ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 914/1877/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу Львівської митниці ДФС, м. Львів (далі - Митниця),

на рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2016 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016

зі справи № 914/1877/16

за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів Львівської області (далі - Яворівська КЕЧ),

до Митниці

про стягнення 13 734,40 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - військова частина А 0998, м. Яворів Львівської області (далі - в/ч А 0998),

за участю Військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України, м. Львів (далі - Військова прокуратура).

Судове засідання проведено за участю:

представника позивача - не з'яв.,

представника відповідача - не з'яв.,

представника третьої особи - не з'яв.,

прокурора - Грищенка М.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 13 734, 40 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2016 (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючий, Данко Л.С. і Орищин Г.В.): позов задоволено; стягнуто з Митниці на користь Яворівської КЕЧ 13 734, 40 грн. основної заборгованості та 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Митниця просить: скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити; судові витрати покласти на відповідача. Скаргу мотивовано порушенням судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням ними обставин справи, невідповідністю висновків господарських судів обставинам останньої.

У відзиві на касаційну скаргу Військова прокуратура заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про відповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального і процесуального права, і просить скаргу залишити без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.

Яворівська КЕЧ у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника з посиланням на їх безпідставність, та просить: оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення; "судові витрати залишити за Львівською митницею ДФС"; розгляд касаційної скарги здійснити без участі представників Яворівської КЕЧ.

Від в/ч А 0998 відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Яворівська КЕЧ є: державною установою, створеною Міністерством оборони України (далі - МОУ) і підпорядкованою Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню; складовою частиною Збройних Сил України (далі - ЗС України); органом військового управління в системі ЗС України. Вона має самостійний баланс і гербову печатку, є юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району (далі - Положення). Згідно з Положенням всі квартирно-експлуатаційні служби відають забезпеченням військових частин (установ, підприємств та організацій) казармено-житловим фондом і комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією.

За тим же Положенням: майно, яким користується Яворівська КЕЧ, є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління; Яворівська КЕЧ користується і розпоряджається майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.

22.11.2011 Яворівською КЕЧ і Митницею укладено договір відповідального зберігання № 262/29/11р, предметом якого були послуги з відповідального зберігання майна Митниці у відокремленому приміщенні (сховище № 1, ворота № 3), яке знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ. У подальшому цей договір продовжувався на тих же умовах згідно з додатковими угодами до нього - у 2012, 2013 та 2014 роках (додаткові угоди відповідно №№ 1, 2, 4).

23.03.2015 Митницею, Яворівською КЕЧ і в/ч А 0998 було укладено договір відповідального зберігання № 178/12 (далі - Договір), предметом якого були послуги з відповідального зберігання майна Митниці у тому ж відокремленому приміщенні. За умовами Договору:

- поклажодавець (Митниця) передає, а зберігач-1 (Яворівська КЕЧ) приймає на зберігання майно (боєприпаси - згідно з додатком), а зберігач-2 (в/ч А 0998) забезпечує охорону та збереження майна;

- майно зберігається у згаданому відокремленому приміщенні на території складів ракетно-артелирійського озброєння зберігача-2 за адресою: м. Яворів, військове містечко № 54 в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться на тій же території (пункт 1.2);

- щомісячна плата за зберігання майна становить 3 552 грн.;

- термін дії Договору встановлений до 31.12.2015 (пункт 7.3);

- якщо за 10 днів до дати закінчення Договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про наміри розірвати цей договір, він вважається продовженим на тих самих умовах до кінця наступного календарного року (пункт 7.4);

- повідомлення за Договором допускаються рекомендованими листами (пункт 7.2).

У грудні 2015 року листів від сторін Договору на адресу Яворівської КЕЧ щодо розірвання чи зміни Договору не надходило, а майно, передане на зберігання, перебувало у складських приміщеннях. Отже, дію Договору було пролонговано (на тих самих умовах) до кінця 2016 року.

На виконання умов Договору Яворівською КЕЧ у 2016 році здійснювалося нарахування плати Митниці за фактично надані послуги.

Митниця взяті на себе за Договором зобов'язання не виконувала, тому Яворівська КЕЧ надіслала їй претензію від 02.03.2016 № 17 (за вих. № 541), проте Митниця заборгованості за Договором не погасила.

27.04.2016 Митниця передала все майно, що зберігалося нею на території Яворівської КЕЧ, в/ч А 0998 (польова пошта МОУ В4680) на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1266-р "Про передачу військового майна до сфери управління Міністерства оборони" та листа військової частини-польової пошти В4680 МОУ від 14.04.2016 № 3861. Передача підтверджується актом приймання-передачі товарів (предметів) від 27.04.2016. У зв'язку з передачею майна Яворівської КЕЧ в/ч А 0998 за Договором нарахування плати за послуги, надані Митниці, припинено 26.04.2016.

За 2015 рік Митниця сплатила повну суму коштів відповідно до Договору та за станом на кінець 2015 року заборгованості перед Яворівською КЕЧ не мала.

За період з 01.01.2016 по 26.04.2016 Митниці на підставі Договору нараховано 13 734,40 грн. за послуги із зберігання майна.

За пунктом 3.6 Договору нарахування за надані послуги здійснювалися до 15 числа місяця, наступного за звітним.

У зазначений період часу кошти від Митниці на рахунок Яворівської КЕЧ у рахунок сплати боргу не надходили.

Яворівською КЕЧ подано суду рахунки, які виставлялися нею Митниці.

Митницею, зі свого боку, не подано суду належних доказів того, що Договір припинив свою дію 31.12.2015, як вона стверджувала, зокрема таких, що свідчили б про його розірвання або припинення до 27.04.2016. Водночас, як не заперечується всіма учасниками судового процесу, включаючи Митницю, майно, передане на зберігання за Договором, знаходилося на такому зберіганні у Яворівської КЕЧ до 27.04.2016.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено, зокрема, що: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1266-р "Про передачу військового майна до сфери управління Міністерства оборони" вирішено передати військове майно, яке обліковується Митницею, за переліком згідно з додатком, до сфери управління МОУ; однак у згаданому розпорядженні не визначено порядку і умов передачі даного майна.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми 13 734, 40 грн., яку позивач вважає заборгованістю відповідача за укладеним між ними Договором.

Згідно з приписами Цивільного кодексу України:

- за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936);

- плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (частина перша статті 946);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526).

Статтею 193 Господарського кодексу України також встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частини перша і друга).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з'ясувавши факт невиконання відповідачем (Митницею) взятого на себе за Договором зобов'язання з оплати зберігання майна у визначений попередніми судовими інстанціями період часу, останні дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Недодержання передбаченого статтею 5 ГПК України досудового врегулювання господарського спору не визначається законом як підстава для відмови в позові. До того ж попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією.

Названими судовими інстанціями з'ясовано також відсутність належних доказів звернення Митниці до Яворівської КЕЧ і третьої особи в даній справі з приводу передачі збережуваного майна зберігачу-2 за Договором (в/ч А 0998). Водночас судами встановлено і скаржником не спростовано наявність договірних відносин між ним і Яворівською КЕЧ (щодо зберігання майна) на той період часу, за який стягується сума заборгованості.

Посилання скаржника на неодержання ним рахунків поклажодавця (Митниці) та актів наданих послуг судом не приймається. Навіть якщо відповідних документів у скаржника дійсно не було, він, будучи обізнаним з умовами укладеного ним Договору про розмір і строки оплати за послуги, а також і про сам факт їх надання, не позбавлений був можливості здійснити оплату за Договором й за відсутності таких рахунків та актів, зокрема своїми платіжними дорученнями.

Довод скаржника про те, що "фактичне зберігання забезпечувала військова частина А 0998" не знаходить підтвердження за встановленими господарськими судами обставинами, з яких вбачається, що в/ч А 0998 одержала майно, яке було предметом Договору, 27.04.2016, тоді як до цієї дати (з 01.01.2016 по 26.04.2016) воно перебувало на зберіганні позивача, і саме за вказаний період часу й нараховано заборгованість, заявлену до стягнення в даній справі.

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 зі справи № 914/1877/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівської митниці ДФС - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець