ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2017 року Справа № 922/482/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Куровського С.В. - головуючого,
Ткаченко Н.Г., Удовиченка О.С.,
за участю представників:
ф.о. ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (дов. від 04.01.2017),
ТОВ "Геронтісса і К" - Голосія О.Є. (директора),
кредитора ОСОБА_7 (особисто),
ОДІ м. Харкова - Квартенка О.Р. (дов. від 01.12.2016),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції
касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_9
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016
та постанову господарського суду Харківської області від 25.07.2016
у справі №922/482/16 господарського суду Харківської області від
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92"
встановив:
Постановою господарського суду Харківської області від 25.07.2016 (суддя Міньковський С.В.) відмовлено ОСОБА_9 в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Закінчено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Пульсар-92". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Припинено повноваження розпорядника майна Бідної О.І. та призначено ліквідатором ТОВ "Пульсар-92" Лялюка Василя Михайловича.
Зобов'язано керівника боржника ТОВ "Пульсар-92"протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
Зобов'язано ліквідатора в строк до 25.07.2017 року виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (колегія суддів у складі: Тарасова І. В., Білоусова Я.О., Пуль О.А.) постанову господарського суду Харківської області від 25.07.2016 у справі №922/482/16 залишено без змін.
В касаційній скарзі фізична особа ОСОБА_9 просить скасувати вказані вище постанову господарського суду Харківської області від 25.07.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 1, 15, 22, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 43 ГПК України.
Кредитором ТОВ "Геронтісса і К" надано відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів касаційної скарги, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Кредитор ОСОБА_15 проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просить відмовити у її задоволенні.
Кредитором ОСОБА_7 надано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_16, в якому викладено правову позицію з приводу заявлених скаржником в касаційній скарзі вимог, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_16
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).
За частиною 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.12.2016, вбачається, що ОСОБА_16 та ОСОБА_9 є засновниками (учасниками ) боржника у справі - ТОВ "Пульсар-92". Розмір внеску до статутного фонду ТОВ "Пульсар-92" ОСОБА_16 становить 31690,55 грн. (36% статутного капіталу), розмір внеску ОСОБА_9 до статутного фонду складає 56338,75 грн. (частка у статутному капіталі 64%). Довіреністю №434 від 06.05.2016 ОСОБА_9 уповноважено бути представником ОСОБА_16 як учасника (засновника) ТОВ "Пульсар-92" .
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2016 ТОВ "Геронтісса і К" звернулося до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Пульсар-92" в порядку ст. ст. 10, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на незадоволення боржником протягом більш ніж трьох місяців безспірних вимог кредитора на загальну суму 499545,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що сума основного боргу ТОВ "Пульсар-92" перед ТОВ "Геронтісса і К" складає 499545,00 грн., тобто більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, не сплачується боржником з 26.10.2015 року (дати відкриття виконавчого провадження), тобто більше як три місяці.
На підтвердження факту безспірності заявлених грошових вимог та наявності підстав порушення провадження у справі, до господарського суду ініціюючим кредитором надано рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 по справі №922/3775/15 про стягнення з відповідача - ТОВ "Пульсар-92" на користь ТОВ "Геронтісса і К" 489 750,00 грн., що сплачено за недійсним договором, укладеним між ТОВ "Геронтісса і К" та ТОВ "Пульсар-92" 07.10.2014 року, а також 9795,00 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 по справі №922/3775/15 рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 залишено без змін.
На виконання рішення господарського суду від 08.09.2015 у даній справі господарським судом Харківської області були видані відповідні накази від 19.10.2015.
Постановами державного виконавця Ленінського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції підтверджено відкриття виконавчих проваджень №49094717, №49094866 від 26.10.2015.
За результатами підготовчого засідання, господарським судом було винесено ухвалу від 10.03.2016, якою порушено провадження у справі №922/482/16 про банкрутство ТОВ "Пульсар-92", визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора в сумі 499545,00 грн. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бідну О.І. (свідоцтво № 938 від 26.04.13).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016 відсторонено керівника ТОВ "Пульсар-92" ОСОБА_17, виконання обов'язків керівника ТОВ "Пульсар-92" тимчасово покладено на розпорядника майна боржника Бідну О.І. Зобов'язано керівника боржника ОСОБА_17 передати розпоряднику майна протягом трьох днів бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Харківської області від 30.06.2016 затверджено реєстр грошових вимог конкурсних кредиторів на загальну суму 683 552,93 грн., з яких:
Основний борг:
- ТОВ "Геронтісса і К" на загальну суму 499 545 грн. (четверта черга).
- ФО ОСОБА_7 на загальну суму 72856, 58 грн. (друга черга),
- ФО ОСОБА_15 на загальну суму 22460 грн.84 коп. (друга черга)
- Центральна об'єднана ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області на суму 34357,76 грн. (друга черга),
Неустойка (пеня, штрафи):
Центральна об'єднана ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області на загальну суму штрафні санкції (штраф,пеня) 64332,75 грн. (шоста черга).
Визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені у місячний строк з моменту публікації оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника такими, що не є конкурсними.
22.07.2016 на засіданні зборів комітету кредиторів ТОВ "Пульсар-92" прийнято рішення звернутись до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; звернутись до суду з клопотанням про призначення арбітражним керуючим (ліквідатором) Лялюк В.М. Рішення комітету кредиторів мотивоване неможливістю застосування іншої судової процедури у справі, а також тим, що задоволення вимог кредиторів є можливим лише внаслідок виконання заходів ліквідаційної процедури.
Місцевий господарський суд, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, виходив з того, що комітет кредиторів обґрунтовано дійшов висновку, що задоволення вимог кредиторів можливо не інакше, як через застосування до боржника ліквідаційної процедури, враховуючи відсутність потенційних інвесторів, неможливість відновлення платоспроможності боржника власними силами за рахунок доходів від здійснення господарської діяльності.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що кредиторська заборгованість затверджена господарським судом і складає 683552,93 грн, а активи у боржника, розпорядником майна - керівником боржника Бідною О.І. виявлені не були, оскільки керівництвом боржника фактично не вчинено жодних заходів, спрямованих на проведення інвентаризації майна боржника з метою здійснення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, а також не надано розпоряднику майна необхідної для здійснення його повноважень інформації та фінансово-бухгалтерської документації.
Такий висновок колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення плану санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладання мирової угоди.
У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.
Частиною 3 ст. 27 Закону про банкрутство визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом.
Тобто, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Згідно з частиною 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Частиною 1 ст. 33 та частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що приймаючи рішення про визнання боржника банкрутом, суди попередніх інстанцій, посилаючись на рішення комітету кредиторів боржника, виходили з того, що розпорядником майна боржника в ході процедури розпорядженням майном фактично активи у боржника виявлені не були, натомість кредиторська заборгованість затверджена судом складає 683552,93 грн.
При цьому зазначили, що керівництвом боржника не вчинено жодних заходів, спрямованих на проведення інвентаризації майна боржника з метою здійснення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, а також не надано розпоряднику майна необхідної для здійснення його повноважень інформації та фінансово-господарської документації.
Тобто, постанова про визнання боржника банкрутом прийнята за відсутності дослідження фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.
В матеріалах справи також відсутні докази проведення інвентаризації майна боржника. З матеріалів справи вбачається, що арбітражним керуючим були направлені запити до відповідних установ та органів, однак відповідей на жоден із них матеріали справи не містять.
Посилання судів попередніх інстанцій на ненадання боржником документальних доказів на підтвердження своєї платоспроможності, як то, даних щодо майнових активів, даних про грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника, фінансових документів, що підтверджують фінансовий стан боржника та свідчать про можливість виконати свої зобов'язання перед кредиторами, як на підставу для визнавання боржника банкрутом, колегія суддів оцінює критично з огляду на положення ст. 37 Закону про банкрутство та ст. 205 ГК України, відповідно до яких при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, за відсутності можливості укладення мирової угоди чи передумов для введення процедури санації.
У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, а також у балансі боржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду наголошує, що без проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за останній період його діяльності не може бути встановлено активів боржника.
Однак, в оскаржуваних судових рішеннях зазначено лише, що "фактично активи у боржника виявлені не були", без наведення конкретних даних про розмір активу і пасиву боржника, та без зазначення переліку майна (майнових активів) боржника.
Висновки судів попередніх інстанцій про невиконання боржником вимог суду щодо проведення інвентаризації майна та надання документів, що підтверджують фінансовий стан боржника, зроблено без врахування пояснень боржника, викладених у листі від 30.05.2015, про вилучення витребуваних документів як доказів у кримінальному провадженні та проведення по ним відповідної експертизи.
При цьому, доказів вжиття заходів по їх поверненню, матеріали справи, не містять.
Зазначені обставини свідчать, що боржника було визнано банкрутом без належного дослідження обставин, що підтверджують факт його неоплатності, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що приймаючи постанову про визнання ТОВ "Пульсар-92" банкрутом, місцевий господарський суд в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належним чином не перевірив майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірив, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника, належним чином не з'ясував питання щодо можливості застосування відносно боржника інших, ніж ліквідація, судових процедур банкрутства, та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Залишаючи постанову господарського суду першої інстанції без змін, господарський суд апеляційної інстанції вказаних недоліків суду першої інстанції не усунув, на зазначені вище обставини уваги не звернув та не дав їм належної оцінки. В той час як відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, та порушення принципу безпосередності судового розгляду, в тому числі дослідження доказів у їх сукупності, на які посилалися учасники провадження під час оскарження вищенаведених судових рішень, у зв'язку з чим висновки судів про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, враховуючи вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є передчасними.
Відповідно до частини 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а відтак оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи до господарського суду Харківської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_9 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та постанову господарського суду Харківської області від 25.07.2016 по справі №922/482/16 скасувати.
Справу №922/482/16 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий Куровський С.В.
Судді Ткаченко Н.Г.
Удовиченко О.С.