ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 922/5517/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Губенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 09.03.2016 Харківського апеляційного господарського суду 09.06.2016у справі Господарського суду№ 922/5517/15 Харківської областіза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бест Груз"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Сава" простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Петрик Я.В.;- відповідача - третіх осіб на стороні позивача повідомлений, але не з'явився; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Груз" про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 281 068, 74 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2016 у справі № 922/5517/15 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий суддя, судді Камишева Л.М., Россолов В.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 922/5517/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" надало відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та просить врахувати даний відзив при розгляді касаційної скарги.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу у розмірі 281 068, 74 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано правил, встановлених пунктом 13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідно до яких, у разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами; доказів проведення такої експертизи та складання відповідного акту позивачем суду не надано.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові, виходив з того, що: "В первинних бухгалтерських документах містяться підписи від імені матеріально - відповідальних осіб в отриманні товарно-матеріальних цінностей з боку ТДВ "ЧЗМК" менеджера з постачання ОСОБА_6, який також зазначений у товарно-транспортних накладних № 80930533 від 15.07.2015, № 80916901 від 15.07.2015, № 80931172 від 15.07.2015, як довірена особа вантажоотримувача, що діє по довіреності № 495 від 02.07.2015 від ТДВ "ЧЗМК" на отримання менеджером з постачання ОСОБА_6 металопрокату від ТОВ "Метінвест-СМЦ". Отже, довіреною особою позивача було отримано вантаж, який прийняв до перевезення відповідно до умов договору водій ОСОБА_7, а тому відсутні підстави стягнення з відповідача вартості вказаного вантажу за його втрату в розмірі 281 068,74 грн.".

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними наведені висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.03.2015 між ТОВ "Метінвест-МЦ" (постачальником) та ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" (покупцем) було укладено договір поставки № МКП-142742/03/15, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах FCA (склад постачальника або станція відправлення), якщо інше не вказано в рахунку-фактурі постачальника або в інших додатках до договору (п. 2.2 договору поставки).

ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" надіслало на адресу ТОВ "Метінвест-МЦ" довірчий лист, в якому зазначило, що довіряє отримати металопрокат 14.07.2015 з с. Партизанське по дорученню № 495 віл 02.07.2015 на менеджера із постачання ОСОБА_6 Перевізник: ТОВ "БЕСТ ГРУЗ". Водій - ОСОБА_7, з завантаженням на автомобіль НОМЕР_1, водійське посвідчення - НОМЕР_2 від 10.02.1976.

Відповідно до видаткових накладних №№ 90361672, 90353681, 90358465 від 15.07.2015 та довіреності № 495 віл 02.07.2015 менеджер із постачання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" ОСОБА_6 отримав від ТОВ "Метінвест-МЦ" металопрокат за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Партизанське, вул. Леніна, 25.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2015 між позивачем та відповідачем в електронній формі було укладено договір-заявку № 0/02/15 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Предмет даного договору: "Замовник - ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій". Маршрут - м. Партизанське, м. Дніпропетровськ - м. Червоноград. Найменування вантажу, вага, обєм - метал, 21.5 т. Вид завантаження - верхня. Дата та час завантаження - 14.07.2015-15.07.2015. Дата та час розвантаження - 16.07.2015 до 14.00. Адреса завантаження - 1. Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25, ТОВ Метінвест-МЦ"; 2. м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 60. Адреса розвантаження - Львівська обл., м. Червоноград, вул. Львівська, 53. Контактна особа на завантаження - ОСОБА_9 НОМЕР_3 ОСОБА_10 НОМЕР_4. Контактна особа на розвантаження - ОСОБА_6 НОМЕР_5. Вартість, умови оплати - 12 200 б/н з ПДВ після розвантаження 3-4 дні. П.І.П. водія - ОСОБА_7, техпаспорт НОМЕР_6, водійське посвідчення НОМЕР_2 від 10.02.1976. Тел. водія - НОМЕР_7. Марка, держ. Номер машини - НОМЕР_10, НОМЕР_9.".

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ст. ст. 929, 932 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.5, 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Після прийняття вантажу згідно із товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На вимогу суду першої інстанції ТОВ "Метінвест-СМЦ" надало товарно-транспортні накладні №№ 80930533, 80916901, 80931172 від 15.07.2015, в яких автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Бест Груз", водій - ОСОБА_7, вантажовідправник - філія ТОВ "Метінвест-СМЦ" у м. Дніпропетровськ, вантажоодержувач - ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій", вантаж - металопрокат, маса брутто 11 т 830 кг, 2 т 272 кг та 4 т 490 кг відповідно.

Всі вищевказані товарно-транспортні накладні містять підпис водія-експедитора ОСОБА_7 про прийняття вантажу до перевезення.

Прийняття до перевезення вантажу ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" водієм - експедитором ОСОБА_7 за товарно-транспортними накладними №№ 80930533, 80916901 від 15.07.2015 підтверджено висновком судової економічної експертизи № 12671 від 02.02.2016, яка проведена судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно із п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п. 140 Статуту автомобільного транспорту УРСР вантажовідправник і вантажоодержувач мають право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за його втрату, якщо цей вантаж не було видано вантажоодержувачу на його вимогу: при міському і приміському перевезенні - протягом 10 днів з дня прийняття вантажу, при міжміському перевезенні - протягом 30 днів після закінчення строку доставки.

Згідно із ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачено, що автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду; однак, суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про відмову у позові, не дотримались статей 47, 43 ГПК України, та не врахували вимоги ч. 1 ст. 924 ЦК України, ч. 1 ст. 314 ГК України та ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР, та не зазначили, які доводи та докази відповідача підтверджують відсутність його вини у втраті вантажу, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції зазначаючи про те, що позивачем, в порушення вимог пункту 13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не надано доказів проведення експертизи, не врахував те, що даним пунктом передбачено проведення експертизи при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, в той час як предметом даного спору є стягнення вартості втраченого вантажу.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 922/5517/15.

Справу № 922/5517/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