ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 906/120/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2016у справі№ 906/120/16господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"простягнення 3 125 204,92 грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Севрук В.О. (довіреність №2-115 від 06.06.2016) Ткачук М.О. (довіреність №01/2 від 04.01.2016)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі № 906/120/16 (суддя Гансецький В.П.) позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 3 125 204,92 грн задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1792317,14 грн боргу за отримані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011045/Н13 від 27.09.2011, 732888,25 грн пені, 50827,39 грн 3% річних, 331483,00 грн інфляційних втрат, 217689,14 грн 7% штрафу та 46878,07 грн судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Мельник О.В., судді - Розізнана І.В., Грязнов В.В.) від 08.08.2016 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі № 906/120/16 в частині стягнення пені, інфляційних та судових витрат змінено, в цій частині рішення викладено в новій редакції; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 36 444,12 грн пені, 256624,88 грн інфляційних втрат, 42489,89 грн судових витрат; рішення Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі № 906/120/16 в частині стягнення 217689,14 грн штрафу скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові; в решті рішення Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі №906/120/16 залишено без змін; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" 4827,03 грн судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 в частині зменшення пені та відмови у стягненні 7% штрафу, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі №906/120/16 залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.218, 230, 231, 233 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.509, 526, 551, 607, 614, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.4-2, ст.ст.32, 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 3125204,92 грн, з яких 1792317,14 грн боргу за отримані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011045/Н13 від 27.09.2011, 732888,25 грн пені, 50827,39 грн 3% річних, 331483,00 грн інфляційних втрат, 217689,14 грн 7% штрафу.

Судами встановлено таке.

27.09.2011 між ДК "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство/позивач), правонаступником якої є ПАТ "Укратрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник/відповідач) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011045/Н13.

Газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору (п.1.1. договору).

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п.4.1. договору).

Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах ста відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу (п.4.5. договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором (п.10.1. договору).

17.01.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4. додаткової угоди до договору.

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу (п.5.5. додаткової угоди до договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором (п.11.1. додаткової угоди до договору).

На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011045/Н13 від 27.09.2011 позивач протягом січня-червня 2015 надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 3 191 811,08 грн (сума з ПДВ), що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2015 на суму 738656,22 грн за зобов'язаннями січня 2015 (а.с.43), від 28.02.2015 на суму 660270,06 грн за зобов'язаннями лютого 2015 (а.с.44), від 31.03.2015 на суму 519111,92 грн за зобов'язаннями березня 2015 (а.с.45), від 30.04.2015 на суму 810379,52 грн за зобов'язаннями квітня 2015 (а.с.46), від 31.05.2015 на суму 296962,72 грн за зобов'язаннями травня 2015 (а.с.47), від 30.06.2015 на суму 166430,64 грн за зобов'язаннями червня 2015.

Натомість, розрахунок за надані послуги відповідач здійснював частинами та з порушенням договірних строків, сплативши загалом 1399493,94 грн, внаслідок чого станом на 31.12.2015 у ПАТ газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" утворилась заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011045/Н13 від 27.09.2011 в сумі 1792317,14 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами та не заперечується ними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з огляду на зазначені вище фактичні обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, задовольнивши позов повністю.

Апеляційний господарський суд, погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача суми основного боргу та 3% річних в розмірі заявлених вимог. Поряд з цим, оцінивши наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи та подані на їх обґрунтування докази, на підставі приписів ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України та реалізовуючи право, надане суду нормою п.3 ст.83 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої позивачем до стягнення суми пені на 50%. Стягнення інфляційних втрат, з урахуванням здійсненого апеляційним господарським судом перерахунку, було визнано обґрунтованим на суму 1235548,88 грн. Вимоги щодо стягнення 7% штрафу на підставі приписів ч.2 ст.231 ГК України були визнані судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки спірні зобов'язання відповідача є грошовими, що виключає можливість стягнення штрафу за вказаною нормою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

За приписами ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також здійснений апеляційним господарським судом перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, висновок про правомірність стягнення з відповідача 1 792 317,14 грн основного боргу, 50 827,39 грн 3% річних, 256 624,88 грн інфляційних втрат та нарахування останньому 732 888,25 грн пені колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічна правова позиція викладена в п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст.233 ГК України).

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції, керуючись зазначеними нормами, оцінивши в якості доказів звіт про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2015 (а.с.132-133), баланс (звіт про фінансовий стан) за 2015 (а.с.134-135), звіт про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 1 квартал 2016 (а.с.136-137), баланс (звіт про фінансовий стан) за 1 квартал 2016 (а.с.138-139, встановив такі обставини: - господарська діяльність ПАТ "Коростишівгаз" є збитковою; - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" не є комерційною організацією, інших джерел прибутку, крім дольового відщеплення за надані послуги з транспортування газу для підприємства не існує; - примусове стягнення штрафних санкцій (пені) у повному розмірі спричинить вилучення з господарського обороту відповідача грошових коштів, що позбавить можливості здійснення робіт по забезпеченню безаварійного та безперебійного газопостачання, підтримці газорозподільної мережі у працездатному стані, позбавить можливості виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету, а також може призвести до банкрутства підприємства; - газ замовника, транспортування якого за договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами (абз.2 п.1.2 додаткової угоди), через низький ступінь розрахунків останніх і виникла заборгованість; - за порушення строку сплати грошових зобов'язань, крім пені, нараховані інфляційні та річні; - ПАТ "Коростишівгаз" вживав заходів, направлених на забезпечення виконання зобов'язань та частинами погасив борг, й станом на день розгляду апеляційної скарги, основний борг відповідачем погашено самостійно у повному обсязі.

Оцінивши в сукупності в якості виняткових обставини щодо майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, врахувавши, що кінцевими споживачами послуг є населення та юридичні особи, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та процент річних, що підлягають стягненню з відповідача, апеляційний суд правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про зменшення розміру загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто з 732888,25 грн до 366444,12 грн.

Відтак, враховуючи, що суд апеляційної інстанції надав оцінку наведеним відповідачем доводам та поданим на їх обґрунтування доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді та встановленні в судовому процесі всіх обставин, які підлягають врахуванню для визначення можливості зменшення пені, що відповідає вимогам ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, ст.43, п.3 ст.83 ГПК України, та дійшов висновку про правомірність зменшення неустойки на 50%, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції в цій частині, оскільки встановлення інших обставин може мати місце лише внаслідок переоцінки встановлених апеляційним господарським судом обставин та наявних у справі доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вартості.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 в справі №3-4гс10, від 20.12.2010 у справі №3-41гс10, від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-1гс14.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (аналогічна правова позиція викладена в пункті п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14).

Отже, враховуючи, що спірне зобов'язання відповідача є грошовим, висновок апеляційного господарського суду про безпідставність стягнення з відповідача 7% штрафу на підставі приписів ч.2 ст.231 ГК України, колегія суддів вважає обгрунтованим.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 у справі № 906/120/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

Г. Мачульський