн., укладений 28.07.2015 між відповідачем-2 та відповідачем-3, серія та номер: бланк НАО №400369, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстрований 28.07.2015 у реєстрі за №575.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний майновий комплекс, який розміщується на земельній ділянці є самочинним будівництвом, внесення його до статутного капіталу відповідача-2 та відчуження за договорами купівлі-продажу від 28.07.2015, порушує права позивача, як власника цієї ділянки.

Також прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс - рятувальна станція "ІНФОРМАЦІЯ_1" та заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження цим майном, а також заборонити Реєстраційній службі Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на будівлі та споруди цього майнового комплексу.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.02.2016 у справі № 923/1984/15 здійснено заміну прокуратури Голопристанського району Херсонської області її процесуальним правонаступником Новокаховською місцевою прокуратурою.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.02.2016 (суддя Сулімовська М.Б.) позов задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача-2 від 01.07.2015, оформлене протоколом загальних зборів учасників відповідача-2 від 01.07.2015 за №2, в частині збільшення статутного капіталу відповідача-2 шляхом внесення відповідачем-1 до статутного капіталу відповідача-2 нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу відповідача-2 від 01.07.2015 - майнового комплексу - рятувальна станція "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа, вартістю 46000,00 гривень, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсними зміни до п. 6.2 та п. 6.3 статуту відповідача-2, затверджені протоколом загальних зборів відповідача-2 від 01.07.2015, в частині збільшення його статутного капіталу шляхом внесення відповідачем-1 до статутного капіталу відповідача-2 вказаного нерухомого майна; визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться у АДРЕСА_1, вартістю 72679,50 грн., укладений 28.07.2015 між відповідачем-2 та відповідачем-3, серія та номер: бланк НАО №400368, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстрований 28.07.2015 у реєстрі за №574; визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 72679,50 грн., укладений 28.07.2015 між відповідачем-2 та відповідачем-3, серія та номер: бланк НАО №400369, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстрований 28.07.2015 у реєстрі за №575. У решті позовних вимог відмовлено. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. У порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно: майновий комплекс - рятувальна станція "ІНФОРМАЦІЯ_1", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та №3 огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження зазначеним майном. Заборонено Реєстраційній службі Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на будівлі та споруди зазначеного майнового комплексу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Головей В.М., Ліпчанська Н.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позову відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційних скаргах прокурор Одеської області та позивач просять скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві представник відповідачів просить залишити касаційні скарги без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного 22.06.2006 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) договору оренди землі орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1101 га, несільськогосподарського призначення яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Пунктом 3 договору встановлено, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.

За умовами пункту 8 договору його укладено на 5 років.

Згідно пунктів 15-17 договору земельна ділянка передається в оренду для громадського призначення. Цільове призначення земельної ділянки землі громадської забудови. Умовами збереження стану об'єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Договір оренди землі зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської філії районний центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.06.2006 за №4АА002360-040672100024.

Згідно кадастрового плану земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

На підставі акта приймання-передачі позивач передав відповідачу-1 об'єкт оренди.

Також встановлено, що позов Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Херсонській області та Новофедорівської сільської ради до Херсонської обласної спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді про зобов'язання звільнити земельну ділянку, повернути її у стані, який існував до надання в оренду, скласти у зв'язку з цим акт приймання-передачі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі №50254/2376/2011, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012, задоволено частково, зобов'язано Херсонську обласну спілку по попередженню нещасних випадків з людьми на воді звільнити земельну ділянку площею 0,1101 га, яка розташована біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" у АДРЕСА_1, надану їй у користування згідно з умовами договору оренди від 22.06.2006, зареєстрованого 27.06.2006, повернувши її Новофедорівській сільській раді у стані, який існував до надання в оренду.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 у справі №5024/1524/2011 за позовом Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання недійсним рішення №138 від 26.04.2011 та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.06.2006 шляхом викладення пункту 8 розділу "Строк дії договору" у редакції "Договір укладено на 25 років", у задоволенні позову відмовлено та встановлено, що спірна земельна ділянка повернута Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області на підставі примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі №5024/2376/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 по тій же справі, у зв'язку із зобов'язанням звільнити земельну ділянку та повернути її Новофедорівській сільській раді у стані, який існував до надання в оренду. У зв'язку із закінченням дії договору оренди землі з 27.06.2011 у відповідача-1 припинилося право оренди земельної ділянки, яка була повернута позивачу в примусовому порядку та в подальшому у користування відповідачу-1 вона не передавалась, відтак відповідач-1 не мав жодних прав щодо спірної земельної ділянки.

15.05.2015 громадянин ОСОБА_8 звернувся з позовом в інтересах Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції про визнання за позивачем право приватної власності за набувальною давністю на майновий комплекс: рятувальну станцію "ІНФОРМАЦІЯ_1", який складається з: огорожі залізобетонної №2-3, майстерні літ."З", електрощитової з компресорною літ."Б", "В", водолазної літ."Г", побутових приміщень літ."Д", "Ж", водомережі №1, кафе з літнім майданчиком літ."А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Реєстраційну службу Голопристанського районного управління юстиції в Херсонській області зареєструвати за позивачем право власності на вказаний майновий комплекс.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.05.2015 у справі №654/1535/15-ц позовні вимоги задоволені, визнано за Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді право власності за набувальною давністю на вказаний майновий комплекс. Зобов'язано Реєстраційну службу Голопристанського РУЮ зареєструвати за Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді право власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно.

Рішенням загальних зборів учасників відповідача-2, оформлено протоколом від 01.07.2015 №2 внесено та затверджено зміни до п.6.2 та п.6.3 Статуту відповідача-2, на підставі яких визначено, що статутний капітал товариства складає 92000,00 грн., який сформовано на 50% за рахунок грошових коштів, на 50% за рахунок нерухомого майна, у тому числі (будинки, споруди, обладнання тощо), з яких, відповідно до п.6.3: 50%, що дорівнює 46000,00 грн. статутного капіталу, сформованого за рахунок нерухомого майна, а саме майнового комплексу - рятувальна станція "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", що складається з: огорожі залізобетонної №2-3, майстерні літ."З", електрощитової з компресорною літ."Б", "В", водолазної літ."Г", побутових приміщень літ."Д", "Ж", водомережі №1, кафе з літнім майданчиком літ."А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - яке належить учаснику товариства відповідачу - 1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 668090465223.

Відповідно до акту оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу відповідача-2 від 01.07.2015, який є невід'ємною частиною його статуту, на виконання протоколу загальних зборів учасників відповідача-2 від 01.07.2015 №2 в рахунок частки у розмірі 50% відповідач-1 вніс до статутного капіталу відповідача-2 нерухоме майно, а саме спірний майновий комплекс.

У зв'язку з прийнятим рішенням та складанням відповідного акту внесено зміни до статуту відповідача-2, затверджені протоколом загальних зборів відповідача-2 від 01.07.2015, державна реєстрація яких проведена 03.07.2015 за №14991050001018262, які є невід'ємною частиною статуту відповідача-2.

28.07.2015 між відповідачем-2 (продавець) та відповідачем-3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., серія та номер: бланк НАО №400368, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015 у реєстрі за №574, та договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 72679 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., серія та номер: бланк НАО №400369, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрований 28.07.2015 у реєстрі за №575.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06.10.2015 у справі №654/1535/15-ц, залишеною в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016, вказане вище рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.05.2015 скасовано і провадження у справі закрито.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що спірний майновий комплекс, який розміщується на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади позивача, та в подальшому внесений до статутного капіталу відповідача-2 і відчужений за договорами купівлі-продажу від 28.07.2015, є самочинним будівництвом, оскільки цей комплекс побудований без дозволу на будівництво та у встановленому законом порядку цей об'єкт в експлуатацію не введено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка на якій розташовано спірний майновий комплекс є власністю позивача, оскільки позивач не надавав відповідачу-1 дозволу на будівництво об'єкту нерухомості на цій ділянці, тобто зазначений майновий комплекс є самочинним будівництвом, а тому право власності на це майно у встановленому законом порядку відповідач-1 не набув. При цьому суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач-1 не був власником спірного майнового комплексу, то оспорювані рішення загальних зборів учасників відповідача-2 в частині збільшення його статутного капіталу за рахунок внесення відповідачем-1 наведеного майна є незаконними. Відтак відповідач-2 не був власником цього майна та відповідно укладені у цьому зв'язку договори купівлі-продажу спірного майна є недійсними. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-3 усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від самочинно збудованих об'єктів рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1" суд послався на те, що така вимога може бути пред'явлена до особи, яка здійснила таке будівництво, а оскільки відповідач-3 не є цією особою, так як став власником майнового комплексу на підставі договорів купівлі-продажу, вимоги у цій частині є необґрунтованими. Застосовуючи заходи забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачі неодноразово відчужували спірне майно та змінювали його власників, у зв'язку з чим існує реальна загроза, що спірне майно буде перепродане або відчужене іншим шляхом, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що позивач не є учасником або засновником відповідача-2, тому спір щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача-2 в частині збільшення статутного капіталу відповідача-2 шляхом внесення відповідачем-1 до нього нерухомого майна та визнання недійсними змін до відповідних пунктів статуту відповідача-2 не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що позивач не довів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваними рішеннями відповідача-2 та внесенням змін до його статутного капіталу, так як позивач не має відношення до цього товариства. При цьому апеляційний суд зазначив, що позивач не довів порушення свого права спірними договорами, оскільки він не є стороною цих договорів та питання щодо земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс при їх укладенні, не вирішувалося.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Виходячи із аналізу наведеної норми закону, щоб здійснити забудову земельної ділянки, юридична особа зобов'язана була набути у встановленому порядку право власності на неї, чи право користування, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи Договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання землі в порядку, передбаченому чинним законодавством, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється. Тому у разі, якщо особа приступила до спорудження нерухомості, таке будівництво має кваліфікуватися як самочинне, оскільки у забудовника не виникло право на земельну ділянку для цієї мети.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Приписами статті 18 Закону України "Про основи містобудування", у відповідній редакції, регламентовано, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно листа Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 20.11.2015 №01-21/3378 в секторі регіонального розвитку, містобудування та архітектури районної державної адміністрації відсутній акт вводу в експлуатацію наведеного майнового комплексу.

Відповідно до довідки Архівного відділу Голопристанської районної державної адміністрації від 26.11.2015 №01-58/Б-246 в документах архівного фонду Новофедорівської сільської ради у протоколах сесій та виконавчого комітету рішення щодо надання дозволу на будівництво майнового комплексу - рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 2004-2010 роки не виявлено.

Згідно листа від 20.11.2015 №02-14/692 позивача в протоколах сесій та виконавчих комітетів сільської ради з 2011 року відсутні рішення щодо надання дозволу на будівництво майнового комплексу рятувальної станції "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до інформації, викладеної у листі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 09.12.2015 №1021-1.9/1947 з моменту створення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та по теперішній час дозвільні документи на початок будівельних робіт та введення об'єкта будівництва в експлуатацію на майновий комплекс - рятувальну станцію "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1 біля бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" відсутні.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний майновий комплекс є самочинним будівництвом, оскільки позивач жодних дозволів на його побудову відповідачу-1 не надавав, докази наявності дозвільної документації та введення цього об'єкту в експлуатацію відповідач-1 не подав, відтак право власності на наведене нерухоме майно відповідачем-1 у встановленому законом порядку не набуто.

Відповідач-1 наведених обставин не спростував.

Статтею 144 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Згідно статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути, зокрема будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, права користування будинками, спорудами.

Отже майно, що є предметом вкладу учасника чи засновника має відповідати певним вимогам, а саме: бути власністю учасника або замовника, мати грошову оцінку, бути відчужуваним, належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного фонду господарського товариства.

Оскільки суд першої інстанції встановив, що на момент передачі до статутного капіталу відповідача-2 спірного майнового комплексу, відповідач-1 не був власником цього майна, так як воно є самочинним будівництвом, то відповідно він не мав права і розпоряджатися ним.

Відтак висновок суду щодо визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів учасників відповідача-2, які оформлені відповідними протоколами та змін до п. 6.2 та п. 6.3 статуту відповідача-2, оскільки вони порушують право власності позивача на земельну ділянку, є законним та обґрунтованим.

Частиною першою статті 115 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до статей 328 та 329 цього кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа, яка набула право на майно від іншої особи, є власником нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації - також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно може бути визнано за особою лише за умови, що таке будівництво не є самочинним у розумінні статті 376 ЦК України та статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Положеннями частини 1-ї статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно частини 1-ї статті 215 наведеного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1).

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, правочини, спрямовані на незаконне незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).

Судом першої інстанції встановлено, що майновий комплекс є самочинним будівництвом.

Отже на момент формування статутного капіталу відповідача-2 шляхом внесення відповідачем-1 до статутного капіталу відповідача-2 спірного майнового комплексу, відповідач-1 у встановленому законом порядку не був власником спірного майна, а тому відповідач-2 не набув у законний спосіб право власності на це майно, відтак не міг розпоряджатися ним, тобто відчужувати його за договорами купівлі-продажу відповідачу-3.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За вказаних обставин втручання в право власності відповідача-2 та відповідача-3 відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ними такого права, що не може вважатися порушенням статті 1 Першого протоколу.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 зі справи № 6-2510цс15.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірно висновку щодо визнання недійсним цих договорів.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції незаконно скасував рішення місцевого господарського суду у вказаній частині, а суд першої інстанції правильно визначивши спірний характер правовідносин сторін дав їм правильну юридичну оцінку, враховуючи що у справі не вимагається збирати або додатково перевіряти докази чи встановлювати фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позову, а рішення місцевого господарського суду у вказаній частині, належить залишити в силі з урахуванням мотивів та правових висновків, наведених у даній постанові суду касаційної інстанції.

Судові витрати відповідно до вимог статей 11111, 49 Господарського процесуального кодексу України, належить покласти на відповідачів -1 та -2, оскільки спір виник внаслідок їх неправомірних дій.

За змістом статей 116 і 117 Господарського процесуального кодексу України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.6, 1, ст.11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги прокурора Одеської області та Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі № 923/1984/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову, а рішення Господарського суду Херсонської області від 23.02.2016 у вказаній частині, залишити в силі.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 залишити без змін.

Стягнути з Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді на користь прокуратури Одеської області 1461,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 1461,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" на користь прокуратури Одеської області 5846,40 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" на користь на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 5846,40 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга