ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 927/415/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ємельянова А.С., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року у справі №927/415/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з ТОВ "СГТ Співдружність" заборгованості в сумі 61600,00 грн. за поставлені устаткування та комплектуючі згідно з договором поставки № 04-ЗП від 04.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016 року (суддя Шестак В.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволення позовних вимог на суму 48000 грн., в решті судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2012 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 04 ЗП.

Відповідно до умов п.1.1 договору продавець передає, в порядку та на умовах цього Договору, а покупець приймає у власність устаткування та комплектуючі згідно з переліком, що міститься в додатках до Договору, надалі "Товар".

Ціна Товару, загальна кількість та вартість вказані в Додатках до Договору (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки, вказані в Додатках до даного Договору.

Додатковою угодою № 3 від 20.05.2012 року передбачено найменування, кількість товару на загальну суму 52695,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 3). Строк поставки до 22 травня 2012 року. Оплата за товар здійснюється до 22 червня 2012 року (пункти 2,3 додаткової угоди № 3).

Додатковою угодою № 4 від 19.06.2012 року передбачено найменування, кількість товару на загальну суму 171600,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 4). Строк поставки до 23 червня 2012 року. Оплата за товар здійснюється за наступним графіком:

- 69250,00 грн. - до 22 червня 2012 року;

- 60000,00 грн. - протягом трьох банківських днів з моменту поставки;

- 42350,00 грн. - після проведення пуско-налагоджувальних робіт та підписання акта про введення об'єкта в експлуатацію.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 238 930,00 грн., що підтверджується наявними у справі накладними.

Відповідач розрахувався за товар частково на суму 176580,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, наявними в матеріалах справи, на суму 176580,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 62350,00 грн. (238 930,00 грн. - 176 580,00 грн.)

06.09.2014 року позивач звернувся з претензією №07 до відповідача про сплату 61600,00 грн. за отриманий товар.

03.10.2014 року відповідач у відповіді на претензію № 139 зазначив, що заборгованість за договором поставки № 04-ЗП становить 61600,00 грн. Проте, 12.03.2012 року між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір підряду № 02Р. 16.03.2012 року замовником здійснена оплата за даним договором у розмірі 40000,00 грн., 19.04.2012 року у розмірі 20000,00 грн., 06.06.2012 у розмірі 40000,00 грн. Проте через невиконання робіт у ФОП ОСОБА_4 утворилася заборгованість за Договором підряду № 02Р в сумі 48000,00 грн. ТОВ "СГТ Співдружність" запропонувало зарахувати зустрічні однорідні вимоги в розмірі 48000,00 грн., а решту в сумі 13600,00 грн. зобов'язалося сплатити позивачу.

Також, відповідач посилається на те, що листом № 31 від 02.02.2016 року він повідомив позивача, про те, що в платіжних дорученнях № 185 від 06.06.2012 року на суму 40000,00 грн. та № 103 від 19.04.2012 року на суму 20000,00 грн. неправильно вказано призначення платежу, а правильним є "оплата устаткування та комплектуючі по Договору № 04ЗП від 04.04.2012 року без ПДВ"» та "оплата за ремонтні роботи та технічне обслуговування машин та устаткувань по договору № 02 Р від 12.03.2012 без ПДВ" на суму 12000,00 грн. та "оплата за устаткування та комплектуючі по договору № 07 ЗП від 04.04.2012" на суму 8000,00 грн. відповідно.

Враховуючи зазначений лист, відповідач вважає, що за договором №04ЗП він також здійснив оплату в сумі 48000,00 грн., а отже, заборгованість за Договором становить 13600,00 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати за одержаний товар.

Судами попередніх інстанцій позовні вимоги задоволені у повному обсязі з огляду на їх доведеність, а твердження відповідача про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог та заміну призначення платежів не взято судами обох інстанцій до уваги, оскільки вимоги не є однорідними. При цьому відповідачем не надано доказів надсилання листа про зміну призначення платежу позивачу або відповідній установі банку.

Отже, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за отриманий за Договором товар належним чином не виконав, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимоги в сумі 61600,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача у поданій касаційній скарзі про неправильну оцінку обставин зміни ним призначення платежів надану судами суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповіддю на претензію від 03.10.2014 року відповідач пропонував здійснити саме зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 48000 грн., а відсутність з боку позивача згоди на таке зарахування та на зміну призначення свідчить про зарахування позивачем 48000 грн. саме як оплату за ремонтні роботи та технічне обслуговування машин і устаткування за договором № 02Р від 12.03.2012 року, що не позбавляє відповідача можливості звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

До того ж, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що в межах даного судового розгляду немає правових підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Решта викладених у касаційній скарзі доводів не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді А.Ємельянов

І.Кондратова