ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 915/302/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікмарін Лоджистік", м. Миколаївна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 рокуу справі господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікмарін Лоджистік", м. МиколаївдоДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Миколаївза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м. Миколаївпростягнення 19 496, 75 доларів США

за участю представників

позивача: Суліменко О.Л.,

відповідача: Варфоломєєва Л.В.,

третьої особи: Петровський Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікмарін Лоджистік" (далі за текстом - ТОВ "Нікмарін Лоджистік") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії (далі за текстом - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії) про стягнення збитків в розмірі 19 496, 75 доларів США, які складаються з 11 582, 10 доларів США - від недотримання відповідачем порядку справлення портових зборів з судна "Trustworthy" та 7 914, 65 доларів США - від недотримання відповідачем порядку справляння портових зборів з судна "Omar B", що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України, станом на 23.03.2016 року становить 308 091, 80 грн. та 210 535,12 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.04.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі за текстом - ТОВ СП "Нібулон").

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідно до норм Кодексу торговельного мореплавства України, Митного кодексу України, Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про портові збори", відповідачем правомірно виставлено позивачу як агенту рахунки на сплату портових зборів (корабельного та адміністративного), що вказує на відсутність порушення у сфері господарювання, а, отже, і на відсутність правових підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Нікмарін Лоджистік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Також ТОВ СП "Нібулон" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній підтримав доводи касаційної скарги та просив касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові акти - скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2014 року ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії (адміністрація) та ТОВ "Нікмарін Лоджистік" (агент) укладено Договір № 32-П-МИФ-14 (далі за текстом - Договір), за умовами якого адміністрація надає послуги згідно письмових заявок агента щодо обслуговування суден, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника на умовах цього Договору.

Порядок здачі-приймання послуг врегульований Розділом 4 вказаного Договору, відповідно до якого після надання послуг адміністрація повинна надати агенту на підписання приймально-здавальний акт в двох примірниках, по одному для кожної сторони; агент протягом доби з дня одержання приймально-здавального акту зобов'язаний підписати і повернути його адміністрації.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору адміністрація зобов'язана надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього Договору.

Згідно з п. 2.2.3 Договору агент зобов'язався отримувати від адміністрації рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з порту.

В п. 8.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2014 року включно і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання протягом одного місяця до закінчення терміну дії цього Договору.

Враховуючи відсутність письмових заперечень сторін щодо пролонгації Договору № 32-П-МИФ-14 від 16.04.2014 року, його дію було продовжено на 2015 рік, що не заперечується сторонами.

В межах зазначеного Договору позивачем здійснено агентське обслуговування суден, зокрема, 04.08.2015 року судно "Trustworthy" та 16.10.2015 року судно "Omar B" увійшли в акваторію морського порту Миколаїв. Після навантаження біля причалу перенавантажувального терміналу ТОВ СП "Нібулон" вантажу 08.08.2015 року судно "Trustworthy" та 18.10.2015 року судно "Omar B" вийшли з акваторії морського порту Миколаїв у вантажному стані (тобто з вантажем на борту), що підтверджується відповідними вантажними маніфестами, загальними деклараціями з помітками "прихід" від 04.08.2015 року та "вихід" від 08.08.2015 року по судну "Trustworthy" та з помітками "прихід" від 16.10.2015 року та "вихід" від 18.10.2015 року по судну "Omar B"; а також листами позивача про прихід суден від 04.08.2015 року за № 15/08/11 та від 16.10.2015 року за № 15/10/135, письмовими інформаціями ТОВ "Нікмарін Лоджистік" для виставлення фінальних рахунків від 08.08.2015 року за № А/15-08/39, від 20.10.2015 року за № А/15-10/83 про прихід суден в баласті та навантаження на судно "Trustworthy" 16 499, 775 тонн кукурудзи та на судно "Omar B" 9 998, 920 тонн кукурудзи тощо.

На виконання умов Договору № 32-П-МИФ-14 від 16.04.2014 року ТОВ "Нікмарін Лоджистік" прийняті, а ДП "Адміністрація морських портів України" надані портові послуги, до складу яких включено корабельний та адміністративний збори, що підтверджується актами наданих послуг (виконаних робіт) № 11172717 від 08.08.2015 року на суму 16 291, 60 доларів США та № 14352717 від 19.10.2015 року на суму 11 361, 34 доларів США.

Для оплати за надані послуги позивачу виставлені відповідні рахунки, які останнім оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними доручення № 227 від 30.07.2015 року, № 237 від 13.08.2015 року, № 229 від 15.01.2015 року, № 313 від 02.11.2015 року.

Не погоджуючись з нарахованими портовими зборами, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 19 496, 75 доларів США, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування корабельного та адміністративного збору, оскільки жодних вантажних операцій в акваторії морського порту Миколаїв судна "Trustworthy" та "Omar B" не здійснювали, вхід/вихід суден до акваторії здійснено виключно для вчинення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон, що відповідно до п. п. 2.2, 2.7 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про портові збори" (далі за текстом - Порядок № 316), є підставою для звільнення від сплати нарахованих відповідачем зборів, а тому сплачені корабельний та адміністративний збори є збитками позивача як такі, що нараховані відповідачем з порушенням укладеного між сторонами Договору та вимог законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з Порядком ведення Реєстру морських портів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 496, акваторію ТОВ СП "Нібулон" включено до меж морського пору Миколаїв, у зв'язку з чим портові збори (корабельний, адміністративний) сплачуються адміністрації морських портів України; при цьому, вантажними документами підтверджується, що судна "Trustworthy" та "Omar B" входили в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій, що вказує на відсутність правових підстав для звільнення зазначених суден від сплати портових зборів відповідно до п. п. 2.2, 2.7 Порядку № 316, а, отже, і на правомірність дій адміністрації порту при виконанні зобов'язань по Договору № 32-П-МИФ-14 від 16.04.2014 року. Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання та завдані цим порушенням збитки.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

В силу приписів ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватись чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 132 Кодексу торговельного мореплавства України перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

В п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" визначено, що морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України" підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", незалежно від їх місця знаходження в межах або за межами існуючих державних підприємств - морських портів, підлягають включенню до меж морського порту, акваторією якого вони користуються, або до меж найближчого морського порту. Територія таких морських терміналів, у тому числі територіально відокремлена від основної території морського порту, включається в межі відповідного морського порту.

Миколаївський морський порт включений до Реєстру морських портів України, який ведеться відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 496. Вказаний Реєстр розміщений на офіційному сайті державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про морські порти України" доступ до відомостей Реєстру є відкритим та безоплатним.

В силу приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України "Про морські порти України" реєстр морських портів України - електронна база даних з обліку морських портів, метою якої є забезпечення даними, необхідними для виконання завдань у сфері безпеки мореплавства, охорони навколишнього природного середовища, а також для здійснення державного нагляду (контролю). До Реєстру морських портів України вносяться, зокрема, такі відомості як перелік причалів та морських терміналів у межах морського порту.

Згідно з даними Реєстру морських портів України термінал ТОВ СП "Нібулон" включений до переліку терміналів у межах Миколаївського морського порту.

Враховуючи встановлені обставини та вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що термінал ТОВ СП "Нібулон" відноситься до меж Миколаївського морського порту, що також підтверджується вантажними документами, в яких зазначено порт навантаження Миколаїв.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 року за № 930/23462.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, нарахування адміністративного та корабельного зборів здійснено відповідно до затверджених ставок. При цьому підстави звільнення від сплати адміністративного та корабельного зборів, передбачені п. п. 2.2, 7.2 Порядку № 316, - відсутні, оскільки положення зазначених пунктів регламентують таке звільнення у випадку здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій, в той час як матеріалами справи підтверджено здійснення навантаження суден "Trustworthy" та "Omar B" на терміналі третьої особи, що включений до переліку терміналів, розташованих у межах Миколаївського морського порту.

В ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено, а ст. 22 Цивільного кодексу України збитки визначено як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського суду України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено як факту заподіяння йому збитків (їх наявності), так і наявності в діях ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії протиправної поведінки.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "Нікмарін Лоджистік", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року у справі № 915/302/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова І.П. Ходаківська