ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 921/709/15-г/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Барицької Т.Л., Євсікова О.О.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 рокуу справі№ 921/709/15-г/17 господарського суду Тернопільської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок"простягнення 28 205,69 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", в якому з урахуванням зави про зменшення позовних вимог від 31 серпня 2015 року просило стягнути 28 135,26 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 26 вересня 2011 року, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 8 701,03 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 490,23 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1 944,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування за договором банківського обслуговування від 26 вересня 2011 року, укладеними між ним та відповідачем.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року (суддя Андрусик Н.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" 12 000,00 грн заборгованості за кредитом, 8 701,03 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1 944,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 5 490,23 грн пені та 1 827,00 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що внаслідок підписання директором позивача заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, він тим самим погодився з умовами та правилами надання публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" банківських послуг, а між сторонами у справі шляхом приєднання позивача до вказаних умов було укладено змішаний договір, який містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору, на виконання якого банком було надано відповідачу кредит. При цьому, місцевий господарський суд визнав доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 23 травня 2016 року (склад колегії суддів: Михалюк О.В., - головуючий, Плотніцький Б.Д., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року - без змін.

Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду 23 травня 2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", як клієнтом, та публічним акціонерним товариством комерційний банк "Акцент-Банк", як банком, підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, на виконання якої банк відкрив відповідачу в національній валюті поточні рахунки №26004060771788, №26046060000514 та №26054060771653.

В змісті заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтисків печатки від 26 вересня 2011 року передбачено, що клієнт банку, підписуючи заяву, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку http://а-bank.com.ua, https://client-bank.privatbank.uа, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування.

В заяві також зазначено, що своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах А-банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.а-bank.com.ua та http://client-bank.privatbank.ua або інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій вірно встановили, що відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки від 26 вересня 2011 року, приєднався тим самим до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), "Тарифів Банку", що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.а-bank.сom.ua, які разом із заявою в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 26 вересня 2011 року. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підписів і відбитка печатки від 26 вересня 2011 року, підписаній між сторонами у справі, зазначено, що банк, за наявності вільних грошових ресурсів, здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого Банк повідомляє клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі Умови/Правила) і Тарифами банку (надалі - Тарифи), що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.а-bank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 26 вересня 2011 року є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, який був укладений між сторонами у справі шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про неукладення між ним та позивачем кредитного договору.

За твердженням позивача ним на виконання умов кредитного договору, укладеного з відповідачем, останньому було надано кредитні кошті в сумі 12 000,00 грн, які не були повернуті позичальником банку у визначені договором строки, а також не були сплачені проценти за користування кредитом та винагорода за використання лімітом (щомісячна комісія), у зв'язку з чим банк звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Згідно з п. п. 3.11.1.1., 3.11.1.3. Умов та Правил кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.11.1.6. Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/150615102004 від 15 червня 2015 року, розмір кредитного ліміту по поточному рахунку відповідача № 26004060771788 було встановлено в наступних розмірах: з 29 вересня 2011 року - 1 000,00 грн., з 27 лютого 2012 року - 1 860,00 грн., з 26 грудня 2012 року - 6 500,00 грн., з 04 березня 2013 року - 7 000,00 грн., а з 19 червня 2011 року - 12 000,00 грн., про що в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших) було повідомлено відповідача.

Згідно з випискою по поточному рахунку №26004060771788 відповідач неодноразово використовував кошти за рахунок кредитного ліміту з наступним обнуленням дебетового сальдо (в період з жовтня 2011 року по 06 серпня 2013 року). Однак, починаючи з 07 серпня 2013 року (з поточним сальдо в сумі 11 867,98 грн), відповідачем не обнулено дебетове сальдо в строки, встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, а у вересні 2013 року відповідач вичерпав кредитний ліміт в сумі 12 000,00 грн.

