ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/10565/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Кацинського О.В.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Будпостач"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016

у справі № 910/10565/16

за позовом Приватного підприємства "Будпостач"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне підприємство "Будпостач" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення грошових коштів.

24.06.2016 відповідач подав заяву про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В обґрунтування заяви відповідач посилався на п. 10.4. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 017.0808173.902 від 06.02.2015, в якому сторони погодили передачу спору між ними, який виникне з вказаного правочину, на вирішення третейського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) у задоволенні заяви ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" про припинення провадження у справі відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Агрикова О.В.. - головуючий, судді Федорчук Р.В., Чорногуз М.Г.) вказану ухвалу скасовано. Заяву ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" про припинення провадження у справі № 910/10565/16 задоволено. Провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 16.08.2016, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 11.07.2016 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що постанова господарського суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 45, 47, 43, 80, 104, 105, 106 ГПК України. Так, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції припиняючи провадження у зв'язку з наявністю в договорі добровільного страхування третейського застереження, порушив ст.ст. 55, 124, 125 Конституції України щодо права особи на розгляд його справи державним судом.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 06.02.2015 ПП "Будпостач" (страхувальник) та ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) укладено договір добровільного страхування майна юридичних осіб № 017.0808173.902 від 06.02.2015 (далі - договір);

- відповідно до п. 10.4. договору сторони домовились внести до договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 Закону України "Про третейські суди" про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань внесення зміни, розірвання ними договору відбувається у Постійному суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його регламенту. Розгляду у Постійному суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його регламенту підлягають в т.ч., але не виключно, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання), припинення (розірвання) договору, стягнення неустойки, зміна договору, відшкодування завданих порушенням договору збитків, укладеність договору, неукладеність договору, відновлення становища, яке існувало до порушення договору тощо.

Предметом спору у справі є вимога позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 1 381 750,70 грн., завданих внаслідок невиконання умов договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 017.0808173.902 від 06.02.2015.

Відповідач, в свою чергу, подав заяву про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України з огляду на наявне у договорі третейське застереження.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" про припинення провадження, господарський суд першої інстанції виходив з того, що за наявності спірних правовідносин, господарський суд не вправі відмовити особі у розгляді його позовної заяви, якщо даний спір підвідомчий господарському суду.

Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанцій та припиняючи провадження у справі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що якщо у договорі між сторонами наявне третейське застереження, яке зобов'язує кожну з сторін при виникненні спору звертатися до третейського суду для вирішення спору, то сторона такого договору не може односторонньо відмовитися від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до господарського суду, адже таким чином вона порушить взяте на себе зобов'язання. Отже, на думку господарського суду апеляційної інстанції, звернення до господарського суду суб'єкта господарювання при наявності третейської угоди є неправомірним та таким, що суперечить меті укладання третейської угоди, оскільки сторони уклали третейську угоду саме для того, щоб кожна з них мала гарантію того, що у разі виникнення спору, інша сторона звернеться саме до третейського суду.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не погоджується з висновками викладеними в постанові господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Отже, одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому в контексті ст. 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

З огляду на вказані положення ст.ст. 55, 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється державними судами.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому ст. 2, ст. 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України "Про третейські суди" випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Враховуючи викладене, у сторін існує правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, така заява надійшла лише від відповідача, а позивач в свою чергу проти припинення провадження у справі заперечував. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно з ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відтак, висновок апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом є помилковим та прямо порушує як норми Конституції України так і вимоги Закону України "Про судоустрій України і статус суддів".

З урахуванням наведеного, за наявності спору, який підсудний господарському суду, а також за наявності заперечень позивача щодо розгляду даного спору третейський судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Отже, господарський суд першої інстанції виносячи ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача про припинення провадження обґрунтовано виходив з зазначених вище норм права та того, що у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відтак, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а ухвала місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будпостач" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі № 910/10565/16 скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.07.2016 залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (код ЄДРПОУ 30968986, 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 19) на користь Приватного підприємства "Будпостач" (код ЄДРПОУ 24267110, 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, к. 208) 1 378,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко