ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 909/1234/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,судді за участю представників Стратієнко Л.В., від відповідача:ОСОБА_4, ОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Неллі"на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 рокуу справі№ 909/1234/15 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного підприємства "Неллі"доФізичної особи - підприємцем ОСОБА_6простягнення попередньої оплати в сумі 70000,00 грн,ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Неллі" (надалі - ПП "Неллі", позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25.11.2015 року), у якому посилаючись на порушення Фізичною особою - підриємцем ОСОБА_6 (надалі - ФОП ОСОБА_6, відповідач) умов договору № 10 від 02.07.2012 року щодо поставки товару (відходів девероробки) на суму 70000,00 грн, попередньо оплаченого відповідно до платіжного доручення № 77 від 20.08.2013 року, просило суд стягнути з відповідача 70000 грн попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

ФОП ОСОБА_6 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що за умовами договору № 10 від 02.07.2012 року вона є покупцем, тому у неї не виникло жодних зобов'язань щодо поставки товару за цим договором. Відповідач також зазначає, що здійснила поставку товару, оплаченого позивачем відповідно до платіжного доручення № 77 від 20.08.2013 року, що підтверджується накладною № 58 від 26.03.2013 року.

Позивач заперечував факт отримання товару за цією накладною та підписання її директором, в зв'язку з чим заявляв клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2015 року (суддя Цюх Г.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Мирутенко О.Л., суддів: Гриців В.М., Кравчук Н.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. 655, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 43, 41, 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників відповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 20.08.2013 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі в сумі 70000 грн відповідно до платіжного доручення № 77 від 20.08.2013 року з призначенням платежу: "попередня оплата за відходи деревообробки згідно договору № 10 від 02.07.12".

Суди встановили, що 02.07.2012 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 10, відповідно до умов якого ПП "Неллі", як продавець, зобов'язувалося поставити та передати у власність ФОП ОСОБА_6, як покупцю, товар, а покупець - прийняти цей товар та оплати його на умовах даного договору.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що здійснена позивачем передоплата в сумі 70000,00 грн не відноситься до зобов'язань по договору № 10 від 02.07.2012 року, оскільки за цим договором позивач є продавцем, а не покупцем, у якого є зобов'язання лише передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві). При цьому, суд дійшов висновку, що підстав для повернення сплачених позивачем коштів в сумі 70000,00 грн немає, оскільки на цю суму відповідач поставив позивачу лісопродукцію, що підтверджується накладною № 58 від 26.08.2013 року.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції. При цьому, доводи позивача про те, що накладна № 58 від 26.08.2013 року не підписувалась директором, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України такі доводи не доведені, а у висновку № 1119 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів від 06.06.2016 року експерт вказав, що "не виявилось можливим встановити ким ОСОБА_7 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_7, розташовані: після слова "Прийняв" на накладній №58 від 26.08.2013 року та в графі "Продавець" перед прізвищем "ОСОБА_7" в Договорі купівлі-продажу № 10 від 02.07.2012 року".

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що здійснена позивачем передоплата в сумі 70000,00 грн не відноситься до зобов'язань по договору № 10 від 02.07.2012 року, оскільки позивач за цим договором дійсно виступає продавцем, у якого відсутнє будь-яке грошове зобов'язання. Відповідно до умов договору та ст. 655 ЦК України у позивача, як продавця, виникло лише зобов'язання передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві). При цьому, посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 909/489/15 від 05.10.2015 року, у якій суд зазначив, що "у ФОП ОСОБА_6 в силу умов договору виникло зобов'язання щодо поставки лісосировини покупцю ПП "Неллі" на вказану суму. Даного зобов'язання ФОП ОСОБА_6 не виконала. І в даному випадку належним способом захисту інтересів позивача є примусове виконання обов'язку в натурі - поставка лісосировини", суди обґрунтовано не брали до уваги, оскільки такі твердження суду є не встановленим фактом, а оціночним судженням, висновком суду у межах справі № 909/489/15, який не був обов'язковим для судів у справі, що розглядається. Факт поставки товару позивачу за накладною № 58 від 26.08.2013 року є самостійним предметом доказування у цій справі, і при вирішенні цієї справи суд не зв'язаний оціночним судженнями суду апеляційної інстанції у справі № 909/489/15 Відтак, доводи заявника касаційної скарги про порушення судами положень ч. 3 ст. 35 ГПК України судом касаційної інстанції відхиляються.

Виходячи з підстав та предмету заявленого позову та заперечень відповідача, при ухваленні судового рішення істотне значення для правильного вирішення справи має з'ясування обставини щодо правової підстави набуття відповідачем коштів, яка були сплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 77 від 20.08.2013 року, і відповідно, встановлення наявності (чи відсутності) у нього обов'язку повернути ці кошти позивачу.

