ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 910/18058/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В.суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А.,за участю представників: від позивача:Герасименко С.В. дов. від 29.04.2016від відповідача-1: від відповідача-2:Андрюхін Д.В. дов. від 14.01.2016 не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи на стороні позивача:Ліпов С.Л. дов. від 6.04.2016 третьої особи-1 на стороні відповідача-1: третьої особи-2 на стороні відповідача-1: третьої особи-3 на стороні відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) ОСОБА_7 дов. від 5.11.2015 ОСОБА_8 - ордер про надання правової допомоги розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" та ОСОБА_9на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.09.2015р. Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р.у справі№910/18058/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Златобанк" Славінського В.І.до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-11. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" 2. Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Національний банк України 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" 2. ОСОБА_11 3. ОСОБА_9провизнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними вчинені між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" (далі - Товариство) правочини, а саме: договір від 01.10.2014р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 18.07.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 989, який посвідчений цим же нотаріусом 01.10.2014р. за реєстровим номером 723; договір від 19.01.2015р. про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 18.07.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 989, який посвідчений цим же нотаріусом 19.01.2015р. за реєстровим номером 6. Визнано Публічне акціонерне товариство "Златобанк" іпотекодерждателем з 18.07.2012р. нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки, посвідченим 18.07.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Ковтун О.Д. за реєстровим номером 989, а саме: квартири №125 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3; квартири №369 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3. Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяжень обтяжувача Публічного акціонерного товариства "Златобанк": квартири №125 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 - запис від 01.10.2014, 11:33:50 про припинення іпотеки номер 1222623 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171295 від 01.10.2014,11:34:55; запис від 01.10.2014, 11:37:55 про припинення обтяження номер 1222680 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171516 від 01.10.2014,11:38:37; квартири №369 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 - запис від 19.01.2015, 16:18:36 про припинення іпотеки номер 1243933 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711063 від 19.01.2015,16:20:39; запис від 19.01.2015, 16:24:27 про припинення обтяження номер 1243918 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711392 від 19.01.2015,16:27:40.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 203, 215, 216, 546, 579, 586 Цивільного кодексу України, статей 7, 17, 27 Закону України "Про заставу", статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 3, 19, 26 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про те, що договори від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. про внесення змін до договору іпотеки від 18.07.2012р. укладені без отримання попередньої письмової згоди Національного банку України (далі - НБУ), передбаченої п.п.3.4.2,3.4.5 договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП, внаслідок чого зміна предмета договору іпотеки шляхом виключення спірних квартир з переліку майна, переданого в іпотеку, укладеного з метою забезпечення кредитного договору №106/12-KL від 16.05.2012р., майнові права за яким передані в заставу НБУ, призвела до зміни предмета договору застави, оскільки зменшила обсяг майнових прав заставодержателя.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач-1 та ОСОБА_9 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство та третя особа-3 у поданих касаційних скаргах посилаються на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме приписів статті 41 Конституції України, статей 203, 215, 216, 321, 511, 546, 579, 584, 586, 629 Цивільного кодексу України, статей 7, 12, 17, 23, 27 Закону України "Про заставу", статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 3, 19, 26 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на тому, що за умовами договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП Національному банку України в заставу передані лише майнові права за кредитними договорами (в тому числі за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р.), тобто, права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим права Банку за договором іпотеки від 18.07.2012р., укладеним з Товариством, не є предметом договору застави від 05.03.2014р., а тому внесення змін до згаданого договору іпотеки не потребувало обов'язкового погодження з НБУ, який не є іпотекодержателем нерухомого майна (двох квартир, відчужених на користь фізичних осіб). Крім того заявники вважають безпідставним розширення судами кола майнових прав, що були передані в заставу Національному банку України, за рахунок прав Банку як іпотекодержателя. На думку відповідача-1, між ним та позивачем не укладалися правочини щодо відчуження заставленого майна шляхом уступки права вимоги за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р., а Національний банк України до введення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" не набував права вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 05.03.2014р. №12/ЗМП.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому він просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Агрохімхолдинг" (позичальник, боржник) укладено кредитний договір №106/12-KL (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього договору.

