ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 910/17687/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі№ 910/17687/15 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5провизнання нікчемними договору банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007,за участю представників: від позивачаОСОБА_6від відповідача Гриненко С.В.від третьої особиОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") про визнання нікчемними договору банківського рахунку від 13.12.2007 № 883, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 від 01.09.2008, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 від 01.12.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/17687/15 (колегія суддів у складі: Плотницької Н.Б. - головуючого, Балаца С.В., Турчина С.О.) у позові ФОП ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/17687/15 скасовано. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/17687/15 викладено у редакції, відповідно до якої позов ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано нікчемними договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, укладені між позивачем та відповідачем.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у даній справі залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.10.2016 о 10 год. 45 хв.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк", наданих у судовому засіданні 04.10.2016, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.12.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 883, згідно з яким Банк відкриває Клієнту розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та відповідно до умов цього Договору надає послуги, пов'язані з прийняттям, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) Клієнта, видачею останньому грошей у готівковій формі.

26.12.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 100 000,00 дол. США, на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.

У подальшому, між сторонами було укладено договір № 1 від 01.09.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір № 2 від 01.12.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, відповідно до яких були внесені відповідні зміни та доповнення до кредитного договору.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір № 1 від 01.09.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір № 2 від 01.12.2008 про внесення змін до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 є нікчемними з тих підстав, що при їх укладенні сторонами не додержано письмової форми, оскільки вказані договори позивачем не підписувалися та не узгоджувалися.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з такого.

Як визначено у ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України) (пп. 2.5.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

У п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з висновком експерта № 773/774/15-32 від 08.04.2015, здійсненого на підставі ухвали про призначення судової експертизи у справі № 910/23094/14 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Промінвестбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5, про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договору банківського рахунку від 13.12.2007 № 883, встановлено, що:

- досліджувані підписи від імені ФОП ОСОБА_4: в графі "Фізична особа-підприємець ОСОБА_4" в оригіналі договору від 13.12.2007 № 883; в графі "ФОП ОСОБА_4" в оригіналі Кредитного договору; в графі " ОСОБА_4." в оригіналі договору поруки; в графі "ФОП ОСОБА_4" в оригіналі договору про внесення змін № 1; в графі "ФОП ОСОБА_4" в оригіналі договору про внесення змін №2 ; в графі "зразок підпису власника рахунку" та перший підпис в графі "зразки підписів довірених осіб" в оригіналі картки із зразками підписів власника рахунку в філії "Відділення ПІБ в м. Рахів" приватного підприємця ОСОБА_4 - виконані рукописним способом кульковою ручкою без застосування попередньої технічної підготовки і технічних засобів;

- досліджуваний підпис від імені ФОП ОСОБА_4 в графі "Фізична особа-підприємець ОСОБА_4" в оригіналі договору від 13.12.2007 № 883 виконаний не громадянином ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), а іншою особою;

- досліджувані підписи від імені ФОП ОСОБА_4: в графі "ФОП ОСОБА_4" в оригіналі Кредитного договору; в графі " ОСОБА_4." в оригіналі договору поруки; в графі "ФОП ОСОБА_4" в оригіналі договору про внесення змін № 1; в графі "ФОП ОСОБА_4" в оригіналі договору про внесення змін № 2; в графі "зразок підпису власника рахунку" в оригіналі картки із зразками підписів власника рахунку в філії "Відділення ПІБ в м. Рахів" приватного підприємця ОСОБА_4 - виконані не громадянином ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), а іншою особою з наслідуванням підпису громадянина ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1);

- досліджувані підпис від імені ФОП ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) у графі "Фізична особа-підприємець ОСОБА_4" в договорі від 13.12.2007 № 883 та перший підпис в графі "зразки підписів довірених осіб" в картці із зразками підписів власника рахунку в філії "Відділення ШБ в м. Рахів" приватного підприємця ОСОБА_4 виконані однією особою.

З урахуванням зазначених висновків судових експертів, апеляційним господарським судом встановлено, що позивач не підписував спірні правочини, та в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_4 давав вказівки на підписання договорів іншим особам.

Частиною другою статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У силу положень ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З урахуванням наведених норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 є нікчемними, оскільки не підписувались ФОП ОСОБА_4, який є стороною договорів.

При цьому, апеляційним господарським судом обґрунтовано не взято до уваги висновки місцевого та апеляційного господарських судів у справі № 910/23094/14, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у вказаній справі скасовано постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Щодо заявленої вимоги відповідача про застосування позовної давності, до вимог про визнання договорів нікчемними, судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як встановлено у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З урахуванням викладеного, встановивши наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість застосування позовної давності.

Разом з тим, ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач є фізичною особою ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з наданими для огляду медичними довідками у період з 21.04.2011 по 04.11.2014 перебував на лікуванні протягом 318 днів та переніс дві клінічні смерті.

За таких обставин, з урахуванням невідповідності оскаржуваних договорів вимогам закону, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 нікчемними.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.А. Кролевець