Суди відмовляючи у позові, дійшли висновку, що відповідач не зобов'язаний повертати ці кошти, оскільки поставив товар на суму 70000,00 грн за накладною № 58 від 26.08.2013 року. Однак, з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки їх суди дійшли з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. У абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування

Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд першої інстанції, не зважаючи на те, що позивач заперечував свій підпис на накладній № 58 від 26.08.2013 року, яка була визнана судом, як правова підстава набуття відповідачем спірних коштів, і для встановлення питань щодо належності підпису на документі певній особі необхідні спеціальні знання, якими володіють експерти, у порушення вимог ч. 3 ст. 43, 41 ГПК України безпідставно відхилив клопотання про призначення експертизи. При цьому, суд зазначив, що "матеріали справи містять видаткову накладну №58 від 26.08.13, подану позивачем (оригінал додається до матеріалів справи) та поданий відповідачем договір купівлі-продажу №10 від 02.07.12 (оригінал додається до матеріалів справи), з яких вбачається, що підпис директора підприємства ОСОБА_7 та печатка ПП "Неллі" на цих документах є ідентичними". Водночас, відповідно до п. 1.1 ст. 1 розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (надалі - Методичних рекомендацій), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), ідентифікація підпису є основним завданням почеркознавчої експертизи. Отже, фактично суд першої інстанції перебрав на себе невластиві суду функції вирішення питань, які потребують спеціальні знання.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дійшов правильного висновку про необхідність призначення судової експертизи на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Водночас, суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Так, у п. 1.3 ст. 1 розділу 1 Методичних рекомендацій передбачено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. При цьому, перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом (п. 1.4 ст. 1 розділу 1 Методичних рекомендацій), а у разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка (абз. 2 п. 1.6 ст. 1 розд. 1 Методичних рекомендацій). Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо) (п. 1.7 ст. 1 розділу 1 Методичних рекомендацій).

Суд апеляційної інстанції, при визначенні об'єктів та формуванні матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, порушив встановлені вимоги щодо відібрання відповідних зразків, і направив експерту зразки підпису ОСОБА_7, які не були позначені та не посвідчені підписом суду.

Відповідно до п. 3.3 розд. ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (надалі - Інструкція, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об'єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки.

Ухвала апеляційного господарського суду про призначення експертизи цим вимогам не відповідає, оскільки не містить точного переліку зразків, що підлягають дослідженню. Такі порушення є суттєвими і вплинули на можливість проведення експертизи, оскільки у висновку експерт зазначив, що йому "не були надані безсумнівні зразки підписів ОСОБА_7".

Відповідно до абз. 4 п. 2.2 розд. ІІ Інструкції експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Але, при цьому, згідно з абз. 2 п. 2.1 розд. ІІ Інструкції експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи.

Залишивши поза увагою те, що висновком експерта чітко не встановлено, що на спірній накладній міститься підпис ОСОБА_7, а лише зазначено, що "експерту не були надані безсумнівні зразки підписів ОСОБА_7", хоча останній не заявляв суду клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та самостійно визначав, які зразки ним враховуються для порівняльного дослідження, що суперечить вимогам п.п. 2.1, 2.2 розд. ІІ Інструкції, суд апеляційної інстанції ухвалив своє рішення, яке фактично ґрунтується лише на припущенні, що спірна накладна підписана ОСОБА_7

Крім того, не погодившись із зазначеним експертним висновком через його необґрунтованість та неясність, позивач заявив клопотання про проведення повторної (додаткової) судової експертизи, а також про виклик експерта для дачі пояснень.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Згідно з пп. 1.2.11 п. 1.2 розд. І Інструкції додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

На експерта покладається обов'язок з'явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз'яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення (абз. 6 п. 2.2 розд. ІІ Інструкції).

Проте, суд апеляційної інстанції, не зважаючи на те, що у позивача були обґрунтовані сумніви у правильності висновку експерта, з огляду на наявність істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, що є підставою для проведення повторної судової експертизи, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про її призначення та виклик експерта для надання роз'яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи.

Допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними і обґрунтованими та згідно з ч. 1 ст. 11110,п. 3 ст. 1119 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід:

- для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, щодо ідентифікації підпису директора) - призначити повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити іншому експерту, якому надати попередньо відібрані вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису особи, яка підлягає ідентифікації (ОСОБА_7), які слід засвідчити згідно з вимогами чинного законодавства (п. 1 розд. І Рекомендацій). Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів чи на поставити на вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою, призначити нову, а не повторну експертизу;

- зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_6 визнає, що підписувала від імені позивача деякі документи, як "комерційний директор", встановити чи дійсно ця особа перебувала на посаді у позивача, у який проміжок часу вона займала цю посаду та які повноваження мала щодо підписання документів від імені позивача;

- оскільки позивач наполягає, що підпис на накладній № 58 від 26.08.2013 року виконаний саме ОСОБА_6, вирішити питання щодо необхідності відібрання зразків підписів цієї особи та поставлення перед експертом питання: "чи виконано підпис від імені ОСОБА_7 у накладній ОСОБА_6?";

- з'ясувати, чи визнає позивач свій підпис на договорі № 10 від 02.07.2012 року, і в залежності від встановленого, вирішити чи існує необхідність поставлення перед експертом питання: "чи виконано підпис у накладній № 58 від 26.08.2013 року та договорі № 10 від 02.07.2012 року однією особою?";

- з'ясувати обставини щодо проставлення печатки ПП "Неллі" на спірній накладній; визначити правові наслідки для юридичної особи скріплення правочину її печаткою, та чи можуть такі дії вважатися схваленням у розумінні ст. 241 ЦК України.

В залежності від установлених обставин, зробити висновки, які правові підстави для набуття відповідачем спірної суми і відповідно чи є підстави для повернення спірної суми, та вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Неллі" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2015 року скасувати.

Справу № 909/1234/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.Суддя Стратієнко Л.В.