18.07.2012р. між Банком (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №989, (далі - договір іпотеки), згідно з п.1.1 якого цей правочин забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем кредитного договору та з додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання та (або) процентів за основним зобов'язанням, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії, з цільовим призначенням для поповнення обігових коштів, з максимальним лімітом заборгованості, що становить 15000000 дол. США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 15.05.2013р. включно, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту з розрахунку 14% річних, сплатити можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Згідно з п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: 57 квартир, загальною площею 7339,1кв.м., що знаходяться в житловому будинку літ. "А-25" за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, серед яких квартири №125 та №369.

05.03.2014р. між Національним банком України (заставодержатель) та Банком (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №12/ЗМП (далі - договір застави), предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (надалі всі зазначені вище кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитні договори). Станом на 26.02.2014р. заборгованість за кредитними договорами становить 3082025020,89 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.

Пунктом 1.3 договору застави передбачено, що надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 05.03.2014р. №12, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, що наведені у цьому договорі.

З реєстру кредитних договорів, укладених Банком з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення НБУ, у забезпечення надано, зокрема, майнові права за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р., який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Агрохімхолдинг".

У п.3.4 договору застави передбачено, що заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (п.п.3.4.2); не вносити надалі змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя. Ці вимоги не стосуються зміни розміру процентних ставок за кредитами, перенесення строку сплати процентів на строк не більше 60днів, понесення сплати нарахованих процентів та комісій за обслуговування кредитної заборгованості по одноразовому переносу строку в межах одного календарного місяця, зміни валюти кредитування шляхом укладення додаткових угод до кредитних та забезпечувальних договорів (п.п.3.4.5); не пізніше п'яти робочих днів після підписання цього договору повідомляти боржників, майнових поручителів та/або поручителів за кредитними і забезпечувальними договорами про укладення цього договору шляхом направлення листів з повідомленням про вручення та не пізніше наступного робочого дня після їх відправлення надати повний перелік відправлених листів з зазначенням реквізитів (дати відправлення, вихідного реєстрового номеру, поштового реєстру тощо) та завірені повноважною особою і печаткою заставодавця копії відправлених листів, оригінали поштових реєстрів (пп.3.4.12).

01.10.2014р. між Банком та Товариством укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, за умовами якого сторони, у зв'язку з викладенням п.п.1.2,1.3 договору іпотеки у новій редакції домовились, що щодо квартири №125 в житловому будинку літ. "А-25", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, іпотека припиняється.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171295 від 01.10.2014р., 11:34:55, було внесено запис від 01.10.2014р., 11:33:50 про припинення іпотеки номер 1222623 (за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, квартира №125).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171516 від 01.10.2014р., 11:38:37, було внесено запис від 01.10.2014р., 11:37:55 про припинення обтяження номер 1222680.

19.01.2015р. між Банком та Товариством укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, за умовами якого сторони, у зв'язку з викладенням п.п.1.2,1.3 договору іпотеки у новій редакції домовились, що щодо квартири №369 в житловому будинку літ. "А-25", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, іпотека припиняється.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711063 від 19.01.2015р., 16:20:39, було внесено запис від 19.01.2015р., 16:18:36 про припинення іпотеки номер 1243933 Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, квартира №369).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711392 від 19.01.2015р., 16:27:40, було внесено запис від 19.01.2015р., 16:24:27 про припинення обтяження номер 1243918.

13.02.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк", яким з 14.02.2015р. вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015.

12.05.2015р. постановою Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" №310 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Златобанк".

13.05.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, з урахуванням рішення від 18.05.2015, яким вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 14 травня 2015.

Згідно електронного повідомлення від 13.05.2015р. №20-02012/32318 заставодавцю (Банку) не надавалась згода Національного банку України на відчуження заставленого майна шляхом уступки прав вимоги за кредитними договорами, наведеними у додатку №1, які забезпечують виконання зобов'язань за кредитами НБУ.

