ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 922/141/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED) та Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт"на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2016та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016у справі№ 922/141/16Господарського судуХарківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД"до1.Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED); 2.Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт"третя особаДепартамент реєстрації Харківської міської радипророзірвання договоруза участю представників:

позивача: Шамраєв М.Є., дов. від 24.02.2016;

відповідача-1: Прокопєв К.Е., договір від 20.01.2016;Саленко Я.Ю., дов. від 19.10.2016; Павловський Р.О., договір від 18.05.2015;

відповідача-2: Павловський Р.О., договір від 08.09.2016;Подус М.О., договір від 20.01.2016; Новаковський П.М., дов. від 08.09.2016;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2016 у справі №922/141/16 (суддя - Прохоров С.А.) позов задоволено повністю. Суд вирішив розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі в статутному капіталі ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", укладений 21.12.2011 між ТОВ "АПК "Надія ЛТД" та ПАК з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED). Скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", оформленого протоколом від 21.12.2011 в частині вибуття ТОВ "АПК "Надія ЛТД" зі складу засновників ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" у зв'язку з продажем належної йому частки, що становить 69,6875 % та в частині затвердження статуту ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" в новій редакції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (з урахуванням ухвали від 16.08.2016) (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ільїн О.В., судді - Сіверін В.І., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2016 у справі №922/141/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАК з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Також з касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення попередніх інстанцій звернулось ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "АПК "Надія ЛТД" (Продавець) та ПАК з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED) (Покупець) 21.12.2011 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити всю належну частку в статутному капіталі ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", яка становила 69,6875 % статутного капіталу останнього.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна частки в статутному капіталі ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" склала 5 575 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується рішенням загальних зборів ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" від 21.12.2011 про вихід зі складу його учасників позивача та включення до складу учасників ПАК з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED).

Відповідно до п. 3.2 договору, строк оплати встановлений до 31.12.2011.

30.12.2011 сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої, сторони домовились встановити строк оплати за договором до 21.12.2013.

Оскільки, як зазначають суди першої та апеляційної інстанцій, ПАК з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED) не доведено належне виконання умов вищезазначеного договору (не надано доказів виконання договірних зобов'язань покупця), зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору від 21.12.2011 та скасовання рішення загальних зборів учасників ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", оформленого протоколом від 21.12.2011 в частині вибуття ТОВ "АПК "Надія ЛТД" зі складу засновників ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" у зв'язку з продажем належної йому частки, що становить 69,6875 % та в частині затвердження статуту ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" в новій редакції.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (абз. 1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду рішення в апеляційному порядку, відповідачі посилались на наявність договору про відступлення права вимоги б/н від 12.03.2012 та платіжні доручення (№ 25 від 27.03.2012 на суму 1000000,00 грн, № 26 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, № 27 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, № 28 від 27.03.2012 на суму 775000,00 грн), які свідчать про своєчасне та повне виконання перед позивачем умов договору 21.12.2011 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт", що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог та просили залучити копії таких документів до матеріалів справи, а також витребувати від певних осіб (зазначені в клопотаннях) докази укладення зазначеного договору від 12.03.2012 та отримання позивачем відповідних коштів.

В суді першої інстанції представниками відповідача-2 заявлялись клопотання від 25.04.2016 № 13769 про залучення до матеріалів справи додаткових документів (копій договору про відступлення права вимоги б/н від 12.03.2012, що укладений між ТОВ "АПК "Надія ЛТД" ("Первісний кредитор" за договором), з однієї сторони, ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" ("Новий кредитор" за договором), з іншої сторони та ПАК з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED), що зареєстрована відповідно до законів Кіпру під реєстраційним номером 293783, копії платіжних доручень № 25 від 27.03.2012 на суму 1000000,00 грн, № 26 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, № 27 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, № 28 від 27.03.2012 на суму 775000,00 грн), витребування доказів від 25.04.2016 № 13768, від 25.04.2016 № 13770, від 25.04.2016 № 13755, від 25.04.2016 № 13757, від 25.04.2016 № 13758, про виклик для дачі пояснень від 25.04.2016 №13865, від 25.04.2016 № 13866, про звернення для надання правової допомоги від 25.04.2016 № 13775, про зупинення провадження у справі від 25.04.2016 № 13773, від 25.04.2016 № 13771, від 16.06.2016 № 20025.

Дані клопотання судом першої інстанції залишені без розгляду, про що зазначено в тексті рішення суду від 17.06.2016.

Водночас, як вбачається з ухвали місцевого господарського суду від 07.06.2016 у даній справі, клопотання відповідача-2 від 25.04.2016 № 13865, від 25.04.2016 № 13775, від 25.04.2016 № 13773, від 25.04.2016 № 13866, від 25.04.2016 № 13768, від 25.04.2016 № 13770, від 25.04.2016 № 13755, від 25.04.2016 № 13758 були прийняті судом до розгляду.

Відповідно до приписів ст. 84 ГПК України, описова частина рішення має містити окремий виклад, зокрема, клопотань сторін та їх представників, інших учасників процесу, а в мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання сторін.

Отже, результати розгляду клопотань учасників судового процесу повинні відображатися в судовому рішенні, прийнятому по суті спору.

Проте, якщо розгляд клопотань здійснюється до прийняття рішення по суті спору, (відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), результати розгляду клопотання учасників судового процесу відображаються у відповідних ухвалах.

Зважаючи на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що висновки суду першої інстанції стосовно вказаних клопотань в ухвалі від 07.06.2016 та в рішенні суду від 17.06.2016 є протилежними, що не відповідає вимогам ГПК України.

Під час перегляду рішення в апеляційному порядку, представником відповідача-2 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копій договору про відступлення права вимоги б/н від 12.03.2012 (укладений між відповідачами про відступлення та набуття права вимоги у відповідності до договору від 21.12.2011) та оригіналів платіжних доручень № 25 від 27.03.2012 на суму 1000000,00 грн, № 26 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, №27 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, № 28 від 27.03.2012 на суму 775000,00 грн.

Також заявлено клопотання про витребування у певних осіб та органів оригіналу договору про відступлення права вимоги б/н від 12.03.2012 та оригіналів платіжних доручень № 25 від 27.03.2012 на суму 1000000,00 грн, № 26 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, №27 від 27.03.2012 на суму 1900000,00 грн, № 28 від 27.03.2012 на суму 775000,00 грн, а також клопотання про витребування у філії ПАТ "ПУМБ" в м. Харкові зазначених платіжних доручень на підтвердження оплати від ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" на користь ТОВ "АПК "Надія ЛТД" за договором про відступлення права вимоги б/н від 12.03.2012, про витребування доказів у ДПІ у Київському районі м. Харкова, про звернення до уповноваженого органу - Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр, як центрального органу, що складає підтвердження про вручення документів, забезпечує передачу документів у цивільних та комерційних справах судам, про виклик в порядку ст. 30 ГПК України до господарського суду певних осіб.

Однак, зазначені клопотання залишені судом апеляційної інстанції без задоволення з підстав не обґрунтування заявником неможливості самостійно витребувати вказані у клопотаннях докази, зокрема, в порядку адвокатського запиту згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому, суд, посилаючись на положення ст. 36 ГПК України, зазначив що лише з оригіналів відповідних платіжних доручень можна безумовно встановити наявність всіх необхідних реквізитів цього документу (зокрема печатки фінансової установи та підпису відповідальної особи банку, а також факт сплати коштів на відповідний рахунок) тоді, як ксерокопія такого платіжного доручення носить сумнівний характер та не може вважатися належним доказом такої сплати, а оригінали зазначених вище платіжних документів в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на протилежність висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі від 07.06.2016 та рішенні від 17.06.2016 стосовно заявлених клопотань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

В силу положень ГПК України, господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмета доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Статтею 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК покладено на сторони та інших учасників судового процесу. Однак може виявитися, що поданих доказів недостатньо для вирішення спору, а сторона або прокурор не в змозі власними силами отримати та подати суду ці докази.

У цьому випадку згідно із ч. 1 зазначеної статті ГПК України, сторона або прокурор має право клопотати перед судом про витребування доказів, які є необхідними для вирішення спору. Сторона, прокурор мають право звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. У даному випадку йдеться про докази, яких не може бути в особи, що просить про витребування доказів, і які знаходяться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи відповідачу-2 в задоволенні вищезазначених клопотань, апеляційний господарський суд не врахував, що ГПК України дає можливість учасникам судового процесу звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 38 ГПК України в разі, коли інші інструменти отримання певних доказів у сторони відсутні і лише суд, шляхом вчинення певних дій, має можливість отримати необхідні для вирішення спору документи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Зважаючи на те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене у цій постанові, відповідно до вимог процесуального закону всебічно й повно з'ясувати і перевірити фактичні обставини справи, надати оцінку доводам сторін, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед" (AGROSVIT LIMITED) та Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 922/141/16 скасувати.

Справу № 922/141/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасувати заходи із зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 922/141/16.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР