Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №911/2285/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 911/2285/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В. Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 23.01.2017у справі № 911/2285/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕКО ЛЮКС"доДержавного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"провизнання права користування

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаГлущенко З.В.- відповідачаБаришенко С.В.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕКО ЛЮКС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про визнання права користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2016 (суддя Кошик А.Ю.), позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду, Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" оскаржило його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.), Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство" відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.), Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство" відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач не погоджується із доводами скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. на лікарняному, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. для розгляду даної справи (протокол від 10.03.2017).

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, підставою повернення апеляційної скарги Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" став висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга подана відповідачем після закінчення строку, встановленого для її подання, без поважних причин пропуску.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зробивши такий висновок, при цьому не дослідив обставин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав правової оцінки відповідним доводам апелянта. З цього приводу колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини третьої статті 129 Конституції України однією з основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Таким чином, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити та зробити вмотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 30.06.2009 у справі № 05-6-48/851 (05-5-45/1432) та від 16.01.2007 у справі № 2/103.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний господарський суд не надав належної оцінки обставинам, які спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження апелянтом та не зробив вмотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, що призвело до порушення судом норм процесуального права.

У пункті 6 своєї постанови № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що статтею 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи апеляційної скарги, обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, відповідач посилався на те, що в судовому засіданні 30.08.2016 було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, при цьому суд не повідомив, коли буде складено повне рішення. Крім того, відповідач неодноразово звертався до Господарського суду Київської області з клопотаннями надіслати на його адресу повний текст судового рішення, який було отримано лише 29.09.2016, тоді коли строк його оскарження в апеляційному порядку закінчився.

Оскаржувана ухвала апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не містить мотивів вирішення доводів та аргументів апелянта щодо пропуску строку подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції обмежився лише висновком про те, що відсутність повного тексту судового рішення не є перешкодою для подання апеляційної скарги, оскільки з 15.09.2016 рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, що закріплює одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, необхідною умовою здійснення стороною (у т.ч. третьою особою) права на оскарження є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що дає можливість скаржнику викласти свої вимоги та зазначити суть порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

З наявних матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив, але не надав належної правової оцінки тим обставинам, що: повний текст рішення складено з порушенням строку, встановленого ч.4 ст. 85 ГПК України; в матеріалах справи відсутні дані про те, що суд повідомив відповідача про дату виготовлення повного рішення, як того вимагає ч. 2 ст. 85 ГПК України; в матеріалах справи відсутні дані про те, що суд розглянув клопотання відповідача про видачу (надіслання) копії рішення, які отримані судом 05.09.2016, 16.09.2016, 28.09.2016, що підтверджується відповідними відмітками суду про отримання цих документів (а.с.192, 195, 199).

Колегія враховує, що наявні матеріали справи не містять жодного доказу про те, що зі змістом судового рішення відповідач мав можливість чи був зобов'язаний ознайомитись раніше дати, зазначеної ним в клопотанні про поновлення пропущеного строку.

Висновок суду про те, що до протоколу судового засідання не включаються відомості щодо дати складення та підписання повного тексту рішення є помилковим та свідчить про вузьке розуміння положень ст. 811 ГПК України, враховуючи те, що протоколи це письмова форма фіксації судового процесу та окремих процесуальних дій. Протокол судового засідання має важливе значення, оскільки в ньому фіксується перебіг розгляду справи, вчинення учасниками розгляду справи процесуальних дій, що здійснені ними в судовому засіданні. Протокол судового засідання має доказове значення для встановлення процесуальних фактів. Повідомлення про час і дату виготовлення повного рішення проголошується усно особам, які присутні в судовому засіданні та має відображатися у протоколі судового засідання.

При розгляді клопотання Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційний господарський суд зазначеного не врахував, безпідставно відмовивши у відновленні строку на апеляційне оскарження, всупереч ст. 19 Конституції України обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, та фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

Відповідно до вимог статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів з урахуванням приписів п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, з метою забезпечення апеляційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2016, дійшла висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду 23.01.2017 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України