Листом від 08.06.2015 №1177 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Агрохімхолдинг" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" про нікчемність договорів про внесення змін від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. у порядку, передбаченому ч.2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Спір між сторонами виник з тих причин, що, на думку позивача, договори від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. про внесення змін до договору іпотеки від 18.07.2012р. є нікчемними, оскільки внаслідок вчинення цих правочинів Банк безоплатно відмовився від власних майнових прав, а спірні договори укладені всупереч п.п.3.4.2,3.4.5 договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП без письмової згоди Національного банку України, як заставодержателя.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки про те, що договори від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. про внесення змін до договору іпотеки від 18.07.2012р. укладені без отримання попередньої письмової згоди Національного банку України, передбаченої п.п.3.4.2,3.4.5 договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП, внаслідок чого зміна предмета договору іпотеки шляхом виключення спірних квартир з переліку майна, переданого в іпотеку, укладеного з метою забезпечення кредитного договору №106/12-KL від 16.05.2012р., майнові права за яким передані в заставу НБУ, призвела до зміни предмета договору застави, оскільки зменшила обсяг майнових прав заставодержателя. При цьому в силу положень ч.1 статті 27 Закону України "Про заставу" факт відчуження Товариством квартир №125 та №369 в житловому будинку літ. "А-25" за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3 не припиняє дію договору застави щодо вказаних об'єктів нерухомого майна. Апеляційний суд також зазначив, що у разі визнання недійсними договорів про внесення змін від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. до договору іпотеки, на підставі яких з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були виключені записи про іпотеку та обтяження, дія іпотеки та обтяження підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які виключено на підставі недійсних договорів, оскільки відпала підстава виключення цих записів.

Однак касаційна інстанція вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином нікчемність правочину та визнання правочину недійсним, як оспорюваного, є різними цивільно-правовими інститутами, які слід розмежовувати (п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вбачається зі змісту позовної заяви від 25.06.2015р., спочатку в її мотивувальній частині позивач обґрунтовує нікчемність договорів від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. про внесення змін до договору іпотеки від 18.07.2012р. положеннями п.1 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та обставинами відмови Банку від власних майнових прав.

Відповідно до ч.2 та п.1 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тих підстав, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Проте колегія суддів зауважує, що забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов`язання (статті 1, 3 Закону України "Про іпотеку", статті 546, 575 Цивільного кодексу України), а відсутність з боку Банку на момент укладення спірних договорів майнових вимог до ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" (позичальника за кредитним договором), пов'язаних з договором іпотеки від 18.07.2012р., унеможливлює відмову від таких майнових вимог.

Відтак з матеріалів справи не вбачається, позивачем не доведено, а оскаржувані судові рішення не містять обґрунтування того, що спірні правочини від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. підпадають під ознаки нікчемності, врегульовані ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Більше того, в прохальній частині позовної заяви позивач фактично просить визнати недійсними договори від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. як оспорювані (ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України), а саме як такі, що укладені без письмової згоди Національного банку України, всупереч умов п.п.3.4.2,3.4.5 договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП.

Згідно з ч.1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 статті 4 та ч.1 статті 49 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Таким чином майно та майнові права є окремими предметами застави, що не враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору.

Згідно з ч.2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частиною 2 статті 586 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Як роз'яснено в п.4.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 "Про деякі питання вирішення господарськими судами спорів, що виникають з кредитних договорів", господарським судам необхідно враховувати, що в разі якщо договір застави не обмежений одним предметом застави, то всі предмети застави повинні бути індивідуалізовані, тобто визначені не лише їх видові ознаки, але й індивідуальні характеристики.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів визнає безпідставним застосування судами норм статті 579 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України "Про заставу", які регулюють питання заміни предмета застави тільки за згодою заставодержателя, до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з виключенням певних об'єктів зі складу іпотечного нерухомого майна, оскільки таке виключення не супроводжувалося їх заміною іншим майном, належним іпотекодавцю (Товариству).

Відповідно до приписів ч.3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Однак суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки умовам договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП та договору іпотеки №989 від 18.07.2012р., їх суб'єктному складу, внаслідок чого не спростували твердження скаржників про недоведеність відчуження відповідачем-1 за оспорюваними правочинами майнових прав за кредитним договором від 16.05.2012р., які перебувають в заставі НБУ. Зокрема, за умовами договору застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП Національному банку України в заставу передані лише майнові права за кредитними договорами (в тому числі за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р.), тобто, права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим, права Банку за договором іпотеки від 18.07.2012р., укладеним з Товариством, не є предметом договору застави майнових прав від 05.03.2014р., а тому внесення змін до згаданого договору іпотеки не потребувало обов'язкового погодження з НБУ, який не є іпотекодержателем нерухомого майна (двох квартир, відчужених на користь фізичних осіб).

Як встановлено господарськими судами обох інстанцій, предметом договору застави майнових прав №12/ЗМП від 05.03.2014р. є майнові права за кредитними договорами, вичерпний перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору. При цьому в переліку, наведеному в договорі №12/ЗМП, існує кредитний договір №106/12-KL від 16.05.2012р.

Зважаючи на відсутність у договорі №12/ЗМП визначення "забезпечувальний договір" та незазначення договору іпотеки №989 від 18.07.2012 у відповідному переліку (додатку №1), суди дійшли передчасного висновку про те, що майнові права за цим договором передавалися Національному банку України у заставу.

Крім того місцевим та апеляційним господарськими судами залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тим обставинам, чи умовами спірних договорів про внесення змін до договору іпотеки припинялися або змінювалися умови кредитного договору №106/12-KL від 16.05.2012р., майнові права за яким передано в заставу НБУ, зокрема, чи внаслідок їх укладення змінився розмір зобов`язання за цим кредитним договором.

Водночас матеріали справи не містять належного обґрунтування позивачем того, що виведення з іпотеки лише 2 квартир (при загальному обсязі предмета іпотеки - 57 квартир) може призвести до неможливості виконання позичальником (ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг") зобов'язань за кредитним договором.

Отже висновки судів ґрунтуються передусім на помилковому ототожненні індивідуально визначеного нерухомого майна (квартири №125 та №369 в житловому будинку літ. "А-25" за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3), яке до укладення оспорюваних правочинів було предметом іпотеки, та майнових прав Національного банку України за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р., які (права) надано в забезпечення згідно з договором застави майнових прав від 05.03.2014р. №12/ЗМП.

Крім того, згідно зі статтею 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Судами попередніх інстанцій не досліджено тих істотних обставин, чи укладалися між Товариством та Банком правочини щодо відчуження заставленого майна шляхом уступки права вимоги за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р., а також того, чи Національний банк України до введення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" набував право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 05.03.2014р. №12/ЗМП з огляду на те, що матеріали справи не містять як доказів порушення позичальником (ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг") зобов'язань за кредитним вказаним договором, так і доказів подання Банком до суду позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки станом на момент вчинення оспорюваних правочинів від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р.

Разом з тим касаційна інстанція вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час право власності на квартири №125 та №369 в житловому будинку літ. "А-25" за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, стосовно яких спірними правочинами було припинено іпотеку, перейшло до фізичних осіб (треті особи-2 і 3 на стороні відповідача-1) на підставі посвідчених нотаріусом договорів купівлі-продажу.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, залишивши поза увагою приписи статей 4, 12, 23, 49 Закону України "Про заставу", достеменно не з'ясували наявності передбачених законом підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів від 01.10.2014р. та від 19.01.2015р. про внесення змін до договору іпотеки від 18.07.2012р.

Наведене унеможливлює для колегії суддів погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №910/18058/15 скасувати.

Справу №910/18058/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець