ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 43/75-15/7-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоремонт-2000"на ухвалугосподарського суду м. Києва від 05.04.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 рокуу справі№ 43/75-15/7-б господарського суду м. Києваза заявоюЛіквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" арбітражного керуючого Ганюк Т.М.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоремонт-2000"провизнання недійсним договору купівлі-продажу векселів

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Електронікс" - Дячок І.О., довіреність № б/н від 02.01.2015 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоремонт-2000" - Гребеник І.С., довіреність № 20/09/16-б від 20.09.2016 року;

від Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" - Сабодаш Р.Б., довіреність № б/н від 17.06.2016 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Піаст - Ніжин" - Асютіна Г.В., довіреність № б/н від 03.10.2016 року;

арбітражний керуючий Ганюк Т.М. посвідчення № 1434 від 18.07.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі № 43/75-15/7-б (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чеберяк П.П., суддя - Андреїшина І.О., суддя - Головатюк Л.Д.) задоволено заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (далі - ЗАТ "ВТФ "Радосинь") арбітражного керуючого Ганюк Т.М. про визнання недійним договору купівлі-продажу векселів; визнано недійсним договір купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1, укладений 17.04.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергоремонт-2000" (далі - ТОВ "Укренергоремонт-2000") та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Сотніков С.В., суддя - Коротун О.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Укренергоремонт-2000" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі № 43/75-15/7-б - без змін.

Не погодившись із ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б, ТОВ "Укренергоремонт-2000" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити ліквідатору ЗАТ "ВТФ "Радосинь" Ганюк Т.М. в задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів Б-36-05/1 від 17.04.2007 року.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 92, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ліквідатором ЗАТ "ВТФ "Радосинь" Ганюк Т.М. подано до Вищого господарського суду України письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу ТОВ "Укренергоремонт-2000" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б - без змін.

Автоматизованою системою документообігу Вищого господарського суду України для розгляду справи № 43/75-15/7-б визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я.Є, суддя Жукова Л.В., суддя Поляков Б.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.08.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.08.2016 року у справі № 43/75-15/7-б прийнято касаційну скаргу ТОВ "Укренергоремонт-2000" на ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року до провадження, призначено розгляд касаційної скарги на 20.09.2016 року.

В судове засідання 20.09.2016 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника, арбітражний керуючий і надали пояснення у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 року продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "Укренергоремонт-2000", відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Укренергоремонт-2000" на 04.10.2016 року о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.10.2016 року № 08.03.-04/4734 у зв'язку з відпусткою судді Полякова Б.М., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 43/75-15/7-б (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 43/75-15/7-б було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 року в матеріалах справи).

В судове засідання 04.10.2016 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника, арбітражний керуючий і надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши присутніх в судовому засіданні уповноважених представників кредиторів, боржника, арбітражного керуючого, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2015 року до господарського суду м. Києва була надіслана заява ліквідатора ЗАТ "ВТФ "Радосинь" арбітражного керуючого Ганюк Т.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1, укладеного 17.04.2007 року між ТОВ "Укренергоремонт-2000" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь" в порядку, передбаченому ст. 20 Закону про банкрутство.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду м. Києва для розгляду даної заяви сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Чеберяк П.П., суддя Головатюк Л.Д., суддя Андреїшина І.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2015 року заяву ліквідатора ЗАТ "ВТФ "Радосинь" арбітражного керуючого Ганюк Т.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів в межах справи № 43/75-15/7-б було прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 16.12.2015 року.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 16.12.2015 року, від 13.01.2016 року, від 17.02.2016 року та від 16.03.2016 року розгляд заяви відкладався.

16.03.2016 року і 17.03.2016 року до господарського суду м. Києва були надіслані заяви ТОВ "Укренергоремонт-2000" і ТОВ "Європа Електронікс" про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2016 року задоволено клопотання ТОВ "Європа Електронікс" та відкладено розгляд справи на 05.04.2016 року, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року було відмовлено ТОВ "Укренергоремонт-2000" в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи. Крім того, у судовому засіданні 05.04.2016 року розглядалась заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ганюк Т.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1, укладеного 17.04.2007 року між ТОВ "Укренергоремонт-2000" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

Звертаючись до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів в межах справи № 43/75-15/7-б, ліквідатор ЗАТ "ВТФ "Радосинь" арбітражний керуючий Ганюк Т.М. посилалася на те, що в ході проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що 13.04.2007 року між ТОВ "СМ-Інвест" та ТОВ "Укренергоремонт-2000" було укладено договір доручення на купівлю цінних паперів № Б-35-05 відповідно до умов якого ТОВ "Укренергоремонт-2000" доручало, а ТОВ "СМ-Інвест" приймало на себе зобов'язання за винагороду забезпечити від імені та в інтересах ТОВ "Укренергоремонт-2000" купівлю простих векселів № 32171215285, № 32171215284.

