ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року Справа № 910/11625/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Удовиченка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 по справі № 910/11625/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс-Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Рікада", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Індустріальна скляна компанія" про визнання договору про відступлення права вимоги №1/02-15У від 03.02.2015 року недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до ТОВ "Гласс-Трейд" та ТОВ "Торговий дім Рікада", про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/02-15У, посилаючись на те, що спірний договір укладений між відповідачами фіктивно.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2016 по справі № 910/11625/16 в позові відмовлено.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 по справі № 910/11625/16 рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 по справі № 910/11625/16,

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.04.2017, у зв'язку із направленням судді Катеринчук Л.Й. у відрядження, визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи: Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Куровський С.В., Удовиченко О.С.

Представники сторін в судове засідання ВГСУ не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 512 та 513 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.02.2012 ухвалою господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі № 5024/948/2012 про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія".

Кредиторські вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника визнані ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 у сумі 11 330 629,91 грн. та включені до реєстру вимог кредиторів боржника.

Також, визнано кредиторські вимоги ТОВ "Гласс-Трейд" до боржника у розмірі 712 345,20 грн.

В подальшому, між ТОВ "Гласс-Трейд" (первісний кредитор) та ТОВ "Торговий дім Рікада" (новий кредитор) укладено договір № 1/02-15У про відступлення права вимоги від 03.02.2015, з метою погашення заборгованості боржника - ПАТ "Індустріальна скляна компанія" за емітовані прості векселя АА № 1439315 від 20.08.2008 та АА № 1439316 від 03.09.2010, за умовами якого первісним кредитором передаються права за договором № ДД 246-0612 від 26.06.2012, останній передає, а новий кредитор приймає на себе, у порядку та на умовах по даному договору, право вимоги по зобов'язаннях боржника за емітовані прості векселя, які складають 713 492,20 грн. за даним договором до нового кредитора переходить також право стягнення з боржника сум компенсації за зобов'язаннями боржника згідно чинного законодавства.

За умовами договору про відступлення права вимоги № 1/02-15У від 03.02.2015 та згідно векселя АА № 1439316 від 03.09.2010, він був складений без зазначення строку платежу.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, згідно акту прийому-передачі документів, на виконання умов спірного договору про відступлення права вимоги від 03.02.2015, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінал договору № ДД 246-0612 від 26.06.2012 та прості векселя АА № 1439315 від 20.08.2008, АА № 1439316 від 03.09.2010, це підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, фіктивний правочин (ст. 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З огляду на вище наведене, господарський суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову, оскільки позивачем належним чином не доведено, що договір про відступлення права вимоги від 03.02.2015 укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, тобто є фіктивним, а тому підстав для визнання спірного договору недійсними згідно вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України не має.

Київський апеляційний господарський суд переглянувши матеріали справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 99-101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, дійшов обґрунтованого висновку що рішення господарського суду першої інстанції від 19.09.2016 щодо відмови у визнанні недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/02-15У від 03.02.2015 постановлене у відповідності до фактичних обставин справи та вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене , колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 по справі № 910/11625/16 прийняті з урахуванням фактичних обставин справи, відповідають вимогам закону і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117- 1119, 11110 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 по справі № 910/11625/16 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Удовиченко О.С.