ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 927/1152/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.,розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4,на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року,на ухвалуГосподарського суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року,у справі№ 927/1152/15,за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (м. Чернігів),доЗакритого акціонерного товариства "Інтерліс" (м. Чернігів),провизнання банкрутом,- за участю представників:від ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представник (Договір про надання правової допомоги від 26.07.2016 року), ОСОБА_4 - особисто; від Чернігівської міської ради: Федоров Д.В. - представник (довіреність №3-24/743 від 11.07.2016 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились.в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року, за заявою Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі за текстом - ДПІ у м. Чернігові), порушено провадження у справі № 927/1152/15 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Інтерліс" (далі за текстом - ЗАТ "Інтерліс"); визнано вимоги ДПІ у м. Чернігові до боржника в розмірі 657 691 грн. 55 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пилипенко Тетяну Вікторівну, інше.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року у справі № 927/1152/15 (суддя - Тимченко М.Г.) визнано грошові вимоги Чернігівської міської ради до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких: 1 560 321 грн. 64 коп. - заборгованість по сплаті орендної плати за основним платежем та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції; включено до Реєстру вимог кредиторів вимоги Чернігівської міської ради до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких 1 560 321 грн. 64 коп. (4 черга) та 1 112 грн. 12 коп. (6 черга), а також 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 (суддя - Тимченко М.Г.) визнано вимоги гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс" у розмірі 2 067 455 грн. 09 коп. та включено їх до Реєстру вимог кредиторів (6 черга), які погашаються у ліквідаційній процедурі, а також включено 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга); решту вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 3 189 299 грн. 67 коп. - відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвали Господарського суду Чернігівської області від10.03.2016 року та 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування спірних ухвал.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалами та постановою, гр. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15, прийняти нове судове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у визнанні грошових вимог до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп. та 2 756 грн. 00 коп. та виключити з Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" вимоги Чернігівської міської ради у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп.; скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року та направити справу № 927/1152/15, в частині кредиторських вимог гр. ОСОБА_4, на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи № 927/1152/15 на 02.11.2016 року; викликано в судове засідання гр. ОСОБА_4

В судових засіданнях господарського суду касаційної інстанції, представник гр. ОСОБА_4 та скаржник особисто (в судовому засіданні 02.11.2016 року) повністю підтримали заявлені вимоги, з підстав наведених у касаційній скарзі; просили господарський суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року , ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15; прийняти нове судове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у визнанні грошових вимог до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп. та 2 756 грн. 00 коп. та виключити з Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс"; справу № 927/1152/15 (в частині розгляду кредиторських вимог гр. ОСОБА_4) передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ліквідатор ЗАТ "Інтерліс" арбітражний керуючий Бандола О.О., в засіданні господарського суду касаційної інстанції 26.10.2016 року, заперечив проти заявлених у касаційній скарзі гр. ОСОБА_4 вимог та доводів; просив ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15 залишити без змін.

02.11.2016 року до Вищого господарського суду України від ліквідатора ЗАТ "Інтерліс" арбітражний керуючий Бандоли О.О. надійшло Клопотання про розгляд справи, в судовому засіданні 02.11.2016 року, за його відсутністю, у зв'язку з службовим відрядженням.

Представник Чернігівської міської ради в засіданні господарського суду касаційної інстанції 02.11.2016 року проти вимог та доводів гр. ОСОБА_4 заперечував, з підстав наведених у Відзиві від 02.11.2016 року, просив ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15 залишити без змін.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року, за заявою ДПІ у м. Чернігові, порушено провадження у справі № 927/1152/15 про банкрутство ЗАТ "Інтерліс"; визнано вимоги ДПІ у м. Чернігові до боржника в розмірі 657 691 грн. 55 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В., інше.

18.01.2016 року, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, оприлюднено оголошення (№ 27322) про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Інтерліс".

17.02.2016 року, в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Чернігівська міська рада звернулась до місцевого господарського суду з Заявою про визнання грошових вимог до боржника - ЗАТ "Інтерліс", у сумі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких: 1 560 321 грн. 64 коп. - заборгованість по сплаті орендної плати та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції.

Під час розгляду вказаної вище Заяви, місцевий господарський суд встановив наступне.

11.12.2002 року між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ "Інтерліс" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки.

За умовами цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар бере у довгострокову оренду земельні ділянки, згідно з рішенням сесії Чернігівської міської ради від 12.09.2002 року, що знаходяться за адресою: 1) м. Чернігів, вул. Ціолковського, 11, площею 44 990 кв.м. (цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення - обробка деревини та виробництво виробів з деревини); 2) м. Чернігів, вул. Коцюбинське шосе, 1, площею 21 080 кв.м. (цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення - обробка деревини та виробництво виробів з деревини).

Орендар зобов'язався вносити орендну плату на рівні земельного податку до 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок, визначений податковою інспекцією у м. Чернігові (п. 1.1., 3.1 Договору оренди). За невиконання або неналежне виконання Договору кожна із сторін несе перед іншою стороною відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 6 Договору оренди).

Відповідно до умов п.2.1, Договір оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року укладений строком на 25 років.

08.01.2009 року між Чернігівською міською радою та ЗАТ "Інтерліс" було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, якою внесені зміни в частині встановлення розміру орендної плати, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі.

У зв'язку з неналежним виконанням ЗАТ "Інтерліс" (Орендарем), взятих на себе за Договором оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року зобов'язань, утворилась заборгованість по орендній платі за землю в сумі 1 907 418 грн. 31 коп., з яких: 1 906 306 грн. 19 коп. - орендна плата та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції.

За висновком господарського суду першої інстанції, заявлені Чернігівською міською радою грошові вимоги підтверджено доданими до Заяви від 17.02.2016 року копіями податкових декларацій, виконавчих листів Чернігівського окружного адміністративного суду, картками нарахування податку (том 2, арк. справи 34-49).

При цьому, враховуючи визнані у підготовчому засіданні грошові вимоги ДПІ у м. Чернігові в розмірі 657 691 грн. 55 коп., місцевий господарський суд встановив, що заборгованість по сплаті з орендної плати за землю становить 1 561 433 грн. 76 коп., з яких: 1 560 321 грн. 64 коп. - основний платіж, 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року у справі № 927/1152/15 визнано грошові вимоги Чернігівської міської ради до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких 1 560 321 грн. 64 коп. - заборгованість по сплаті орендної плати за основним платежем та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції; включено до Реєстру вимог кредиторів вимоги Чернігівської міської ради до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких 1 560 321 грн. 64 коп. (4 черга) та 1 112 грн. 12 коп. (6 черга), а також 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 року у справі № 927/1152/15, за результатами попереднього засідання, затверджено Реєстр вимог кредиторів на суму 2 226 382 грн. 78 коп., до якого включені вимоги:

- ДПІ у м. Чернігові в сумі 657 691 грн. 55 коп. (3 черга);

- Чернігівської міської ради у сумі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких: 1 560 321 грн. 64 коп. (4 черга); 1 112 грн. 12 коп. (6 черга); 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга);

- Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в сумі 4 501 грн. 47 коп. (6 черга).

25.04.2016 року гр. ОСОБА_4 до місцевого господарського суду було подано Заяву про визнання грошових вимог до ЗАТ "Інтерліс" в сумі 5 256 804 грн. 82 коп., що становить заборгованість по поверненню зворотної фінансової допомоги.

09.06.2016 року гр. ОСОБА_4, до господарського суду першої інстанції, подана Заява про виправлення арифметичної помилки, яка була допущена ним при здійсненні розрахунку суми грошових вимог до боржника, за якою сума грошових вимог до боржника становить 5 256 754 грн. 76 коп. (згідно доданого розрахунку).

Під час розгляду Заяви гр. ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до ЗАТ "Інтерліс", місцевим господарським судом було встановлено, що між боржником - ЗАТ "Інтерліс" та гр. ОСОБА_4 було укладено декілька Договорів позики (зворотної фінансової допомоги):

- від 25.11.2004 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 100 000 грн. 00 коп., та строком користування до 25.11.2014 року;

- №1 від 03.02.2005 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 1 000 000 грн. 00 коп. та строком користування до 03.02.2015 року;

- №7-к від 23.08.2006 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 3 000 000 грн. 00 коп. та строком користування до 23.08.2014 року;

- від 02.08.2010 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 2 000 000 грн. 00 коп. та строком користування до 02.08.2015 року.

За умовами вказаних вище Договорів позики, позика надається шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок ЗАТ "Інтерліс"; оплати гр. ОСОБА_4 послуг та/або майна, що поставляються ЗАТ "Інтерліс", з наступним оформленням Акту звірки, де вартість оплачених послуг/майна визнаються сторонами боргом за Договором; внесенням гр. ОСОБА_4 готівки в касу ЗАТ "Інтерліс". Відповідно до п. 3.1-3.2 Договорів позики, будь-які кошти перераховані або внесені в касу ЗАТ "Інтерліс" від гр. ОСОБА_4 протягом дії Договорів, незалежно від призначення платежу, можуть бути визнані сторонами боргом за цими Договорами.

На підтвердження заявлених грошових вимог до ЗАТ "Інтерліс", гр. ОСОБА_4 до місцевого господарського суду були надані: Акти звірки взаєморозрахунків за вказаними вище Договорами позики (зворотної фінансової допомоги); виписки ПАТ "Марфін Банк" по особовому рахунку №26204400011 (за період з 01.10.2004 року по 08.09.2011 року) та по особовому рахунку НОМЕР_1 (за період з 01.10.2004 року по 21.06.2012 року); квитанції до прибуткового касового ордера: №79 від 02.06.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., №80 від 07.06.2010 року на суму 110 000 грн. 00 коп., №81 від 14.06.2010 року на суму 120 000 грн. 00 коп., №82 від 17.06.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., №83 від 24.06.2010 року на суму130 000 грн. 00 коп., №84 від 01.07.2010 року на суму 125 000 грн. 00 коп., №85 від 02.08.2010 року на суму 138 000 грн. 00 коп., №86 від 06.08.2010 року в розмірі 143 000 грн. 00 коп., №87 від 20.08.2010 року на суму 135 000 коп. 00 коп., №88 від 09.09.2010 року на суму 130 000 грн. 00 коп., №89 від 17.09.2010 року на суму 125 000 грн. 00 коп., №90 від 10.11.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., №91 від 22.11.2010 року на суму 130 000 грн. 00 коп., №92 від 16.12.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., - на загальну суму 1 846 000 грн. 00 коп.

Водночас, господарським судом було встановлено, що в провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходилась справа №16/151б/55б про банкрутство ЗАТ "Інтерліс", порушена ухвалою від 01.07.2010 року; оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Інтерліс" опубліковано в газеті "Голос України" від 06.08.2010 року за №145; 26.10.2010 року, за результатами попереднього засідання справи №16/151б/55б, визнані грошові вимоги гр. ОСОБА_4 в сумі 191 893 грн. 28 коп. (4 черга); ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року у справі №16/151б/55б було затверджено Мирову угоду.

Грошові вимоги гр. ОСОБА_4 у справі №16/151б/55б в сумі 191 893 грн. 28 коп. підтверджувались Меморіальними ордерами за № 949 від 24.03.2008 року, № 2142 від 29.12.2008 року, № 2139 від 29.12.2008 року, №2140 від 29.12.2008 року, №2141 від 29.12.2008 року, №2408 від 30.09.2009 року, №2409 від 30.09.2009 року, №2410 від 30.09.2009 року, №2912 від 19.03.2010 року, №2911 від 19.03.2010 року, №2913 від 19.03.2010 року.

За висновком місцевого господарського суду, розмір грошових вимог гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс", що були підтверджені банківськими виписками та виникли після порушення справи №16/151б/55б, становить 861 455 грн. 09 коп., розмір грошових вимог, що були підтверджені Квитанціями до прибуткового касового ордеру (після порушення справи про банкрутство) становить 1 206 000 грн. 00 коп., на загальну суму - 2 067 455 грн. 09 коп.

При цьому, господарським судом першої інстанції встановлено, що гр. ОСОБА_4, відправлено Заяву з грошовими вимогами до ЗАТ "Інтерліс" 21.04.2016 року, тобто з пропущенням встановленого ст. 23 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденного строку (останній день заявлення вимог кредиторами - 17.02.2016 року).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 визнано вимоги гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс" у розмірі 2 067 455 грн. 09 коп. та включено їх до Реєстру вимог кредиторів (6 черга), які погашаються у ліквідаційній процедурі, а також включено 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга); решту вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 3 189 299 грн. 67 коп. відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року та 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 залишено без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності заявлених грошових вимог Чернігівської міської ради. В частині визнання частково грошових вимог гр. ОСОБА_4 та включення їх (у сумі 2 067 455 грн. 09 коп.) до 6 черги задоволення вимог кредиторів, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошові вимоги гр. ОСОБА_4 в сумі 191 893 грн. 28 коп. (4 черга) визнані місцевим господарським судом у справі №16/151б/55б про банкрутство ЗАТ "Інтерліс", включені до Реєстру вимог кредиторів та до умов Мирової угоди (затверджена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року), від так, ці вимоги задоволенню не підлягають; інші незадоволені грошові вимоги гр. ОСОБА_4 виникли до порушення провадження у справі №16/151б/55б (до 01.07.2010 року), є конкурсними та, у зв'язку з їх незаявленням, вважаються погашеними. При цьому, грошові вимоги гр. ОСОБА_4 у сумі 2 067 455 грн. 09 коп. включено до Реєстру вимог кредиторів (6 черга), оскільки УДППЗ "Укрпошта" не було надано належних доказів того, що поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор: 0737700014650) було прийняте від гр. ОСОБА_4 16.02.2016 року, а Квитанція про прийняття поштового відправлення не містить відбитку календарного штампу з датою його приймання, а накладні на відправлену пошту датуються 21.04.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалами та постановою, гр. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15, прийняти нове судове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у визнанні грошових вимог до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп. та 2 756 грн. 00 коп. та виключити з Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" вимоги Чернігівської міської ради у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп.; скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року та направити справу № 927/1152/15 в частині кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст.45, 43, 51, 82, 84 ГПК України, ст.ст. 23, 82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В касаційній скарзі гр. ОСОБА_4 вказує на те, що вимоги з податку на землю (платі за оренду землі) в розмірі 657 691 грн. 55 коп., за одним Договором оренди землі, були двічі включені до Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" (за ДПІ у м.Чернігові та Чернігівською міською радою). При цьому, посилаючись на приписи ст.ст. 41, 61 Податкового кодексу України, скаржник вважає, що Чернігівська міська рада не є кредитором (контролюючим органом та органом стягнення) за грошовими вимогами з податку на землю (плати за оренду землі). Стосовно своїх грошових вимог, заявлених до ЗАТ "Інтерліс", за Договорами позики, гр. ОСОБА_4 посилається на те, що, відхиляючи грошові вимоги у сумі 191 893 грн. 28 коп., місцевий господарський суд не прийняв до уваги положення ч.9 ст.82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проте застосував наслідки, передбачені ч.4 ст.84 цього Закону (в діючій редакції) до укладеної у 2011 році Мирової угоди. Крім того, включаючи визнані грошові вимоги гр. ОСОБА_4 до 6 черги, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили оригіналу Квитанції УДППЗ "Укрпошта" про отримання рекомендованого листа №0737700014650 від гр. ОСОБА_4 саме 16.02.2016 року, що підтверджує вчасне подання кредитором Заяви з грошовими вимогами до боржника.

Задовольняючи частково, подану гр. ОСОБА_4, касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема встановлено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

В силу приписів ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Як про це вже було вказано вище, грошові вимоги Чернігівської міської ради ґрунтуються на Договорі оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року (укладений між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ "Інтерліс" (Орендар)), та підтверджуються, за твердженням господарських судів попередніх інстанцій, копіями податкових декларацій, виконавчих листів Чернігівського окружного адміністративного суду, картками нарахування податку.

Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, водночас, є передбаченим Договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), та - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме Договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). У зв'язку з цим, та, оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку (п.п.1.3 п.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 року, з доповненнями).

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає посилання скаржника про те, що Чернігівська міська рада не є кредитором (контролюючим органом та органом стягнення) за грошовими вимогами з податку на землю (плати за оренду землі), безпідставними та необґрунтованими.

Проте, в порушення приписів ст.43 ГПК України, ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарські суди попередніх інстанцій, під час розгляду грошових вимог заявлених Чернігівською міською радою до ЗАТ "Інтерліс", не встановили періоду виникнення заборгованості по орендній платі, момент виникнення зобов'язання зі сплати орендної плати, не дослідили правильність нарахувань за основним зобов'язанням та штрафних санкцій. При цьому, виключаючи з заявленої Чернігівською міською радою суми грошових вимог, вимоги заявлені ДПІ у м. Чернігові, як ініціюючим кредитором, господарські суди попередніх інстанцій, з метою виключення подвійного визнання грошових вимог, не надали належної правової оцінки як вимогам Чернігівської міської ради та і ДПІ у м. Чернігові, з урахуванням періоду та природи виникнення грошових вимог, що були предметом розгляду у справі № 927/1152/15.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що, заявлені у справі про банкрутство, грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржені судові акти, в частині розгляду грошових вимог, заявлених гр. ОСОБА_4, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошові вимоги гр. ОСОБА_4 в сумі 191 893 грн. 28 коп. (4 черга) визнані місцевим господарським судом у справі №16/151б/55б про банкрутство ЗАТ "Інтерліс", включені до Реєстру вимог кредиторів та до умов Мирової угоди (затверджена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року), від так (за висновком місцевого господарського суду) задоволенню не підлягають; інші незадоволені грошові вимоги гр. ОСОБА_4 виникли до порушення провадження у справі №16/151б/55б (до 01.07.2010 року), є конкурсними та, у зв'язку з їх незаявленням, вважаються погашеними. При цьому, визнані господарським судом грошові вимоги гр. ОСОБА_4 у сумі 2 067 455 грн. 09 коп. включено до Реєстру вимог кредиторів (6 черга), оскільки УДППЗ "Укрпошта" не було надано належних доказів того, що поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор: 0737700014650) було прийняте від гр. ОСОБА_4 16.02.2016 року, Квитанція про прийняття поштового відправлення не містить відбитку календарного штампу з датою його приймання, а накладні на відправлену пошту датуються 21.04.2016 року.

У п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За приписами ч.8 ст.39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяв на момент затвердження Мирової угоди у справі №16/151б/55б), у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника, обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Такі ж умови містять положення ч.9 ст.82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, господарські суди першої та апеляційної інстанцій наведені норми Закону не врахували та, в порушення вимог ст.ст. 30, 33, 36, 43 ГПК України, не дослідили на якому саме Договорі позики ґрунтувалися грошові вимоги гр. ОСОБА_4, в якій частині визнані місцевим господарським судом та внесені до Реєстру вимог кредиторів, а також умови та фактичне виконання умов Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року у справі №16/151б/55б. При цьому, господарські суди належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам, поданим гр. ОСОБА_4, у підтвердження заявлених грошових вимог, зокрема Випискам за особовими рахунками гр. ОСОБА_4, підписаним безпосередньо заявником (в розумінні приписів ст.ст.34, 36 ГПК України); не скористалися правом наданим господарським судам нормами ст.ст.38, 41 ГПК України, щодо отримання інформації та доказів від контролюючих органів про фактичне проведення між гр.ОСОБА_4 та ЗАТ "Інтерліс" фінансових операцій та, у разі неможливості встановити дійсний обсяг грошових зобов'язань, призначення відповідної судової експертизи.

Стосовно включення грошових вимог гр. ОСОБА_4 в сумі 2 067 455 грн. 09 коп. до 6 черги Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс", колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до ст.51 ГПК України, процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Включаючи грошові вимоги гр. ОСОБА_4 у вказаній вище сумі до 6 черги, господарські суди попередніх інстанцій вказали на пропущений кредитором строк, передбачений ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, судами встановлено, що УДППЗ "Укрпошта" не було надано належних доказів того, що поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор: 0737700014650) було прийняте від гр. ОСОБА_4 16.02.2016 року, Квитанція про прийняття поштового відправлення не містить відбитку календарного штампу з датою його приймання, а накладні на відправлену пошту датуються 21.04.2016 року.

Проте, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, відхиляючи інформацію УДППЗ "Укрпошта", наведену у Листах №532-Т-1404 від 25.05.2016 року та № 532-Т-1501 від 03.06.2016 року (поданих на виконання вимог місцевого господарського суду), а також Квитанцію про прийняття поштового відправлення (в якості доказу), в порушення вимог ст.ст. 33 36 43 ГПК України, не досліджено та не наведено в оскаржених судових актах жодного нормативного акту, що встановлює та регулює порядок здійснення поштових відправлень на території України (зокрема, оформлення прийняття поштового відправлення та заповнення відповідних квитанцій).

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, постанова Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року та ухвала Господарського суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року у справі № 927/1152/15 мають бути скасовані, а справа - направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду (в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради).

При новому розгляді справи, господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи з урахуванням матеріалів та обставин справи № 927/1152/15, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року у справі № 927/1152/15 скасувати.

3. Справу № 927/1152/15 (в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради) передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді: О.В. Білошкап Л.Й. Катеринчук