ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2017 року Справа № 905/2187/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Бондаря С.В., Ковтонюк Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.16 та рішення господарського суду Донецької області від 13.09.16у справігосподарського суду Донецької області №905/2187/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Прогрес"допублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"простягнення 363 856,60грн.,за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

05.11.2012 між публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Прогрес" (підрядник) було укладено договір підряду №09/1654, за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати визначену договором роботу по завданню замовника, а останній зобов'язався прийняти та оплатити її.

Згідно п.1.4. договору загальна вартість робіт складає 330 903,60грн. з ПДВ за цінами відповідно до кошторисів №09/11.12 "Реконструкція електросталеплавильного цеху зі спорудженням комплексу ДСП-70. 1-а черга. Електросталеплавильний цех. Внутрішньоцехові мережі енергоносіїв. Трубопроводи пневмопошти". Кінцеву оплату за виконані роботи замовник здійснює протягом 15-ти календарних днів після підписання актів та довідок за формою КБ-2В, КБ-3 та отримання рахунку на оплату (п.4.5. договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання (п.13.2 договору).

За актами форми КБ-2В та КБ-3 товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Прогрес" виконали взяті на себе договірні зобов'язання на загальну суму 165 354,36грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання виконаних робіт №123 за грудень 2012, №203 за лютий 2013, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 28.12.2012 на суму 157 263,96грн., від 28.02.2013 на суму 8 080,40грн. На зазначені суми ТОВ фірма "Прогрес" направили ПАТ "Енергомашспецсталь" рахунки-фактури №203 від 29.12.2012 та №300 від 28.02.2013 відповідно.

Посилаючись на порушення ПАТ "Енергомашспецсталь" своїх договірних зобов'язань, зокрема, щодо своєчасної оплати рахунків на оплату наданих послуг, ТОВ фірма "Прогрес" звернулися до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" заборгованості у сумі 165 354,36грн., пені у сумі 36 078,96грн., інфляційних втрат у сумі 148 818,92грн., 3% річних у сумі 13 645,13грн.

13.09.2016 рішенням господарського суду Донецької області (суддя Мельниченко Ю.С.), залишеним без змін 14.11.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф., Зубченко І.В.) зменшені позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ фірма "Прогрес" 165 354,36грн. боргу, 146 740,63грн. інфляційних втрат, 13 604,36грн. 3% річних та судові витрати. У частині позовних вимог про стягнення 2 078,29грн. інфляційних нарахувань та 36 078,96грн. пені відмовлено. Судові рішення мотивовані помилковістю поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та спливом установленого ч.6 ст.232 ГК України граничного строку нарахування пені за актами №123 від 28.12.2012, №203 від 28.02.2013.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову та рішення у частині стягнення 165 354,36грн. боргу, 146 740,63грн. інфляційних втрат, 13 604,36грн. 3% річних, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В іншій частині просили судові рішення залишити без змін. Зазначали, що на підставі пункту 10.8 договору та ст.601 ЦК України на час прийняття рішення, зобов'язання припинилось зарахуванням однорідних вимог, у зв'язку з направленням ними позивачу повідомлення про нараховану за прострочення виконання робіт пеню, яку вважали частково (на суму заборгованості) утриманою в односторонньому порядку. Посилалися на пропуск строків позовної давності, які спливли для робіт за актом №123 - 15.01.2016, за актом №203 - 16.03.2016, та про застосування яких ними було заявлено відповідне клопотання.

Вирішуючи цей спір по суті заявлених вимог, попередні судові інстанції правильно виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення основного боргу, попередні судові інстанції виходили з того, що факт виконання робіт підтверджується актами КБ-2В, та довідками КБ-3, які скріплені печатками сторін та підписами їх уповноважених представників. Факт наявності порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, не спростований відповідачем. Відтак суди обох інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про задоволення вимог позивача у частині стягнення 165 354,36грн. заборгованості за договором підряду №09/1654 від 05.11.2012.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 146 740,63грн. інфляційних втрат, та 13 604,36грн. 3% річних, суди обох інстанцій виходили з того, що кредитор вправі отримати суми, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, які нараховані у межах строків позовної давності, аж до повного виконання грошового зобов'язання. Тому враховуючи положення ст.598 ЦК України, дійшли обгрунтованих висновків про задоволення цих вимог, перерахувавши суму інфляційних втрат із застосуванням індексу інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. При цьому, правильно відхилили доводи заявника про утримання відповідачем на підставі п.10.8 договору нарахованої неустойки за прострочення виконання робіт із суми, що підлягала сплаті підряднику, виходячи з відсутності підстав для застосування положень ст.601 ЦК України через неоднорідність вимог, які є предметом зарахування. Зобов'язання позивача стосувалися штрафних санкцій, які є заходом відповідальності, а не основним зобов'язанням. До того ж вимоги про стягнення пені можуть бути застосовані до винної особи лише судом, який перевіряє обгрунтованість її застосування, правильність розрахунку, наявність винних дій тощо. Розмір пені, визначений відповідачем є оспорюваним, отже відповідні вимоги не підлягали зарахуванню у порядку зазначеної статті закону.

Відхиляючи твердження заявника про пропуск позивачем строків позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості, попередні судові інстанції виходили з того, що 28.08.2013 ТОВ фірма "Прогрес" заявили до ПАТ "Енергомашспецсталь" позовні вимоги про стягнення 165 354,36грн., які були предметом розгляду господарського суду Донецької області у справі №905/6138/13. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції, приміщення зазначеного суду з вересня 2014 року було захоплено незаконними військовими угрупуваннями, а його роботу було відновлено з квітня 2015 року за адресою: м. Харків, просп. Науки, 5. Доступ до справи №905/6138/13 відсутній. Урахувавши ці обставини та положення ст.261 ЦК України, відповідно до яких перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, суди обох інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки ТОВ фірма "Прогрес" звернулись із відповідним позовом у 2013 році, тобто у межах загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.16 та рішення господарського суду Донецької області від 13.09.16 у справі №905/2187/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя С.В. Бондар

Суддя Л.В. Ковтонюк