ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 925/292/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Родоніт Стоун" - арбітражного керуючого Галічевої В.О., м. Київна постанову та ухвалувід 14.07.2016 Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 господарського суду Черкаської областіза заявою розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Родоніт Стоун" - арбітражного керуючого Галічевої В.О., м. Київдо1. товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн", смт. Ставище Ставищенського району Київської області 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", м. Київ 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет", м. Київпровизнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржникау справі№ 925/292/15 господарського суду Черкаської областіза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт" Бельведер Груп" м. Черкасидотовариства з обмеженою відповідальністю "Родоніт Стоун", м. Христинівка Черкаської областіпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Галічева В.О.голова комітету кредиторівтовариство з обмеженою відповідальністю "ПЦ "Система", м. Київв судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн"Сафарчева А.В., довір., ТОВ "Фудмережа"Перетятько В.Є., довір.,ТОВ "ПЦ "Система" Наїдко Л.В., довір.,ліквідатора ТОВ "Родоніт Стоун" - арбітражного керуючого Галічевої В.О.Поцелов А.О., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.02.2015 у справі № 925/292/15 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт" Бельведер Груп" (далі - ТОВ "Буассон Еліт" Бельведер Груп", Кредитор) про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Родоніт Стоун" (далі - ТОВ "Родоніт Стоун", Боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Родоніт Стоун", визначено вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Буассон Еліт" Бельведер Груп", в розмірі 601 658 грн. 75 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Боржника, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Галічеву Валентину Олександрівну тощо.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.03.2016 (суддя - Гура І.І.) відмовлено повністю у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Родоніт Стоун" - арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника - у визнанні недійсним договору відступлення права вимоги № 2 від 03.11.2014, укладеного ТОВ "Родоніт Стоун", ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн", ТОВ "Фудмережа", та у визнанні недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 03.11.2014, укладеного ТОВ "Родоніт Стоун", ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн", ТОВ "Фудмаркет".

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, арбітражний керуючий Галічева В.О. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.03.2016 та прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Галічевої В.О. задовольнити у повному обсязі: визнати недійсними: договір відступлення права вимоги № 2 від 03.11.2014 та договір відступлення права вимоги № 1 від 03.11.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.03.2016 - без змін. При цьому, суддя Разіна Т.І. виклала окрему думку у справі.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ліквідатор ТОВ "Родоніт Стоун" - арбітражний керуючий Галічева В.О. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.03.2016, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 та прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Галічевої В.О. задовольнити у повному обсязі: визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 2 від 03.11.2014 та договір відступлення права вимоги № 1 від 03.11.2014.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 8, 20 Закону про банкрутство, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 4, 16, 104, 110-112, 215, 512, 601 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників: скаржника, голови комітету кредиторів Боржника, ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" та ТОВ "Фудмережа"; обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Родоніт Стоун" - арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій Боржника, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надані суду докази, які підтверджують доводи останнього, що до порушення справи про банкрутство Боржник відмовився від власних майнових вимог, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Навпаки, такі доводи спростовуються фінансовим звітом банкрута станом на 31.12.2013. Щодо того, що Боржник безоплатно відмовився від власних майнових вимог, суд першої інстанції вказав, що відступлення права вимоги передбачено нормами ст. 512 Цивільного кодексу України. За відступленими ж вимогами було здійснено зарахування зустрічних кредиторських вимог до Боржника.

З вказаним висновком повністю погодився суд апеляційної інстанції, додавши, що у разі визнання спірних угод недійсними новий кредитор за уступленими вимогами - ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн", безпідставно отримає право вимоги до Боржника та безпідставно набуде статусу кредитора у даній справі про банкрутство.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки, такі висновки є передчасними, зроблені з неповними з'ясуванням обставин справи та дослідженням необхідних доказів у справі та невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, звертаючись із заявою про визнання недійсними угод Боржника про відступлення права вимоги на дебіторську заборгованість на загальну суму 874 701 грн. 15 коп., арбітражний керуючий Галічева В.О. в основу правових підстав для визнання цих угод недійсними послалась на приписи ст. 20 Закону про банкрутство та визначила підстави для визнання таких угод недійсними за нормами вказаної статті, а не за нормами цивільного законодавства.

Дійсно, нормами ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник відмовився від власних майнових вимог.

Саме на вказані норми та підставу послався арбітражний керуючий Галічева В.О. у своїй заяві стосовно укладених Боржником оспорюваних угод № 1 та № 2 від 03.11.2014 року.

Поряд з цим, незважаючи на посилання місцевого суду по тексту оскаржуваної ухвали на вказані норми Закону про банкрутство, суд не надав правової оцінки спірним угодам саме в контексті наведеної норми ст. 20 Закону про банкрутство. Мала місце лише констатація факту щодо передбаченої цивільним законодавством (ст. 512 Цивільного кодексу України) правової можливості для укладення договору про відступлення права вимоги. При цьому, також був зроблений висновок (без надання правової оцінки) щодо відсутності інших підстав (ніж були заявлені арбітражним керуючим Галічевою В.О.) для визнання спірних угод недійсними за нормами ст. 20 Закону про банкрутство, а саме - боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Чи мала місце відмова Боржника від власних майнових вимог за спірними угодами місцевий суд не встановлював.

Стосовно висновків апеляційного суду, колегія суддів звертає увагу на те, що норми вказаної ст. 20 також не були застосовані цим судом належним чином.

Так, апеляційний суд в своїй постанові дійшов висновку про те, що наведені в ст. 20 Закону про банкрутство спеціальні підстави для визнання недійсними майнових дій Боржника можуть бути застосовані лише до тих майнових дій, що вчинені (протягом року до порушення справи про банкрутство), але за правочином (договором)- на виконання правочину (договору), укладеного боржником більше ніж за рік до порушення стосовно боржника відповідної справи про банкрутство. При цьому апеляційний суд наголосив на укладення спірних угод 03.11.2014 (т. 2 а.с. 204, 205) та на порушення провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Родоніт Стоун" через чотири місяці - ухвалою від 26.03.2015 (т. 1 а.с. 98-102).

За цих підстав, виходячи саме з календарного періоду, коли були укладені спірні угоди, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до таких угод згаданих норм ст. 20 Закону про банкрутство саме в частині спеціальних підстав для визнання спірних угод недійсними.

Однак, такий висновок апеляційного суду є неправомірним, оскільки вимоги про визнання недійсними в заяві арбітражного керуючого Галічевої О.В. стосуються договорів Боржника, тобто майнових дій Боржника, які у даному випадку також є правочинами, оформленими договорами про уступку права вимог до третіх осіб. Ці правочини були вчинені (а договори, відповідно, укладені) саме протягом року до порушення справи про банкрутство ТОВ "Родоніт Стоун" (а саме за чотири місяці до порушення). Таким чином на ці договори розповсюджуються норми ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, а тому такі угоди можуть бути предметом правової оцінки в порядку норм означеної статті саме на предмет їх недійсності або спростування за спеціальними підставами, переліченими у вказаній статті Закону про банкрутство.

У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку, що в порушення вказаних норм суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки спірним угодам на предмет їх недійсності саме з підстав, визначених нормами ст. 20 Закону про банкрутство та зазначених арбітражним керуючим Галічевою В.О. в своїй заяві від 28.09.2015.

При цьому, касаційний суд наголошує на тому, що визначені нормами ст. 20 Закону про банкрутство підстави для визнання угод боржника недійсними є спеціальними та можуть бути застосовані лише за умов, визначених в цій статті та у разі, якщо стороною угоди є особа, відносно якої порушена справа про банкрутство, оскільки боржник та його майно у такому випадку перебуває у спеціальному правовому режимі з особливостями, визначеними вказаним законом, а тому застосування у цьому випадку (виключно або разом) норм цивільного законодавства не допускається.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтовуючи свою правову позицію стосовно спірних угод, місцевий суд вказав на факт зарахування ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" у своїй заяві зустрічних однорідних вимог на підставі договору про відступлення права вимоги № 0311/2014 від 03.11.2014, за яким первісний кредитор - ФОП ОСОБА_11 відступив ТОВ "Стор Фуд Дистриб'юшн" - новому кредиторові право вимоги до Боржника.

Встановивши вказані обставини та враховуючи посилання на ці обставини в апеляційній скарзі, ні місцевий суд в своїй ухвалі, ні апеляційний суд, переглядаючи таку ухвалу, в порушення норм ст.ст. 47, 101 ГПК України не дослідили відповідні обставини та докази у справі (хоча вони містяться в справі - т. 4 а.с. 104, 162, 196 -207), не надали ним жодної правової оцінки, не зазначивши, чи приймають суди ці обставини та докази до уваги, чи стосуються вони предмету спору та чи впливають на результат розгляду відповідного спору.

За викладених обставин касаційний суд вирішив, що суди неповно дослідили обставини справи та не надали правову оцінку всім встановленим обставинам справи та наданим доказам, невірно застосувавши норми діючого та незастосувавши при цьому належних норм законодавства, а тому відповідні висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях є передчасними.

У зв'язку із викладеним та виходячи з положень ч. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Суду ж першої інстанції згідно приписів ч. 1 ст. 11112 ГПК України слід врахувати вказівки касаційного суду та усунути наведені в даній постанові порушення та недоліки та здійснити новий розгляд заяви арбітражного керуючого Галічевої В.О. про визнання угод недійсними у даній справі про банкрутство у відповідності до норм законодавства.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 47, 101, 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Родоніт Стоун" - арбітражного керуючого Галічевої В.О. задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.03.2016 у справі № 925/292/15 скасувати.

3. Справу № 925/292/15 в частині розгляду заяви арбітражного керуючого Галічевої В.О. від 28.09.2015 про визнання угод недійсними передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 03.11.2016