Факт надання відповідачу кредитних коштів, їх використання останнім та виникнення боргу по кредиту в сумі 12 000,00 грн. підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку №26004060771788 та рахунку №20671057045771 по простроченому кредиту товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.18.1.11. Умов та Правил в редакції, що діяла до 01 липня 2014 року та п.3.11.1.11. Умов та Правил, в редакції, чинній з 01 липня 2014 року, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів. Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Відповідно до п.п. 3.11.2.2.2., 3.11.2.2.3. та 3.11.2.2.5. Умов та Правил, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач ні в період безперервного користування кредитним лімітом, ні станом на дату звернення позивача з позовом у даній справі не здійснив повернення кредиту, у зв'язку з чим суди правильно задовольнили позовну вимогу про стягнення з відповідача 12 000,00 грн заборгованості, розмір якої підтверджено наявним в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, погодившись та приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг, зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду за використання ліміту (щомісячну комісію), порядок та розмір нарахування яких встановлено Умовами.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом, їх розмір, передбачено розділом 3.11.4. Умов. Пунктом 3.11.4.1. Умов та Правил визначено змінюваний тип процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з п.п. 3.18.4.1.2. - 3.18.4.1.3. Умов та Правил в редакції, чинній до 01 липня 2014 року, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

З 1 липня 2014 року почала діяти нова редакція Умов та Правил, пунктами 3.11.4.1.2. та 3.11.4.1.3. яких було змінено розміри процентних, а саме: 36% річних - за користування кредитом та 56% річних - за порушення клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня п. 3.11.4.1.4. Умов та Правил).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.11.4.9. Умов).

Крім того, відповідно до п. 3.11.4.4. Умов та Правил клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.11.1.6., 3.11.2.3.2. першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до повідомлення від 05 червня 2014 року (виписка з "Приват24" по Клієнту) (т.1, а.с. 225) товариство з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" було попереджено про зміну відсоткових ставок за користування коштами в межах кредитного ліміту до 36% та 56%, відповідно.

Починаючи з 23 жовтня 2013 року кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн, які були надані відповідачу, є простроченими з огляду на непогашення відповідачем дебетового сальдо, у зв'язку з чим банк при розрахунку процентів за користування кредитом правильно застосував передбачену п. 3.18.4.1.3. Умов та Правил збільшену відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 48%, а, починаючи з 01 червня 2014 року - збільшену відсоткову ставку у розмірі 56% за порушення грошового зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, передбачену п. 3.11.4.1.3. Умов та Правил в редакції, яка діяла з 01 липня 2014 року.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявної в матеріалах справи виписки по поточному рахунку відповідача, кредитування якого було здійснено позивачем, та не спростовано відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати винагороди за використання ліміту не виконав, внаслідок чого його заборгованість станом на 24.03.2015 - дату, на яку позивачем здійснено розрахунок уточнених позовних вимог, склала 8 701,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 944,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Докази сплати відповідачем позивачу зазначених заборгованостей в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам та по комісії за користування кредитом з огляду на їх доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.18.5.1. Умов в редакції до 01 липня 2013 року та пунктом 3.11.5.1. Умов в редакції, яка діє з 01 липня 2013 року визначено, що при порушенні клієнтом (відповідачем) будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, передбачених Умовами, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів та винагороди за користування кредитними коштами згідно з договором про банківське обслуговування від 26 вересня 2011 року, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 04 вересня 2013 року по 24 березня 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та вірно їх задовольнили.

Колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо позовних вимог у даній справі, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - штрафу, пені був збільшений до п'яти років за домовленістю сторін в п. 3.18.5.7. Умов в редакції, чинній до 01 липня 2014 року, та в п. 3.11.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг", в редакції, чинній після 01 липня 2014 року, які були погоджені та прийняті відповідачем шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 26 вересня 2011 року, що відповідає вимогам частини першої статті 259 ЦК України, за правилами якої сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Наведеним спростовуються посилання відповідача на відсутність укладеного між ним та позивачем у письмовій формі договору про збільшення строку позовної давності.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що позовні вимоги у даній справі були заявлені в межах строку позовної давності, яка за домовленістю сторін в була збільшена до п'яти років.

Виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 року зі справи № 921/709/15-г/17 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков