ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/21075/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач),суддів:Вовка І.В., Ємельянова А.С., розглянувши касаційну скаргу Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2016у справі№ 910/21075/15 Господарського суду міста Києва за позовомГромадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департамент міського благоустрою та збереження міського середовища виконавчого органу Київської міської ради "Київської міської державної адміністрації" провитребування майна з чужого незаконного володіння за участю представників сторін:позивача: Фрідман О.О.,відповідача: третьої особи: Куценко О.В., Куценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація "Спілка підприємців "Жовтнева" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа Департамент міського благоустрою та збереження міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання відповідача повернути позивачеві торговий павільйон розмірами 3150 мм* 2500 * 3000мм, що був демонтований 04.07.2015р. за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний. 2-4, а також про стягнення з відповідача судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі №910/21075/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов'язано Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернути Громадській організації "Спілка підприємців "Жовтнева" торговий павільйон розмірами 3150 мм* 2500 мм* 3000 мм, що був демонтований 04.07.2105 за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 1 339,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015 залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що припис від 20.10.2014 № 1411191 виносився не Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а інспектором КП "Киїблагоустрій", який в силу Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" взагалі не уповноважений виносити приписи. При цьому місцевий суд зазначив, що жодної перевірки не було проведено, направлення на проведення заходів державного контролю не виписувались, акт проведення перевірки не складався, тому дійшов висновку , що відповідач без достатньої правової підстави заволодів спірною тимчасовою спорудою позивача, тобто з порушенням вимог Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про благоустрій населених пунктів","Про місцеві державні адміністрації" , а також Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що на момент розгляду справи доручення, видане Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради від 03.07.2015 за №228/07-15, про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою є чинним та не визнане незаконним у встановленому законодавством порядку, а також, що до компетенції господарського суду не входить вирішення питання правомірності чи неправомірності дій суб'єкта владних повноважень, в даному випадку Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виданого доручення, тому вилучення торгового павільйону позивача 04.07.2015 відбулося на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з метою провадження господарської діяльності в порядку, визначеному чинним законодавством, отримав дозволи від 19.03.2010 №09-0942-06 на розміщення тимчасової споруди, торговельного ряду до 285 кв. м. та №09-0942/1-06 на розміщення торгівельного ряду до 55 кв. м. за адресою: пров. Політехнічний, 2-4 у Солом'янському районі м. Києва.

Строк дії дозволів з 19.03.2010 по 18.03.2013. На підставі зазначених дозволів Позивач розмістив торгівельні ряди та провадив власну господарську діяльність.

Так, відповідно до дозволу №09-0942-06 була розміщена тимчасова споруда габаритними розмірами 3150 мм * 2500 мм * 3000 мм.

Торговий павільйон належить на праві власності позивачеві, що підтверджується Договором №16/204 від 12.02.2013, актом прийому передачі від 13.02.2013 до Договору, технічним паспортом на побутове приміщення, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У зв'язку із закінченням строку дії дозволів позивач 14.03.2013 звернувся до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про можливість розміщення тимчасових споруд площею 55 кв. м. та 285 кв. м. за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4.

З огляду на те, що у встановлений законом строк виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не прийняв будь-якого рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 14.03.2013, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 у справі №910/7248/13, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013, визнано за позивачем право на розміщення тимчасових споруд площею 55 кв.м. та 285 кв.м. за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4, що належать позивачу.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі №910/3433/13, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 та постановою Вищого господарського суду від 18.06.2013, вжито заходів забезпечення позову та заборонено Комунальному підприємству "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо демонтажу, вилучення, переміщення належних Громадській організації "Спілка підприємців "Жовтнева" на праві власності торгівельних рядів площею 285 кв. м. та 55 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, Солом'янський район, пров. Політехнічний, 2-4, та розміщені на підставі дозволів на розміщення тимчасової споруди №09-0942-06 та №09-0942/1-06, що видані Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.

Вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі №910/3433/13 станом на час розгляду даної справи не скасована, набрала законної сили та підлягає виконанню на всій території України.

Згідно листа Солом'янського РУГУ МВС України від 16.07.2015 №50/30875-30, 30889-60 працівниками Відповідача 04.07.2015 р. на підставі листа Третьої особи було проведено демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4.

В подальшому демонтована тимчасова споруда була перевезена до майданчика тимчасового зберігання безхазяйного майна Відповідача для подальшого зберігання.

Відповідач листом від 14.07.2015 №043-826 повідомив Позивача про те, що демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4 був здійснений ТОВ "Арктика-Адвентайзинг" на підставі доручення Третьої особи №228/07-15 від 03.07.2015.

Третя особа листом від 22.07.2015 № 064-7229 повідомила про те, що тимчасова споруда за зазначеною вище адресою була демонтована на підставі доручення директора Департаменту від 03.07.2015 № 228/07-15 підрядною організацією ТОВ "Арктика-Адвентайзинг" і зберігається на майданчику безхазяйного майна на вул. Краснова, 25.

Позивач вказував, що він здійснив правомірне розміщення належних його тимчасових споруд, що підтверджується рішенням суду від 12.06.2013 у справі №910/7248/13, тому відповідач та третя особа не мали права вчиняти будь-яких дій щодо демонтажу тимчасових споруд та відповідач здійснює безпідставне володіння спірним майном.

Згідно статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Місцевим господарським судом встановлено, що незважаючи на приписи статті 321 ЦК України Відповідач поза волею Позивача заволодів Торговим павільйоном.

Заперечуючи проти позову, Відповідач та Третя особа посилаються на норми рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, Положення про Департамент міського благоустрою та збереження міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене розпорядженням КМДА від 17.05.2013 №711.При цьому як Відповідач так і третя особа стверджували, що демонтаж тимчасової споруди Позивача було проведено згідно з дорученням Третьої особи від 03.07.2015 №228/07-15 на виконання припису інспектора Відповідача від 20.10.2014 № 1411191 та без порушень вимог чинного законодавства.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини є Закон України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до статті 39 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Отже, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та її структурні підрозділи вживають заходи державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Правові засади здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання в сфері благоустрою населених пунктів (дотримання Правил благоустрою м. Києва) визначається Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно частини 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються:

органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

спосіб здійснення державного нагляду (контролю);

санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Пунктом 13.2.3 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, (в редакції станом на 20.10.2014) передбачено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 13.3.1 Правил благоустрою м. Києва Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов'язковим відновленням благоустрою території.

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом , а також вбачається з матеріалів справи та з пояснень Третьої особи, припис від 20.10.2014 № 1411191 виносився не Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а інспектором КП "Киїблагоустрій", який в силу Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" взагалі не уповноважений виносити приписи.

Крім того, відповідно до частини 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Оскільки припис від 20.10.2014 № 1411191 виносився неуповноваженою особою та без дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", жодної перевірки не було проведено, направлення на проведення заходів державного контролю не виписувались, акт проведення перевірки не складався, тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що відповідач без достатньої правової підстави заволодів спірною тимчасовою спорудою позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача повернути позивачу торговий павільйон розмірами 3150 мм * 2500 мм * 3000 мм, що був демонтований 04.07.2015р. за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4 є правомірними та обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно до ч.ч.1 та 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що на момент розгляду справи доручення, видане Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради від 03.07.2015 за №228/07-15, про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою є чинним та не визнане незаконним у встановленому законодавством порядку, а також, що до компетенції господарського суду не входить вирішення питання правомірності чи неправомірності дій суб'єкта владних повноважень, в даному випадку Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виданого доручення, тому вилучення торгового павільйону позивача 04.07.2015 відбулося на законних підставах.

Колегія суддів зазначає, що цей висновок не відповідає дійсності та вимогам зазначених вище Законів України, оскільки, як було зазначено вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що припис від 20.10.2014 № 1411191 виносився неуповноваженою особою та без дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", тому відповідач без достатньої правової підстави заволодів спірною тимчасовою спорудою позивача.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119,11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі №910/21075/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2015 залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 2 193,60 грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І. Вовк А. Ємельянов