ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Справа № 916/2658/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" - Таболіна О.С., Ханович К.В.,

ТОВ "Ріверленд" - Яценка С.А., Коротченко Д.В.,

ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" - не з'явився,

Національного банку України в особі головного управління НБУ по місту Києву і Київській області - Кривенко С.Г.,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016

та на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015

у справі № 916/2658/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверленд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Національного банку України в особі головного управління НБУ по місту Києву і Київській області;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверленд"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про визнання іпотеки припиненою за іпотечним договором

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверленд" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7 в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013.

У жовтні 2015 року ТОВ "Ріверленд" звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Дельта Банк", в якій просить визнати іпотеку припиненою за іпотечним договором № ВКЛ-2009993/1/S-7 від 20.06.2013, оскільки зобов'язання за кредитним договором припинилися зарахуванням зустрічних вимог між банком та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів", тому припинилися і зобов'язання за іпотечним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Волков Р.В. - головуючий, судді Щавинська Ю.М., Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Савицький Я.Ф. - головуючий, судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.), відмовлено в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором № ВКЛ-2009993/1/S-7 від 20.06.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 839, який укладено ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Ріверленд". Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що відповідач виступав майновим поручителем ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за іпотечним договором, який укладено в забезпечення зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 припинено зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1/S-7 від 19.06.2013, укладеним ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України), відтак, позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7, з урахуванням ст. 35 ГПК України, задоволенню не підлягають. Оскільки правовідносини за основним зобов'язанням - кредитним договором припинені, то правовідносини, що виникли за похідним зобов'язанням - іпотечним договором також припиняються, у зв'язку з чим зустрічний позов задоволено в повному обсязі, а у первісному - відмовлено.

У касаційній скарзі та поясненнях Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016, рішення господарського Одеської області від 11.12.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позову в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43. 35, 79, 84 ГПК України, ст. 601 ЦК України. Так, на думку скаржника, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 визнано припиненою іпотеку за іншим іпотечним договором, тому вона не має преюдиціального значення для вирішення даного спору. Крім того, скаржник зазначив про те, що на момент розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції в провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа № 916/338/16 про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсним одностороннього правочину від 27.02.2015 № 517. Також апеляційним господарським судом безпідставно не задоволено усне клопотання ПАТ "Дельта Банк" про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 916/338/16. Крім того, скаржник зазначає про те, що оскільки сума зарахування, розмір зарахування та борг за кредитним договором відрізняються, кредитний договір не припинено, а тому іпотека також не може бути припинена.

У поясненнях на касаційну скаргу Національний банк України просить задовольнити касаційну скаргу, оскільки прийняті у справі судові рішення фактично позбавляють Національний банк України права на отримання коштів від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення зобов'язань позивача за кредитами рефінансування Національного банку України.

У відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях ТОВ "Ріверленд", а також у письмових пояснення на касаційну скаргу ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" просять відмовити у задоволення касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського Одеської області від 11.12.2015. Так, на думку ТОВ "Ріверленд" та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів", господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки іпотека за іпотечним договором № ВКЛ-2009993/1/S-7 від 20.06.2013, є припиненою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 19.06.2015 ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове кредитування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1 140 000,00 доларів США зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 14% річних у доларах США та 22% річних у гривнях з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02.11.2013 на умовах, визначених кредитним договором;

- в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком та ТОВ "Ріверленд" (іпотекодавець) 20.06.2013 укладено в тому числі іпотечний договір № ВКЛ-2009993/1/S-7, за умовами якого в іпотеку передано нежитлові будівлі. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за номером 1385220, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 88247351106.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до іпотекодавця з позовом у даній справі про звернення стягнення за іпотечним договором № ВКЛ-2009993/1/S-7.

Під час розгляду справи, господарським судом було додатково встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015, встановлено, що протягом січня-лютого 2015 року до ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" перейшло право вимагати від ПАТ "Дельта Банк" сплати грошових коштів на підставі договорів відступлення права вимоги за договорами банківських рахунків, укладених ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" та гр. ОСОБА_8 (договір № 260115 від 26.01.2015), ОСОБА_9 (договір № 1202001 від 12.02.2015), ОСОБА_10 (договір № 1202002 від 12.02.2015), ОСОБА_11 (договір № 1202003 від 12.02.2015), ОСОБА_12 (договір № 2502004 від 27.02.2015), ОСОБА_13 (договір № 2502005 від 25.02.2015), ОСОБА_14 (договір № 2502005 від 25.02.2015), ОСОБА_15 (договір № 2502006 від 25.02.2015), за умовами яких позивач за зустрічним позовом став новим кредитором ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 13 125 616,24 доларів США, про що ПАТ "Дельта Банк" були надіслані відповідні повідомлення про зміну кредитора у зобов'язаннях. В подальшому ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" направив на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяву № 517 від 27.02.2015 та № 518 від 28.02.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України. З урахуванням того, що вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором та відповідні вимоги ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договорами відступлення прав вимоги є зустрічними, однорідними (грошовими), відповідні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були направлені на адресу ПАТ "Дельта Банк" до дати введення в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, Київським апеляційним господарським судом від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 дійшов висновку, що односторонній правочин, вчинений ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є таким, що відповідає приписам ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим зобов'язання ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 щодо повернення суми кредитної заборгованості - є такими, що припинились з 28.02.2015.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, ст.ст. 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України "Про іпотеку", дійшли правильного висновку про обґрунтованість зустрічного поданого позову щодо припинення договору іпотеку, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до вимог ст. 35 ПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15, мають преюдиційне значення та не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи, що у справі № 910/11426/15 було встановлено, що основне зобов'язання ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 щодо повернення суми кредитної заборгованості припинилося, а відтак припинилось й зобов'язання за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7 відповідно до ст.ст. 546, 574, 575 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

При цьому посилання скаржника на те, що у справі № 910/11426/15 господарськими судами надано правову оцінку обставинам справи і рішення у вказаній справі не мають преюдиціального значення, є помилковими, оскільки рішення з господарського спору приймається у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи, що у справі № 910/11426/15 встановлено факт припинення зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993 від 18.06.2013, вказана обставина не потребує додаткового доказування у даній справі.

Вищий господарський суд України відхиляє доводи скаржника про те, що господарським судом апеляційної інстанції не взято до уваги його ствердження про те, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 предметом розгляду були вимоги стосовно іпотечного договору № ВКЛ-2009993/1S-3 від 20.06.2013, тоді як предметом даної справи є вимоги за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7, оскільки зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" було роз'яснено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 припинено саме основне зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 на забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7, тому зобов'язання за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7, яке має похідний характер від основного зобов'язання, є також припиненими.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій правомірно врахували постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 та обставини, які були в ній встановлені, зокрема щодо припинення основного зобов'язання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказана постанова скасована судом вищої інстанції.

Водночас, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду, сторона у справі не позбавлена процесуальної можливості звернутись з відповідною заявою в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Доводи скаржника про те, що господарським судом було безпідставно незадоволено його усне клопотання про зупинення провадження у справі, відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки такі твердження спростовуються наявними матеріалами справи (відсутністю таких відомостей у протоколах судових засідань під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції), тоді як відповідно до вимог ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі як за клопотанням сторони так і за своєю ініціативою є правом господарського суду, а не обов'язком.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України сторони мають однакові процесуальні права і рівною мірою ними користуються, що є реалізацією принципу рівності перед судом, викладеного у ст. 4 2 ГПК України. Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Такі права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Отже, твердження скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції не зупинивши провадження у справі порушив вимоги ст.ст. 42, 43 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед судом, є помилковими.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що господарським судом апеляційної інстанції переглядається справа в межах наявних матеріалів справи, які були подані господарському суду першої інстанції, в той же час як необґрунтоване зупинення провадження у справі порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.

Решта доводів касаційної скарги, а також подання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до суду касаційної інстанції нових доказів на підтвердження обґрунтованості заявленого нею позову, зокрема пояснень фізичних осіб, які були надані цими особами у справі № 916/2012/16, визнаються неспроможними, оскільки вони ґрунтуються на переоцінці доказів та встановлення інших обставин справи, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015 у справі № 916/2658/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко