ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 року Справа № 910/6792/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Козир Т.П., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 910/6792/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" до1. Державного підприємства "Вугілля України"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дтек Трейдінг"; 3. Державного підприємства "Державна вугільна компанія";провизнання недійсними договорів про відступлення права вимоги № 06-15/ц від 19.05.2015, № 06-15/ц/1 від 29.05.2015 та № 06-15/ц/2 від 02.06.2015

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Сбербанк" Сімонова Є.О., Олексін С.С.;

- ДП "Вугілля України" Андрусенко Ю.С., Царенко Є.П.;

- ТОВ "Дтек Трейдінг" повідомлений, але не з'явився;

- ДП "Державна вугільна компанія" Слюсар С.А.,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 розгляд даної справи було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 04.01.2017.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/6792/16 (суддя Сівакова В.В.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" (надалі позивач) у задоволенні позову до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі ДП "Вугілля України", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дтек Трейдінг" (надалі ТОВ "ДТЕК Трейдинг", відповідач 2), Державного підприємства "Державна вугільна компанія" (надалі ДП "Державна вугільна компанія", відповідач 3) про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги № 06-15/ц від 19.05.2015, № 06-15/ц/1 від 29.05.2015 та № 06-15/ц/2 від 02.06.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 вказане рішення місцевого господарського суду було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволений та визнано недійсними договори про відступлення права вимоги № 06-15/ц від 19.05.2015, № 06-15/ц/1 від 29.05.2015 та № 06-15/ц/2 від 02.06.2015.

ДП "Вугілля України", не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

12.12.2016 від ДП "Вугілля України" надійшли додаткові пояснення по справі.

14.12.2016 від ТОВ "Дтек Трейдінг" надійшли додаткові пояснення по справі.

ПАТ "Сбербанк" 04.01.2017 надало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти ії задоволення, просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є позовні вимоги позивача про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги № 06-15/ц від 19.05.2015, № 06-15/ц/1 від 29.05.2015 та № 06-15/ц/2 від 02.06.2015, укладених між відповідачами 1, 2 та 3.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що оспорювані ним договори укладені з порушенням ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17, а також ст. 50 Закону України "Про заставу". При цьому, зазначає, що вищевказаними договорами про відступлення права вимоги, порушені його права як заставодержателя.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, встановив, що: 28.02.2013 між позивачем та ДП "Вугілля України" (відповідач 1) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №06-В/13/31/КЛ-КБ (із наступними змінами і доповненнями), відповідно до якого позивач відкрив відповідачу 1 відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та надав кредитні кошти в межах ліміту кредитної лінії - 47 000 000,00 доларів США, а відповідач 1 зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, останній день повернення - 27.02.2014.

В забезпечення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором, 28.02.2013 між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір застави №06-В/13/31/КЛ-КБ-З-2, відповідно до якого позивачу було передано в заставу майнові права (предмет застави), а саме: право вимоги на отримання грошової виручки за поставку вугілля, яке існує та/або виникне в майбутньому у заставодавця (відповідача 1) за договором №278/3 від 27.12.2012 у сумі 915 000 000,00 грн., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 (ТОВ "Дтек Трейдінг").

Відповідно до п. 7.4. договору застави у разі настання випадків, передбачених п. 7.2.-7.3. договору застави, банк реалізує предмет застави шляхом відступлення заставодавцем права вимоги, що випливає із заставленого права.

28.02.2013 між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до положень якого відповідач 1 відступає, а позивач (банк) приймає право вимоги отримання грошової виручки від ТОВ "Дтек Трейдінг" за поставку вугілля в сумі 915 000 000,00 грн. за договором поставки вугілля №278/3, і стає кредитором за вказаним договором. Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами станом на дату укладення цього договору в сумі 915 000 000,00 грн., що в еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ та/або кросс-курсом НБУ станом на дату укладання цього договору становить 114 475 165,77 доларів США.

01.04.2015 позивачем на адреси ДП "Вугілля України" та ТОВ "Дтек Трейдінг" направлені повідомлення-вимоги про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі №910/16440/14.

19.05.2015 між ДП "Вугілля України", ДП "Державна вугільна компанія" та ТОВ "Дтек Трейдінг" був укладений договір про відступлення права вимоги №06-15ц, відповідно до якого, ДП "Вугілля України" (первинний кредитор) передало ДП "Державна вугільна компанія" (новий кредитор) право вимоги до боржника - ТОВ "Дтек Трейдінг" частини боргу, яке існує у первинного кредитора за договором поставки вугілля №278/3 на суму 50 000 000,00 грн.

29.05.2015 між ДП "Вугілля України", ДП "Державна вугільна компанія" та ТОВ "Дтек Трейдінг" був укладений договір про відступлення права вимоги №06-15/ц/1, відповідно до якого, ДП "Вугілля України" (первинний кредитор) передало ДП "Державна вугільна компанія" (новий кредитор) право вимоги до боржника - ТОВ "Дтек Трейдінг" частини боргу, яке існує у первинного кредитора за договором поставки вугілля №278/3 на суму 60 000 000,00 грн.

02.06.2015 між ДП "Вугілля України", ДП "Державна вугільна компанія" та ТОВ "Дтек Трейдінг" був укладений договір про відступлення права вимоги №06-15/ц/2, відповідно до якого, ДП "Вугілля України" (первинний кредитор) передало ДП "Державна вугільна компанія" (новий кредитор) право вимоги до боржника - ТОВ "Дтек Трейдінг" частини боргу, яке існує у первинного кредитора за договором поставки вугілля №278/3 на суму 100 000 000,00 грн.

Загальна сума відступлених ДП "Вугілля України" прав вимоги ДП "Державна вугільна компанія" по договору поставки вугілля №278/3 становить 210 000 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, встановивши наведені обставини, прийшов до висновку, що позивачем не доведено порушення його прав як заставодержателя за договором застави №06-В/13/31/КЛ-КБ-З-2, оскільки за вказаним договором застави банк набув право вимоги грошової виручки за договором поставки вугілля №278/3 на суму 915 000 000,00 грн., в той час, як сума договору поставки, згідно зі специфікаціями до нього, становить 1 920 000 000,00 грн., а передане ДП "Вугілля Україна" за оспорюваними позивачем договорами ДП "Державна вугільна компанія" право вимоги за вказаним договором поставки становить 210 000 000,00 грн., а відтак, відсутні підстави стверджувати, що предмет договорів про відступлення права вимоги пов'язаний з предметом застави, адже їх суми не співпадають.

Крім того, як встановив суд, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/12918/15 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Вугілля України" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що при укладенні спірних договорів про відступлення права вимоги, ДП "Вугілля України" порушило вимоги ч. 2 ст. 586 ЦК України, ст. 50 Закону України "Про заставу", оскільки не отримало дозволу заставодержателя - позивача на їх укладення.

Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з положеннями ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.

Частиною 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за договором застави, укладеним між позивачем та ДП "Вугілля України" №06-В/13/31/КЛ-КБ-З-2 від 28.02.2013, в заставу позивачу було передано право вимоги на отримання грошової виручки за поставку вугілля, яке існує та/або виникне в майбутньому у заставодавця за договором поставки вугілля №278/3 в сумі 915 000 000,00 грн. (п. 3.1. договору застави).

Таким чином, виходячи з вказаних норм, саме відносно переданого в заставу майна (майнових прав), а не будь-якого іншого майна, заставодавець не вправі вчиняти будь-які дії без згоди заставодержателя.

Як встановив господарський суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сам договір поставки вугілля №278/3, укладений між ДП "Вугілля України" та ТОВ "Дтек Трейдінг", був укладений на суму 1 920 000 000,00 грн., що підтверджується специфікаціями до договору №1 від 27.12.2012 на суму 480 000 000,00 грн., №2 від 28.12.2012 на суму 480 000 000,00 грн., №3 від 29.12.2012 на суму 480 000 000,00 грн., №4 на суму 480 000 000,00 грн.

Тобто, передане позивачу (ПАТ "Сбербанк") відповідачем 1 (ДП "Вугілля України") право вимоги на отримання грошової виручки за поставку вугілля за договором поставки вугілля №278/3 у сумі 915 000 000,00 грн., не охоплює усе право грошової вимоги, належне ДП "Вугілля України" до ТОВ "Дтек Трейдінг" за договором поставки вугілля №278/3, а є лише частиною належного йому права грошової вимоги до ТОВ "Дтек Трейдінг".

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, оспорювані позивачем договори про відступлення права вимоги, відповідно до яких ДП "Вугілля України" передало право вимоги ДП "Державна вугільна компанія" до боржника - ТОВ "Дтек Трейдінг" за договором поставки вугілля №278/3 у сукупності за трьома оспорюваними договорами становить 210 000 000,00 грн.

Як вказувалося вище, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, стверджував про те, що оспорювані ним договори про відступлення права вимоги порушують його права як заставодержателя, оскільки вчинені без його згоди.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не довів, що передані ДП "Вугілля України" згідно з оспорюваними договорами права вимоги ДП "Державна вугільна компанія" за договором поставки вугілля №278/3 на загальну суму 210 000 000,00 грн., є тими ж самими правами вимоги, що і були передані ДП "Вугілля України"в заставу позивачу на суму 915 000 000,00 грн. за тим же договором поставки вугілля, при тому, що сам договір поставки вугілля №278/3 укладений на суму 1 920 000 000,00 грн., а відтак, оскільки право грошової вимоги передане у заставу та відступлене позивачу значно менше за розмір вимог, що виникають на підставі договору поставки вугілля № 278/3, то і відсутня необхідність отримання згоди позивача на укладення оспорюваних договорів про відступлення права вимоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, не врахував вищенаведеного, та не спростувавши жодного висновку місцевого господарського суду, задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що ДП "Вугілля України" всупереч ст. 17 Закону України "Про заставу" та ст. 50 названого Закону, не отримувало згоди від заставодержателя на відступлення заставленого права; водночас, за встановлених судом першої інстанції обставин, які знайшли своє підтвердження у суді касаційної інстанції, погодитися із висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання оспорюваних позивачем договорів недійсними не видається за можливе.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" №9 від 06.11.2009 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В той же час, за встановлених судом першої інстанції обставин, є вірним висновок суду першої інстанції, на відміну від висновку суду апеляційної інстанції, про необґрунтованість заявленого позову і про відсутність правових підстав для його задоволення та визнання оспорюваних позивачем договорів за наведених ним обставин, недійсними.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/6792/16 скасувати. Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/6792/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Т.П. Козир

В.І. Картере