ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2017 року Справа № 923/924/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"на рішення та постанову господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№ 923/924/16 господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН."доДочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"простягнення коштів,за участю представників: від позивача Мироновська А.О.від відповідачаШелефост Т.М.ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІОН." (далі - ТОВ "ДОМІНІОН.") звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард") про (з урахуванням заяви від 03.10.2016 про зміну позовних вимог, прийнятої судом першої інстанції до розгляду) стягнення заборгованості за договором № 05-08-2015 від 05.08.2015 про надання охоронних послуг у розмірі 40 054,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 19 769,62 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2 499,00 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 32 080,99 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 у справі № 923/924/16 (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги ТОВ "ДОМІНІОН." задоволено частково. Стягнуто з ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь позивача 40 054,36 грн. основного боргу, 10 963,38 грн. втрат від інфляції, 2 499,00 грн. 3% річних, 32 080,99 грн. пені, 10 000,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, та 1 283,97 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючого, Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я.) рішення господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 у справі № 923/924/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 923/924/16, ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.04.2017.
У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач проти скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
У зв'язку з відпусткою судді Демидової А.М. судове засідання 04.04.2017 не відбулось, а датою розгляду касаційної скарги ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" було визначено 05.04.2017, про що винесено ухвалу Вищого господарського суду України від 31.03.2017.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "ДОМІНІОН." та Дочірнім підприємством "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (найменування якого було змінено на ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард", про що 09.06.2016 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) було укладено договір № 05-08-2015 про надання охоронних послуг від 05.08.2015 (далі - Договір).
За умовами Договору (п.п. 2.1, 2.2) позивач зобов'язався забезпечити недоторканність об'єкта охорони, що передається відповідачем під охорону згідно з актом прийняття об'єкта під охорону (додаток 4 до Договору), а відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу встановлену цим Договором плату. Об'єкт, який передається під охорону, визначається в дислокації, що є додатком до Договору.
Строк дії Договору, відповідно до п. 10.1, - з 05.08.2015 до 05.08.2016.
Згідно з п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за Договором складає 40 055,04 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 7.4 Договору оплата щомісячної суми Договору за перший місяць надання послуг здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплата здійснюється до 10 числа, що слідує за звітним.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання Договору позивач надавав відповідачу послуги з охорони у період з серпня 2015 року по серпень 2016 року, що підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств.
Відповідач, у свою чергу, не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасних розрахунків, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем обліковувалась заборгованість перед позивачем у сумі 40 054,36 грн., що відповідачем не заперечується.
Щодо посилання відповідача на те, що в актах надання послуг не зазначено прізвище, ініціали та посаду особи, яка підписала акт від імені відповідача, суд апеляційної інстанції вказав, що надані послуги частково оплачувались впродовж дії Договору, що свідчить про визнання відповідачем факту надання послуг за цими актами. Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що в судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості у розмірі 40 054,36 грн.
Встановивши, що доказів перерахування боргу у розмірі 40 054,36 грн. відповідачем станом на день вирішення спору не надано, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу у вказаному розмірі.
Також, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 2 499,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19 769,62 грн.
При цьому, апеляційний господарський суд вірно вказав, що нарахування позивачем саме трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України вбачається з тексту позовної заяви та розрахунку позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, встановили, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок має недоліки, у зв'язку з чим, здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції встановив правомірність інфляційних нарахувань у розмірі 10 963,38 грн.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 499,00 грн. та часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і стягнення останніх у розмірі 10 963,38 грн.
При розгляді позовних вимог про стягнення 32 080,99 грн. пені судами попередніх інстанцій враховано таке.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 5.9 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем вартості послуг позивача згідно з Договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив його правильність.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 32 080,99 грн. пені.
Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача на недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору, передбаченої ст. 222 ГК України, з огляду на таке.
Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) № 1-2/2002 обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
До того ж, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, частиною другою статті 222 ГК України встановлено право (а не обов'язок) суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією.
Щодо стягнення витрат на оплату правової допомоги у розмірі 20 000 грн., слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як роз'яснено у пп. 6.3 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Разом з тим, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (пп. 6.5 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги № 01-07/1 від 01.07.2016, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Група адвокатів України", додаткової угоди № 1 від 07.07.2016 до договору про надання правової допомоги, у п. 3 якої сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5316 від 28.09.2012, квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 08.07.2016, за якою позивач сплатив Адвокатському об'єднанню "Група адвокатів України" 20 000 грн.
Водночас, з урахуванням ціни позову, розміру задоволених позовних вимог та принципу співмірності, а також з огляду на об'єм доказів, наданих позивачем на підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням адвокатом правової допомоги, у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 у справі № 923/924/16 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
С.Р. Шевчук