ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 912/1238/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Романишена Р.М.,

ОСОБА_4 - не з'явився,

ОСОБА_5 - не з'явився,

ОСОБА_6 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016

у справі № 912/1238/13 господарського суду Кіровоградської області

за позовом ОСОБА_7

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про стягнення 1 708 074,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (збільшивши в ході розгляду справи свої вимоги) про стягнення з відповідача 1 645 274,75 грн. недоплаченої вартості частини майна та 62 800,15 грн. недоплаченої частини прибутку.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. (колегія суддів у складі: суддя Болгар Н.В. - головуючий, судді Кабакова В.Г., Поліщук Г.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_7 1 645 274,75 грн. недоплаченої вартості частини майна, 62 800,15 грн. недоплаченої частини прибутку, 34 161,50 грн. судового збору, 67 568,64 грн. оплати за проведення судової експертизи, 54 000,00 грн. оплати послуг адвоката.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. (колегія суддів у складі: суддя Науменко І.М. - головуючий, судді Кузнецов В.О., Вечірко І.О.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. змінено та викладено у наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_7 275 071,47 грн. недоплаченої частини прибутку. В решті позові - відмовити. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_7 5 500,00 грн. судових витрат за подання позову, 10 878,55 грн. оплати за проведення судової експертизи (ініціатор - позивач), 8 694,00 грн. витрат на послуги адвоката. Стягнути з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз на користь ОСОБА_7 26 611,20 грн. витрат за проведення повторної судової експертизи, помилково покладених на позивача ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р. та сплачених позивачем згідно квитанції 0.0.370963533.1 від 09.04.2015 р. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" 14 330,75 грн. витрат на апеляційне оскарження. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" 9 234,02 грн. витрат на проведення судової експертизи".

Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. стягнуто з ОСОБА_7 на користь СТОВ "Гірник" 51 216,27 грн. судових витрат на проведення повторної судової експертизи.

У касаційній скарзі позивач просить "скасувати постанову апеляційного суду від 13.06.2016 р. та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р.". В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті постанови порушено вимоги ст.ст. 41, 42 ГПК України, ст. 9 Закону України "Про судову експертизу". Так, на думку скаржника, у господарського суду апеляційної інстанції не було підстав піддавати сумніву висновок судового експерта лише з тих обставин, що судовий експерт не є працівником державної спеціалізованої установи. Також позивач зазначає про те, що господарським судом апеляційної інстанції зроблено арифметично невірний висновок щодо суми, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що:

- відповідно до статуту СТОВ "Гірник" в редакції, затвердженій загальними зборами засновників (протокол № 2 від 27.01.2007 р.), державна реєстрація якого проведена 01.02.2007 р., таке товариство є підприємством, заснованим на базі Колективного сільськогосподарського підприємства "Гірник", що реорганізується, і утвореним на засадах угоди громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку, статутний капітал якого складається з вартості вкладів засновників та становить 7 400,00 грн. Товариство створено згідно з рішенням засновників. Розмір внеску ОСОБА_7 становить 705,00 грн.;

- доказів зміни частки ОСОБА_7 після внесення змін до редакції статуту СТОВ "Гірник", зареєстрованих 29.01.2009 р., зокрема з підстав, передбачених ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", немає;

- згідно зі ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад має бути видане відповідне свідоцтво, однак такого свідоцтва ОСОБА_8 немає;

- відповідач факту видачі свідоцтва іншим учасникам СТОВ "Гірник", а також порядку формування статутного капіталу такого товариства з урахуванням створення його за рахунок пайових внесків колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Гірник" не довів;

- докази на підтвердження частки ОСОБА_7 у статутному капіталі СТОВ "Гірник" у меншому, ніж зазначено у статуті цього товариства розмірі, відсутні;

- ОСОБА_7 повідомив СТОВ "Гірник" про свій вихід зі складу учасників товариства з проханням визначити та сплатити йому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі та належну йому частину прибутку у 2012 році у нотаріально посвідченій заяві від 27.08.2012 р., зареєстрованій в реєстрі за № 2771;

- п. 9.4 Статуту товариства передбачено, що при виході засновника з товариства він подає заяву не пізніше ніж за два місяці; при цьому йому виплачується вартість частини майна товариства, що пропорційна частці такого засновника у майні товариства, а також належна йому частка прибутку, одержана товариством у рік виходу засновника до моменту виходу засновника з товариства; виплата проводиться після затвердження звіту товариства за фінансовий рік, в якому засновник вийшов з товариства;

- 03.09.2012 р. загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом про "виведення із засновників" ОСОБА_7, повернення йому 705,00 грн. внеску до статутного фонду після державної реєстрації змін до Статуту, визначення вартості майна, що пропорційна частці ОСОБА_7 у статутному фонді та частини прибутку за 2012 рік із виплатою після затвердження звіту товариства за 2012 рік;

- прийняття загальними зборами товариства зазначеного вище рішення підтверджує факт отримання товариством заяви позивача про вихід зі складу учасників з вимогою виплатити йому частку вартості майна та прибутку товариства;

- відповідно до рішення загальних зборів засновників СТОВ "Гірник" від 01.03.2013 р. "Про затвердження річного звіту товариства за 2012 рік" вбачається, що розмір балансу товариства станом на 01.01.2013 р. складає 13 048 300 грн., нарахування засновникам по результатам роботи господарства за 2012 рік дивідендів у сумі 500 000,00 грн. з виплатою їх у березні 2013 року;

- платіжним дорученням № 286 від 06.09.2012 р. підтверджено факт повернення позивачеві 705,00 грн. частки у статутному фонді СТОВ "Гірник", платіжним дорученням № 590 від 06.03.2013 р. - факт перерахування позивачеві дивідендів в сумі 30 425,65 грн.;

- згідно з платіжними дорученнями № 746 від 08.08.2013 р., № 782 від 09.09.2013 р. ОСОБА_7 від СТОВ "Гірник" отримано 350 000,00 грн. та 467 293,00 грн., відповідно, як сплату вартості частини майна; за платіжним дорученням № 793 від 19.09.2013 р. - 217 623,74 грн. як виплату прибутку за 2012 рік згідно з заявою ОСОБА_7 від 27.08.2012 р.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач вказував на те, що він не погоджується з розміром виплаченої йому частки майна та прибутку товариства, оскільки при виході зі складу учасників СТОВ "Гірник" він має право вимагати проведення розрахунку, виходячи із дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а також, вимагати стягнення недоплаченої частини прибутку останнього за 2012 рік. За твердженнями позивача, на його запити СТОВ "Гірник" не повідомило, яким чином визначена вартість частини майна та прибутку, що належать до виплати, не надало копії фінансових документів (зокрема, баланс СТОВ "Гірник", звіт про фінансові результати тощо) для встановлення вартості майна станом на дату виходу ОСОБА_7 зі складу учасників товариства, що і стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Приймаючи рішення про задоволення заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції поклав в основу свого рішення висновок комплексної судової будівельно-технічної, автотоварознавчої, товарознавчої та економічної експертизи № 143 від 24.07.2014 р., складений Приватним підприємством "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз", на підставі якого дійшов висновку про стягнення з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_7 1 645 274,75 грн. недоплаченої вартості частини майна та 62 800,15 грн. недоплаченої вартості частини прибутку.

Апеляційний господарський суд, частково змінюючи рішення місцевого господарського суду та стягнувши з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_7 275 071,47 грн. недоплаченої частини прибутку в цілому погодився з висновками щодо наявності правових підстав для виплати позивачу відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" вартості частки майна та прибутку, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, обґрунтовував прийняття такого рішення висновками комплексної судової будівельно-технічної, автотоварознавчої, товарознавчої та економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1171/1172/1173/1174/1175-15 від 25.03.2016 р., яка була проведена під час апеляційного розгляду справи, та у відповідності з якою було визначено інші суми недоплаченої вартості частини майна та частини прибутку, та.

Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно із частиною 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За змістом частини 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

У відповідності з п. 9.4. Статуту товариства при виході засновника з товариства він подає заяву не пізніше ніж за два місяці; при цьому йому виплачується вартість частини майна товариства, що пропорційна частці такого засновника у майні товариства, а також належна йому частка прибутку, одержана товариством у рік виходу засновника до моменту виходу засновника з товариства; виплата проводиться після затвердження звіту товариства за фінансовий рік, в якому засновник вийшов з товариства.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 р. у даній справі з метою визначення дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів частини майна, належної до сплати ОСОБА_7 як колишньому учаснику СТОВ "Гірник", було призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Приватного підприємства "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз".

24.07.2014 Приватним підприємством "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" складено висновок комплексної судової будівельно-технічної, автотоварознавчої, товарознавчої та економічної експертизи № 143, за результатами якої було встановлено, що станом на 30.08.2012 р.:

- ринкова вартість нежитлових приміщень (будівель, споруд) становить 12 840 573 грн.;

- ринкова вартість основних засобів, що перебували на балансі СТОВ "Гірник" (перелічені в інвентаризаційних списках основних засобів станом на 01.09.2012 р., представлені на огляд) становить 478 569,06 грн.; середня ринкова ціна переліку КТЗ, яку можливо визначити станом на серпень 2012 р., - 1 480 210,20 грн. (окремо без вартості КТЗ - автобуса КАвЗ (1986 р.в., двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2), автомобіля ГАЗ 5201 (1990 р.в., синій, двигун № НОМЕР_3, шасі № НОМЕР_6), автомобіля ГАЗ-САЗ 3508 1990 р.в., синій, двигун № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_7), автомобіля ЗІЛ-130 (1968 р.в., синій, двигун № НОМЕР_5, шасі б/н) - 1 409 986,20 грн.;

- чиста вартість частини майна СТОВ "Гірник" станом на 01.10.2012 р., з урахуванням визначеної експертним шляхом дійсної ринкової вартості основних засобів, що належить відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учаснику товариства ОСОБА_7, пропорційно його частці у статутному капіталі при виході із складу учасників, складає: 2 469 965,09 грн. (із врахуванням вартості автобуса КАвЗ (1986 р.в., двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2), автомобіля ГАЗ 5201 (1990 р.в., синій, двигун № НОМЕР_3, шасі № НОМЕР_6), автомобіля ГАЗ-САЗ 3508 1990 р.в., синій, двигун № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_7), автомобіля ЗІЛ-130 (1968 р.в., синій, двигун № НОМЕР_5, шасі б/н)), та 2 463 272,75 грн. (без урахування вартості автобуса КАвЗ (1986 р.в., двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2), автомобіля ГАЗ 5201 (1990 р.в., синій, двигун № НОМЕР_3, шасі № НОМЕР_6), автомобіля ГАЗ-САЗ 3508 1990 р.в., синій, двигун № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_7), автомобіля ЗІЛ-130 (1968 р.в., синій, двигун № НОМЕР_5, шасі б/н));

- за три квартали 2012 року СТОВ "Гірник" отримано від господарської діяльності 3 261 800 грн. прибутку;

- вартість частини прибутку СТОВ "Гірник", одержаного ним за три квартали 2012 року, що належить, відповідно з вимогами ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ОСОБА_7 пропорційно його частці у статутному капіталі товариства при виході зі складу учасників, станом на 01.10.2012 р. складає 310 849,54 грн. 54 коп.

Також, як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 призначено повторну комплексну судову будівельно-технічну, автотоварознавчу, товарознавчу та економічну експертизу, проведення якої доручено експертам державної експертної установи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з отриманим висновком вказаної повторної експертизи ринкова (дійсна) вартість будівель та споруд СТОВ "Гірник" станом на 30.08.2012 р. становить 2 157 784 грн.; ринкова вартість транспортних засобів - 1 463 429,08 грн.; ринкова вартість транспортних засобів без вартості автомобіля КАвЗ-685М реєстраційний номер НОМЕР_8 1986 року випуску, автомобіля ГАЗ-5201, реєстраційний номер НОМЕР_9 1990 року випуску, автомобіля ГАЗ-САЗ-3508 реєстраційний номер НОМЕР_10 1990 року випуску та автомобіля ЗиЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_10 1968 року випуску, складає 1 406 807,39 грн.; загальна балансова вартість обладнання, що знаходиться на балансі СТОВ "Гірник", складає 178 853,24 грн.

При цьому, за висновком експертизи, проведеної в межах апеляційного розгляду даної справи, було встановлено, що чиста вартість активів пропорційно частці ОСОБА_7 у статутному капіталі СТОВ "Гірник" в розмірі 9,53% станом на 01.09.2012 становить 1 381,1 тис. грн. (з урахуванням вартості вказаних вище транспортних засобів); чиста вартість частини активів пропорційно частці ОСОБА_7 у статутному капіталі СТОВ "Гірник" в розмірі 9,53% станом на 01.09.2012 р., без врахування вартості зазначених автомобілів, становить 1 375,7 тис. грн.; розмір частини прибутку СТОВ "Гірник" з 01.01.2012 р. по 01.09.2012 р. включно, що підлягає виплаті на користь ОСОБА_7, пропорційно його частці у статутному капіталі СТОВ "Гірник" в розмірі 9,53 %, станом на 01.09.2012 р. становить 275 071,47 грн.

Згідно з ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Статтею 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

В той же час, згідно з п. 15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитись на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності тощо.

При цьому, в силу ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Апеляційний господарський суд, поклавши в основу прийнятої постанови відповідні висновки проведеної саме в межах апеляційного провадження експертизи, не з'ясував належним чином, чому при дослідженні поставлених судом питань експерти Приватного підприємства "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" дійшли висновків стосовно визначення вартості частини майна та вартості частини прибутку товариства пропорційних частці позивача, які значно відрізняються від відповідних висновків, зроблених державною експертною установою Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, та чому саме висновкам експертів останньої було надано перевагу.

Крім того, поза увагою господарського суду апеляційної інстанції залишився той факт, що під час проведення експертизи в межах апеляційного розгляду справи експерти, встановлюючи ринкову вартість об'єктів нерухомості, не досліджували вартість будівлі за адресою: вул. Будівельників, 28 у м. Олександрія Кіровоградської області (приміщення столової "Берізка"), оскільки остання, як вони вважали, не є власністю СТОВ "Гірник".

Водночас, як вбачається з рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2013 р. у даній справі, за висновком експертизи, проведеної Приватним підприємством "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз", спірна будівля була об'єктом дослідження в межах даної експертизи як така, що належить відповідачу.

Так, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не вивчалося питання наявності чи відсутності права власності СТОВ "Гірник" на спірне приміщення, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Будівельників, 28, а відповідно і не встановлювався факт правомірності його включення до об'єктів, що складають у своїй сукупності майно СТОВ "Гірник", що підлягали дослідженню під час проведення відповідної експертизи.

Також, господарський суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заявлені ОСОБА_7 позовні вимоги, дійшов передчасного висновку, що до сплати позивачу належить тільки 275 071,47 грн. недоплаченої частини прибутку, не дослідивши при цьому, яким чином утворилася дана сума і на чому вона ґрунтується, залишивши поза увагою ту обставину, що відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_7 повинна виплачуватися і вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди, дійшовши висновків про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в тому чи іншому розмірі, не з'ясовували питання виплачених чи невиплачених ОСОБА_7 дивідендів, підстави їх нарахування та обґрунтування їх розміру.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки проведеним експертизам в межах розгляду даної справи, не встановили, зокрема, чи на вивченні в експертів перебували всі необхідні дані для вирішення поставлених судами питань, та чи експертами були надані всі відповіді на поставлені у відповідних ухвалах судів питання, що мали значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 у справі № 912/1238/13 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді:О. Євсіков О. Кролевець