ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Справа № 916/5133/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ковтонюк Л.В.,

суддів: Могила С.К.,

Вовка І.В.

за участю представника приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" - Яцевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 у справі № 916/5133/15Господарського суду Одеської області за позовомприватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" доприватного підприємства "Гранд Фемелі Груп" простягнення 87 639,82грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2016 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено приватному акціонерному товариству "Українське Дунайське пароплавство" у задоволенні позову повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 (колегія у складі суддів: Бєляновського В.В., Величко Т.А., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2016, приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2016 як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства "Гранд Фемелі Груп" про стягнення 87 639,82 грн. вартості неповернутого з оренди майна.

Позов мотивовано тим, що у зв'язку з припиненням договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 435 ГУИ від 15.11.2012, який укладено між приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" як орендодавцем та приватним підприємством "Гранд Фемелі Груп" як орендарем, згідно з п. п. 1.1., 1.2. якого позивач як орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - рухоме майно бази відпочинку „Восток", що знаходиться на балансі ВП „База відпочинку „Восток" приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення отриманого в оренду окремого індивідуально визначеного майна, оскільки ним повернуто лише частину цього майна, (перелік якого наведений у Додатку 1 до Додаткової угоди № 2 від 25.04.2014 до договору оренди № 435 ГУИ від 15.11.2012, вартість якого становила 690 266,90 грн.), згідно акту приймання-передачі (повернення) від 31.05.2015 окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі ПАТ „УДП", до договору № 435 ГУИ від 15.11.2012 також вбачається, що відповідач повернув позивачу лише частину майна. На підставі пунктів 2.4 та 5.6 договору № 435 ГУИ від 15.11.2012, якими встановлено, що у випадку припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання; у випадку припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини орендаря, позивач просив стягнути 87 639,82 грн. вартості неповернутого з оренди майна.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд в рішенні від 15.03.2016 та постанові від 10.06.2016 вказали про те, що позивачем не обґрунтовано наявність у нього права вимагати сплати коштів щодо утримуваного відповідачем як орендарем майна, вартість якого стягуєтья позивачем.

Вищий господарський суд України з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.

Позов мотивовано тим, що у зв'язку з припиненням договірних відносин відповідач зобов'язаний був повернути майно, яке отримав згідно Переліку майна, що передається в оренду (Додаток № 1 до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 435 ГУИ від 15.11.2012), та з урахуванням переліку який наведений у Додатку 1 до Додаткової угоди № 2 від 25.04.2014 до договору оренди № 435 ГУИ від 15.11.2012, оскільки згідно акту приймання-передачі (повернення) від 31.05.2015 окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі ПАТ „УДП", до договору № 435 ГУИ від 15.11.2012 після припинення дії вказаного договору оренди відповідач повернув позивачу лише частину майна. У відповідача виникло зобов'язання перед позивачем щодо повернення майна отриманого ним за договором оренди окремого індивідуально визначеного майна № 435 ГУИ від 15.11.2012, у випадку відсутності у орендаря можливості виконати зобов'язання згідно умов договору оренди щодо повернення майна в натурі позивач не позбавлений права вимагати стягнення грошового еквіваленту вартості майна.

Всупереч вимог статті 43 ГПК України щодо повного, всебічного розгляду обставин справи в їх сукупності судами попередніх інстанцій не досліджено, яке саме майно було передано в оренду позивачем відповідачу, та відповідно чи повернуто це майно позивачу після припинення договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 435 ГУИ від 15.11.2012 у повному обсязі, якщо майно не повернуто, то яка вартість майна неповернутого відповідачем як орендарем за договором оренди окремого індивідуально визначеного майна № 435 ГУИ від 15.11.2012.

За таких обставин прийняті у справі постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2016 скасувати, справу № 916/5133/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Л.Ковтонюк

судді: С.Могил

І.Вовк