13.04.2007 року між ТОВ "Укренергоремонт-2000", через свого повіреного - ТОВ "СМ-Інвест", та ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТОТ" було укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-35-05/1. Згідно з п. 1.1. цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ТОТ" продало, а ТОВ "Укренергоремонт-2000" придбало прості векселі № 32171215285 № 32171215284 за ціною 10 000 000 грн. 00 коп.

В подальшому, 17.04.2007 року між ЗАТ "ВТФ "Радосинь" та ТОВ "СМ-Інвест" був укладений договір доручення на купівлю цінних паперів № Б-36-05, відповідно до умов якого ЗАТ "ВТФ "Радосинь" доручало, а ТОВ "СМ-Інвест" приймало на себе зобов'язання за винагороду забезпечити від імені та в інтересах ЗАТ "ВТФ "Радосинь" простих векселів № 32171215285, № 32171215284.

17.04.2007 року між ЗАТ "ВТФ "Радосинь", через свого повіреного - ТОВ "СМ-Інвест", та ТОВ "Укренергоремонт-2000", було укладено договір купівлі-продажу векселів.

Згідно з п. 1.1. даного договору ТОВ "Укренергоремонт-2000" продало, а ЗАТ "ВТФ "Радосинь" придбало прості векселі № 32171215285, № 32171215284 за ціною 10 000 000 грн. 00 коп.

Ліквідатором було також встановлено, що 24.04.2007 року між ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТОТ" та ТОВ "СМ-Інвест" було укладено договір доручення на купівлю цінних паперів № Б-37-05, відповідно до умов якого ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТОТ" доручало, а ТОВ "СМ-Інвест" приймало на себе зобов'язання за винагороду забезпечити від імені та в інтересах ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТОТ" купівлю простих векселів № 32171215285, № 32171215284.

24.04.2007 року між ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТОТ", через свого повіреного - ТОВ "СМ-Інвест", та ЗАТ "ВТФ "Радосинь" було укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-37-05/1.

Відповідно до п. 1.1. цього договору ЗАТ "ВТФ "Радосинь" продало, а ТОВ "ВНК "ТОТ" придбало прості векселі № 32171215285, № 32171215284 за ціною 10 005 000 грн. 00 коп.

При цьому відповідно до відомостей з Єдиного державною реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців перший бенефіціар-ремітент за простими векселями № 32171215285, № 32171215284 - ТОВ "Корпоративні фінансові інструменти" (ідентифікаційний код 33200315) було припинене з 02.10.2006 року, тобто до укладення зазначених вище договорів купівлі-продажу векселів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.05.2015 року ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром" - векселедавець за простими векселями № 32171215285, № 32171215284 припинене з 22.10.2007 року тобто до настання строку платежу.

Ліквідатором також було встановлено, що 12.04.2007 року ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром" було змінено адресу свого місцезнаходження, що в подальшому стало підставою для визнання даного товариства банкрутом, як відсутнього боржника.

Таким чином, станом на момент придбання ЗАТ "ВТФ "Радосинь" простих векселів № 32171215285, № 32171215284 місцезнаходження вексельного боржника не відповідало відомостям, зазначеним у векселях.

З огляду на встановлені обставини, ліквідатором було ініційовано перевірку ринкової вартості простих векселів № 32171215285, № 32171215284, виданих ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром".

Згідно з висновком ТОВ "Бюро оцінок" ринкова вартість простих векселів № 32171215285, № 32171215284, виданих ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром" становить 1 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, у заявах, поданих 16.03.2016 року ТОВ "Укренергоремонт-2000" та 17.03.2016 року ТОВ "Європа Електронікс" останні просили місцевий суд застосувати строки позовної давності, встановлені ст. 257 ЦК України та відмовити ліквідатору ЗАТ "ВТФ "Радосинь" в задоволенні поданої заяви.

Згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з письмових пояснень арбітражного керуючого Ганюк Т.М. вбачається, що обставини, які стали підставою для звернення до суду із заявою про визнання правочину недійсним, стали їй відомими після призначення її ліквідатором ЗАТ "ВТФ "Радосинь" ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2015 року та ознайомленням з матеріалами справи про банкрутство боржника, відтак строк позовної давності розпочав свій перебіг саме з 02.02.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Таким чином, Закон пов'язує можливість звернення до суду із заявою про визнання недійсними договорів боржника із моментом постановлення судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом та призначенням ліквідатора банкрута.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "ВТФ "Радосинь" вперше було визнано банкрутом постановою господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року, вдруге боржника визнано банкрутом постановою господарського суду м. Києва від 01.07.2014 року.

Арбітражного керуючого Ганюк Т.М. призначено ліквідатором ЗАТ "ВТФ "Радосинь" ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2015 року.

Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 року подана ліквідатором в межах встановленого Законом трирічного строку позовної давності.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність її задоволення, та визнав недійсним договір купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1, укладений 17.04.2007 року ТОВ "Укренергоремонт-2000" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Підпунктом 1-1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року № 42-12-IV визначено, що положення цього Закону, які регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ЗАТ "ВТФ "Радосинь" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою господарського суду м. Києва від 21.05.2014 року, тобто вже під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року № 4212-ІV та чинній з 19.01.2013 року.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2011 року у справі № 32/574-20/144, з якого вбачається, що ЗАТ "ВТФ "Радосинь" відмовлено в задоволенні позову до ТОВ "Укренергоремонт-2000" про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги сторін за даним спором ґрунтувались на інших підставах, ніж ті, на які посилається ліквідатор боржника, а саме придбання ЗАТ "ВТФ "Радосинь" векселів за ціною, що є вищою за ринкову, що спричинило недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку чим боржник став неплатоспроможним.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 року боржник взяв на себе зобов'язання придбати цінні папери, а саме прості векселі № 32171215285, № 32171215284 емітентом яких було ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром" за ціною 10 000 000 грн. 00 коп.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Звіту про незалежну оцінку простих векселів в кількості 2 шт. (№ 32171215285 № 32171215284), які належать ЗАТ "ВТФ "Радосинь" станом на 17.04.2007 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Бюро оцінок", емітент даних векселів - ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром" був порушником законодавства про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами; згідно листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби від 11.03.2016 року за вих. № 783/26-50-12-04-23 надано копії податкової звітності ВАТ "Холдингова компанія "Укренергопром", згідно якої станом на дату проведення оцінки господарська діяльність даним підприємством не проводилась; згідно ухвали господарського суду Донецької області від 19.09.2006 року ТОВ "Корпоративні фінансові інструменти" - перший векселедержатель векселів було ліквідовано як юридичну особу.

На підставі встановлених обставин, оцінювач дійшов висновку, що прості векселі № 32171215285, № 32171215284 мають ознаки фіктивності та станом на 17.04.2007 року їх ринкова вартість становила одну гривню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обставини, зазначені у наведеному звіті щодо неподання емітентом регулярної інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку підтверджуються листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.03.2016 року за вих. № 14/01/5556 наданим на виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва від 13.01.2016 року.

Згідно Звіту з виконання погодження процедур стосовно фінансової інформації ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 20.10.2015 року складеного ТОВ "Аудиторська компанія "Аудит Бюро" будь-яких обґрунтованих підстав для придбання цих векселів у товариства не було, оскільки на момент придбання векселів було припинено першого бенефіціара - ремітента (першого векселедержателя) за векселями № 32171215285 № 32171215284 - ТОВ "Корпоративні фінансові інструменти". Зазначене повинно було суттєво знизити ціну векселя, оскільки було припинено одного з вексельних боржників.

Крім того, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців також підтверджується, що векселедавець за векселями № 32171215285 № 32171215284 був припинений 22.10.2007 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками аудиторської перевірки фінансової звітності ЗАТ "ВТФ "Радосинь" станом на 31.07.2007 року аудитором були виявлені ряд недоліків в бухгалтерському обліку товариства, а також порушення з боку керівництва товариства при укладенні договорів № Б/36/05/1 від 17.04.2007 року та № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007 року, що спричинило недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед іншими кредиторами стало частково неможливим.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ганюк Т.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1, укладеного 17.04.2007 року між ТОВ "Укренергоремонт-2000" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

Посилання ТОВ "Укренергоремонт-2000" в обґрунтування доводів касаційної скарги на необхідність врахування відповідно до ст.111-28 ГПК України висновків Верховного Суду України, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року у справі № 32-1157гс15, не можуть бути підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.82, ч.1 ст.111-28 ГПК України при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 і 2 ч.1 ст.111-16 цього Кодексу. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Розглянувши висновки ухвали господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б на їх відповідність висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року у справі № 32-1157гс15, колегія суддів, вважає, що і правовідносини, і їх правове регулювання, у даних справах не є подібними, відтак висновки судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду України не суперечать.

Щодо доводів ТОВ "Укренергоремонт-2000" про незаконний склад суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі № 43/75-15/7-б, ТОВ "Укренергоремонт-2000", в обґрунтування доводів апеляційної скарги, послалося на порушення норм процесуального права, і зокрема, на розгляд даної справи незаконним складом суду, що відповідно до ч.3 ст.104 ГПК є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі № 43/75-15/7-б, Київський апеляційний господарський суд в своїй постанові від 15.06.2016 року наведеним доводам ТОВ "Укренергоремонт-2000" оцінки не надав, що суперечить вимогам ст.105 ГПК України щодо змісту постанови апеляційного господарського суду та є порушенням норм процесуального права.

Водночас, вказані порушення норм процесуального права не привели до прийняття неправильного рішення та не є самостійною і достатньою підставою відповідно до ч.1 ст.111-10 ГПК України для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2-1 ГПК України у господарських судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року (т.1 матеріалів оскарження, а.с.3) для розгляду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів автоматизованою системою документообігу суду було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чеберяк П.П., суддя Головатюк Л.Д., суддя Андреїшина І.О.

В ході розгляду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів суддям, визначеним автоматизованою системою документообігу суду, відводів в порядку ст.20 ГПК України заявлено не було.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоремонт-2000" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Панова І.Ю.