ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 904/2563/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівСибіги О.М., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 11.07.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/2563/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Марганецьтепломережа"простягнення 7 869 776,51 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Громницький Ю.П. - дов. від 13.05.2014),

Від відповідача - не з'явились,

У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Сибіга О.М., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" з позовом про стягнення 1597497, 68 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 746/14-ТЕ-3 від 16.12.2013, 4736662, 06 грн. інфляційних втрат, 339313, 29 грн. 3% річних та 1196303, 48 грн. пені.

Рішенням від 19.05.2016 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково. З Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 596 472,33 грн. пені, 4 736 662,06 грн. інфляційних втрат, 339 313,29 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що станом на дату подання позову позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 597 497,68 грн. сплачені в повному обсязі. В частині заявленої до стягнення пені суд, взявши до уваги майновий стан підприємства відповідача, а також те, що відповідач є єдиним постачальником централізованого опалення в м. Марганець, його діяльність є збитковою, у зв'язку з несвоєчасною оплатою населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання дійшов висновку про зменшення розміру пені згідно з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у складі головуючого: Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В. рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови в позові про стягнення 596472, 32 грн пені, прийняти в цій частині нове рішення яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 224, 226 ГК України, ст.ст. 22, 179, 190, 625 ЦК України, ст. 83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2013 між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 746/14-ТЕ-3, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.14р. по 31.12.14р. газ обсягом до 8696,564 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування встановлюється НКРЕ.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1 000 куб. м газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Положеннями п. 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

24.01.2014 та 30.04.2014 сторонами було укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до договору, якими були внесені зміни до ціни природного газу та предмету договору.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем надано у власність відповідача передбачений договором газ на загальну суму 7986301,96 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

З посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом у даній справі.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Як встановлено місцевим господарським судом до подання позовної заяви до суду основну заборгованість за поставлений природний газ в сумі 1597497,68 грн. відповідачем було сплачено позивачу, що підтверджується платіжним дорученням від 16.03.2016 № 349 на суму 4086,24 грн. та платіжним дорученням від 18.03.2016 року № 3 на суму 1593411, 44 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

На підставі вказаної вище норми закону, суди попередніх інстанцій, перевіривши обґрунтованість наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 4736662,06 грн. та 3 % річних в сумі 339 313,29 грн., задовольнили позов в цій частині.

Стосовно заявленої до стягнення пені, передбаченої п. 7.2 договору, суди з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, визначили розмір пені у сумі 1192944, 65 грн.

Під час розгляду справи судом першої інтенції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку обґрунтовано взято до уваги те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії. При цьому газ, що продавався за договором купівлі-продажу природного газу № 746/14-ТЕ-3, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Діяльність відповідача є збитковою, у зв'язку з несвоєчасною оплатою населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання. Окрім того, судами взято до уваги і те, що відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи з населенням і юридичними особами. До того ж, заборгованість за поставлений газ повністю погашена до звернення з позовом до суду.

З огляду на зазначене вище суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про зменшення розміру пені на 50%, стягнувши 596472,33 грн.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 11.07.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/2563/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О.Сибіга

С. Бакуліна