ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 904/3250/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016за заявоюЖовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління Дніпропетровської областіпровідстрочку виконання рішення господарського суду від 30.06.2015у справі№ 904/3250/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"прозобов'язання вчинити певні діїза участю представників:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 27.05.2016;

відповідача: Багрова Є.О., дов. від 05.07.2016;

ВДВС: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №904/3250/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді - Білецька Л.М., Коваль Л.А.) клопотання Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 у даній справі відхилено, а апеляційну скаргу повернуто.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління Дніпропетровської області не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження, як зазначено судом апеляційної інстанції, скаржник пояснив, що ним пропущено строк для оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі від 30.05.2016 в зв'язку з тим, що він не був присутній в судовому засіданні при проголошенні ухвали та ознайомився з текстом процесуального документа лише 13.06.2016 через ЄДРСР.

Апеляційним господарським судом з'ясовано, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 30.05.2016 закінчився 06.06.2016, тоді як апеляційну скаргу відповідачем подано до суду 16.06.2016, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

При цьому, як досліджено судом апеляційної інстанції, відповідач отримав оскаржувану ним ухвалу місцевого господарського суду 08.06.2016, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про направлення поштової кореспонденції (а.с.55, т.с. 2), а тому мав можливість вжити заходів для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. Апелянтом не наведено причин пропуску строку подання апеляційної скарги з 08.06.2016 (дати отримання ухвали), про що вірно зазначено апеляційним господарським судом.

Таким чином, на переконання Дніпропетровського апеляційного господарського суду, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2016 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, в даному випадку, відсутні, а клопотання скаржника не містить обґрунтувань та посилань, які б свідчили про наявність саме об'єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на вимоги зазначених норм права, оцінивши доводи скаржника, які наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, установлені обставини справи, апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив заявнику у задоволенні відповідного клопотання.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду, скаржником не наведено, в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, при постановленні якої правильно застосовано норми процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №904/3250/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР