ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 909/149/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016у справі Господарського суду№ 909/149/16 Івано-Франківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія"до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасний дім" простягнення 22 395,64 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Вацовська М.М., дов. від 11.03.2016 № 2/1; Архипов О.В., дов. від 04.01.2016 № 3;відповідача:не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (далі - Товариство "Станіславська теплоенергетична компанія") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасний дім" (далі - ОСББ "Сучасний дім") 10 813,26 грн. основного боргу, 5 575,69 грн. пені, 5 633,72 грн. інфляційних втрат та 372,97 грн. 3 % річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 139 від 04.10.2012 та додаткового правочину до договору купівлі-продажу теплової енергії № 139 від 16.06.2014 в частині сплати теплової енергії за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

Позовні вимоги Товариство "Станіславська теплоенергетична компанія", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про теплопостачання", постанови Кабінету міністрів України № 869 від 01.06.11 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" обґрунтовувало тим, що ОСББ "Сучасний дім" порушило взяті на себе зобов'язання за укладеним із ним Договором, що відповідно до його п. 3.2.8 є підставою для стягнення 10 813,26 грн. основного боргу, а також 5 575,69 грн. пені, 5 633,72 грн. інфляційних втрат та 372,97 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.10 Договору.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2016 (суддя Кобецька С.М.) у задоволенні позову Товариства "Станіславська теплоенергетична компанія" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів: Зварич О.В., Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01.07.2014 по 30.09.2014, оскільки у вказаний період послуги з теплопостачання позивачем відповідачу не надавались.

Товариство "Станіславська теплоенергетична компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2016 та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Станіславська теплоенергетична компанія" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами Договору, приписи п. 95 постанови Кабінету міністрів України № 869 від 01.06.11 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення" ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" № 286 від 08.04.14, якою з 01.07.2014 встановлено тариф у формах одно-двоставкового, що надає Товариству "Станіславська теплоенергетична компанія" право при розрахунках за спожиту теплову енергію застосовувати двоставковий тариф.

ОСББ "Сучасний дім" скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства "Станіславська теплоенергетична компанія", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги ОСББ "Сучасний дім" обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Станіславська теплоенергетична компанія" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством "Станіславська теплоенергетична компанія" (постачальник) та ОСББ "Сучасний дім" (споживач) 04.10.2012 було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 139, за яким постачальник зобов'язався продавати (постачати) споживачу теплову енергію в гарячій воді у відповідності з умовами договору, а споживач в свою чергу зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію у строки і на умовах, що передбачені договором;

- відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 2 до даного договору на такі потреби: опалення та вентиляцію; підігрів води (гаряче водопостачання); технологічні потреби;

- пунктами 2.4, 2.5 договору встановлено, що тарифи на теплову енергію є регульованими та встановлюються (змінюються) уповноваженими органами в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Про зміну тарифів теплопостачальна організація повідомляє у встановленому законодавством порядку. У разі зміни тарифів вартість оплати за спожиту теплову енергію змінюється з моменту введення їх в дію;

- у разі відмови від теплопостачання та за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію та інших платежів, передбачених даним договором, сторони розривають цей договір за взаємною згодою (п.п. 3.1.1, п. 3.1 договору);

- розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів приладу обліку згідно з діючими тарифами (цінами), встановленими у порядку, визначеному законодавством. Споживач, який розраховується за приладами обліку, що знаходяться на його балансі, щомісячно 29 числа направляє свого представника у відділ по роботі з юридичними споживачами теплопостачальної організації за адресою: вул. Чорновола, 97 для подання "Звіту про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період" (додаток №3) (п.п. 7.1, 7.2 договору);

- розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковий період триває з 29 числа поточного місяця до 28 числа наступного місяця (п. 7.5 договору);

- оплата здійснюється споживачем на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків: остаточний розрахунок здійснюється в 5-денний термін після дати одержання рахунку (п. 7.7 договору);

- у випадку несплати у терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування в частині припинення постачання теплової енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з дня наступного за датою остаточного розрахунку до дня фактичної оплати. На суму боргу здійснюються додатково нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення (п. 7.10 договору);

- додатком № 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 139 від 04.10.2012 передбачено найменування об'єкта теплопостачання і його адресу - житловий будинок, вул. Красівського,1; призначення теплової енергії, теплове навантаження: опалення - 0,14400 Гкал./год., підігрів води - 0,18700 Гкал./год.; метод розрахунку - по приладу обліку; дані приладу обліку: тип SUPERCAL, №00-11-03-07, місце встановлення приладу обліку - в підвалі;

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 286 від 08.04.2014 "Про встановлення тарифів на теплову енергію її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія", установлено Товариству "Станіславська теплоенергетична компанія" тарифи на теплову енергію її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні одноставкового тарифу на виробництво теплової енергії - 296,86 грн./Гкал (без ПДВ); умовно-змінної частини двоставкового тарифу на теплову енергію - 218,46 грн./Гкал (без ПДВ), умовно постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна плата за одиницю теплового навантаження) - 20858,92 грн./Гкал/год. (без ПДВ). Ця постанова набрала чинності з 01.07.2014;

- 23.06.2014 позивач супровідним листом № 16/2348 надіслав відповідачу проект додаткового правочину до договору купівлі-продажу теплової енергії № 139 з вимогою розглянути його у визначений законодавством термін і у разі відсутності зауважень підписати та повернути один примірник Товариству "Станіславська теплоенергетична компанія";

- керуючись вказаною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 286 від 08.04.14 позивач здійснив відповідачу нарахування плати за приєднане теплове навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) в сумі 10 813,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків за теплову енергію № 139 від 18.07.2014, № 139 від 18.08.2014 та № 139 від 19.09.2014;

- в суд апеляційної інстанції позивач подав копію додаткового правочину від 16.06.2014 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 139, зазначивши у своєму додатковому письмовому поясненні про те, що даний правочин від імені відповідача підписано його бухгалтером Куліш Т.Р. на підставі п. 11.7 договору;

- відповідно до протоколу зборів власників житлового будинку № 1 по вул. Красівського в м. Івано-Франківськ від 11.07.2014 учасники зборів ухвалили рішення про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання;

- 23.07.2014 Товариство "Станіславська теплоенергетична компанія" одержало заяву ОСББ "Сучасний дім" про відмову від послуг теплопостачання та розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії за №139 від 04.10.2012;

- 26.09.2014 ОСББ "Сучасний дім", відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 103 від 26.09.2014, отримало технічні умови № 90 на відключення від мереж централізованого теплопостачання житлового будинку № 1 на вул. Красівського, м. Івано-Франківськ;

- 01.10.2014 Товариством "Станіславська теплоенергетична компанія" припинено постачання теплової енергії ОСББ "Сучасний дім" про що складено відповідний акт;

- 01.10.2014 договір купівлі-продажу теплової енергії № 139 від 04.10.2012 розірвано за взаємною згодою сторін на підставі п.3.1.1 договору;

- згідно акту фіксування показників будинкового приладу обліку теплової енергії по вул. Красівського,1 станом на 01.07.2014, 01.09.2014 та 01.10.2014 послуги теплопостачання позивачем відповідачу не надавались.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

В силу ч. 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови від користування послугою, споживач має право розірвати договір у порядку встановленому законом. При цьому, споживач зобов'язаний за сім днів до передбаченої дати припинення отримання послуг подати постачальнику цих послуг відповідну заяву та провести повний розрахунок за отримані послуги.

Пунктом 3.1.1 договору сторонами передбачено, що у разі відмови від теплопостачання та за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію та інших платежів, передбачених даним договором, сторони розривають цей договір за взаємною згодою сторін.

Судами встановлено, що 23.07.2014 відповідачем належним чином повідомлено позивача про відмову від послуг з теплопостачання та розірвання договору № 139 від 04.10.2012, а 01.10.2014 Товариством "Станіславська теплоенергетична компанія" припинено постачання теплової енергії ОСББ "Сучасний дім".

Водночас судами встановлено, що укладеним між сторонам договором купівлі-продажу теплової енергії № 139 від 04.10.2012 визначено порядок розрахунків за спожиту теплову енергію на підставі приладу обліку, згідно з діючими тарифами, без зазначення їх розподілу, в т.ч. і на умовно-постійну частину двоставкового тарифу, а додатковий правочин до договору купівлі-продажу теплової енергії № 139 від 04.10.2012, яким передбачено застосування двоставкового тарифу для нарахування плати за спожиту теплову енергію для централізованого опалення, зі сторони відповідача підписаний неуповноваженою особою, тому не підлягає врахуванню при розгляді даного спору.

Встановивши, що з 01.07.2014 по 30.09.2014 Товариством "Станіславська теплоенергетична компанія" послуги з теплопостачання ОСББ "Сучасний дім" не надавались, а з 01.10.2014 укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії № 139 розірвано за взаємною згодою сторін на підставі п.3.1.1 договору, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача умовно-постійної частини двоставкового тарифу як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження за вказаний період в сумі 10 813,26 грн., а також 5 633,72 грн. інфляційних втрат та 372,97 грн. 3 % річних, які є складовою частиною боргу та 5 575,69 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.

За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень у застосуванні положень п. 95 постанови Кабінету міністрів України № 869 від 01.06.11 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення" ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" № 286 від 08.04.14 судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим відповідні доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Посилання Товариства "Станіславська теплоенергетична компанія" на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у тому числі вимог щодо оцінки доказів, також не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в порядку касації, тому відхиляються колегією суддів.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Станіславська теплоенергетична компанія" зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 909/149/16 Господарського суду Івано-Франківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя Г.М. Мачульський