ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 912/292/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівМачульського Г.М., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Шевченкове", с. Кропивницьке, Кіровоградська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 рокуу справі господарського суду Кіровоградської областіза позовомПриватного підприємства "Шевченкове", с. Кропивницьке, Кіровоградська обл.до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний завод", с. Олександрівка, Кіровоградська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, м. Кіровоградпростягнення 957 283, 80 грн.

за участю представників

позивача: Мельниченко О.В.,

відповідача: Міхальова В.В.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Шевченкове" (далі за текстом - ПП "Шевченкове") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний завод" (далі за текстом - ТОВ "Агрохімічний завод") про стягнення 957 283 грн. вартості поставки посівного матеріалу соняшника "НК Неома" неналежної якості.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Кіровоградській області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставку відповідачем товару, оплаченого позивачем на суму 957 283, 80 грн., повністю чи у конкретній частині (обсязі) неналежної якості.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Шевченкове" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити у повному обсязі.

ТОВ "Агрохімічний завод" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити їх без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі видаткових накладних № 195 від 20.04.2015 року та № 295 від 13.05.2015 року ТОВ "Агрохімічний захист" передало, а ПП "Шевченкове" отримало 80 мішків соняшника НК Неома на загальну суму 310 284 грн. та на 646 999, 60 грн. відповідно.

Одночасно з передачею партії товару ТОВ "Агрохімічний захист" передало ПП "Шевченкове" копію Сертифіката на насіння соняшнику сорту "НК Неома", урожаю 2014 року (бланк 0000913, реєстраційний номер UA-24-21-302-14, виданий 13.02.2015 року Державною інспекцією сільського господарства у Черкаській області), в якому зазначена схожість - 90 відсотків та особа, якій належить насіння - товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента".

Зазначений товар за видатковими накладними прийнятий представником позивача ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (Типова форма № М-2) № 3 від 20.04.2015 року та № 5 від 12.05.2015 року.

При цьому, судами встановлено, що видаткові накладні містять посилання на Договір АХЗ 15_123н від 15.04.2015 року (накладна № 195) та на Договір АХЗ 15_209/123н від 07.05.2015 року (накладна № 295), однак судам не надано належних доказів укладення таких договорів сторонами спірних правовідносин.

Позивач сплатив вартість поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжними доручення: № 15 від 15.04.2015 року на суму 310 284 грн., № 29 від 08.05.2015 року на суму 101 000 грн., № 30 від 08.05.2015 року на суму 158 000 грн., № 130538 від 12.05.2015 року на суму 230 000 грн., № 19 від 13.05.2015 року на суму 157 999,80 грн.

Враховуючи те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару - насіння соняшнику НК Неома на загальну суму 957 283 грн., що не заперечується учасниками спірних правовідносин.

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 957 283 грн. оплати за поставлений товар, свої вимоги обґрунтував тим, що отримане та оплачене ним насіння не відповідає вимогам ДСТУ 2240-93, оскільки не відповідає батьківським формам гібриду "Неома" та не є посівним матеріалом гібриду соняшника "НК Неома", що підтверджується протоколами аналізу № № 84-15, 85-15 від 24.07.2015 року, проведених на підставі зразків відібраних середніх (репрезентаційних) проб насіння для визначення посівних якостей за актами: № 4 від 21.04.2015 року, № 7 від 15.05.2015 року, а також результатами аналізів насіння проведених на підставі актів: № 5 від 21.04.2015 року та № 6 від 15.05.2015 року, у зв'язку з чим він як покупець на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторонами не надано доказів узгодження умов про реалізацію партії оригінального та елітного насіння або репродукції чи гібридного насіння для сівби; при отриманні по видаткових накладних № 195 від 20.04.2015 року та № 295 від 13.05.2015 року соняшнику у мішках, а також в подальшому, позивач не вимагав від відповідача надати супровідні документи на якість соняшнику як насіння "НК Неома" відповідно до п. 13.4.1 ДСТУ 4138-2002, за яким відповідач як посередник при перепродажу насіння зобов'язаний виписувати нові супровідні документи на якість насіння.

При цьому, судами встановлено, що як акти про відібрання середніх проб про визначення посівних якостей (для дослідження на схожість) № 5 від 21.04.2015 року та № 6 від 15.05.2015 року, так і акти відібраних середніх (репрезентаційних) проб насіння для визначення посівних якостей № 4 від 21.04.2015 року та № 7 від 15.05.2015 року складені головним спеціалістом управління контролю якості насіння та садибного матеріалу Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області ОСОБА_7 за відсутності зацікавлених осіб і, зокрема, представників відповідача, а також за відсутності офіційної згоди відповідача про відібрання цих проб, що є порушенням вимог ДСТУ 4138-2002; результати аналізу на схожість насіння № 1448 від 01.05.2015 року (по акту № 5 від 21.04.2015 року) та № 1455 від 26.05.2015 року (по акту № 6 від 15.05.2015 року) здійснено з порушенням положень ДСТУ 4138-2002 за відсутності відібраних зразків - проб, відібрання яких оформляється актом у двох примірниках, один із яких залишається власникові насіння, другий супроводжує проби до Держінспекції та за відсутності дублікатних проб, які також оформляють актом з позначкою у правому верхньому куті "На випадок арбітражного аналізування".

Також, відхиляючи доводи позивача щодо поставки відповідачем неякісного насіння, яке не відповідає вимогам ДСТУ 2240-93 та не є посівним матеріалом гібриду соняшника НК Неома, на підтвердження чого позивачем надано протоколи аналізу № 84-15 ДС та № 85-15ДС від 24.07.2015 року, господарські суди виходили з того, що зазначені протоколи аналізу складені діагностичною лабораторією товариства з обмеженою відповідальністю "Агроген", яке має Свідоцтво про атестацію № 100-176/2014, видане державним підприємством Харківським регіональним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації Мінекономрозвитку України 02.09.2014 року (чинне до 01.09.2017 року).

Разом з тим, Закон України "Про насіння і садивний матеріал" не встановлює норм, за яких визначення посівних якостей насіння та/або садивного матеріалу шляхом аналізування проб, відібраних від партій насіння та/або садивного матеріалу здійснюється іншими, ніж лабораторіями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Офіційна процедура, що регулює питання арбітражного (експертного) визначення сортових і посівних якостей насіння і садивного матеріалу на виконання ст. 23 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" повинна проводитись у відповідності до Правил арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядку оформлення заяв, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 221 від 26.03.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2013 року за № 588/23120 (далі за текстом - Правила).

В п. 2.2. зазначених Правил визначено, що арбітражне (експертне) аналізування здійснюється лабораторіями Держсільгоспінспекції України.

Оскільки повноваження зазначеної лабораторії щодо встановлення відповідності посівного матеріалу батьківським формам не підтверджені належними доказами, відсутність у суб'єкта, який здійснив дослідження, таких повноважень вказує про неналежність зазначених протоколів аналізу як доказів невідповідності поставленого посівного матеріалу по якості.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що зазначені протоколи не є арбітражним (експертним) визначенням якості насіння, а тому не є належними доказами поставки неякісного товару.

Крім того, судами зауважено, що доказів аналізу зразків, відібраних по актах № 4 від 21.04.2015 року та № 7 від 15.05.2015 року, судам не надано, як і доказів на підтвердження того, що поля № № 6, 7, 8, 33, 39, 42, 84, 93, зазначені у вказаних актах, засіяні саме соняшником, поставленим відповідачем. Також, в акті від 02.07.2015 року не відображено додержання технології вирощування соняшника "НК Неома", технічної, меліоративної, хімічної обробки земель, погодних умов та норм сходження посівів з урахуванням дати посіву.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що позивачем в порушення ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України не надано належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем вимог щодо якості поставленого товару на суму 957 283, 80 грн., у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, а тому до предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факту поставки відповідачем товарів неналежної якості та/або істотного порушення ним вимог договору щодо якості товару, а також визначення правових наслідків, які настають у цьому випадку для кожної із сторін, з урахуванням ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. При цьому, в ч. 4 ст. 673 Цивільного кодексу України визначено, що якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам .

Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Положеннями ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та наведених законодавчих приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем наявності порушення у вигляді поставки неякісного товару зі сторони відповідача, враховуючи, що при поставці товару покупцем не заявлялися претензії щодо якості поставленого товару, відбір зразків поставленого товару здійснено з порушенням вимог чинного законодавства та без дотримання належної процедури.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ПП "Шевченкове", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі № 912/292/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Мачульський І.П. Ходаківська