ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 905/1693/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№905/1693/16 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів"доПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"простягнення заборгованості за договором поставки №190 від 18.01.2013р. у розмірі 1 108 889,28грн. та 3% річних у розмірі 15491,71грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Лопайчук О.І. (дов. від 31.05.2016);

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення, з урахуванням уточнень, заборгованості у розмірі 1 108 889,28 грн. та 3% річних у розмірі 15 411,71 грн. Позов мотивовано тим, що відповідачем не здійснено перерахунок ціни товару до курсу долара США на день сплати, як було погоджено умовами п.8 специфікацій №8 від 13.10.2014, №9 від 06.11.2014, №10 від 05.12.2014 до договору поставки №190 від 18.01.2013.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016, позовні вимоги задоволені частково шляхом стягнення з відповідача 1 108 889,28 грн. основного боргу та 15 343,24 грн 3% річних. Суд визнав, що вимоги позивача є доведеними, проте відмовив у стягненні 68, 47 грн. річних через невірне визначення позивачем початку їх нарахування.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині стягнення основного боргу та постановити нове рішення про відмову у позові в цій частині. Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 524, 533 Цивільного кодексу України, позаяк жодних змін до договору поставки відносно зміни ціни товару, які мають бути викладені у письмовій формі та підписані сторонами, не узгоджено та не внесено сторонами. Окрім того, ні спірним договором, ні специфікаціями №№8,9,10 до нього не було визначено грошового еквіваленту спірного зобов'язання в іноземній валюті. Формулювання "у разі збільшення курсу більш ніж на 3% на день оплати вартість буде перерахована" на переконання скаржника не свідчить про виникнення у відповідача зобов'язання здійснювати такий перерахунок відповідно до встановленого НБУ курсу долара США в розумінні статей 524, 533 Цивільного кодексу України. Крім того, дане положення передбачає лише можливість перерахунку ціни, яка є істотною умовою договору, і відповідно до п.4.2. договору може бути змінена тільки по взаємному погодженню сторін шляхом внесення змін у цей Договір. При цьому після оплати товару зміна ціни не допускається. При цьому скаржник посилається на висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 05.07.16 у справі 918/1146/15 та Верховного Суду України від 06.04.16 у справі №3-84гс16. Також скаржник вважає, що в порушення п.4 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд направив йому копію постанови не підписану жодним з суддів.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Судами при розгляді спору встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" - постачальник, та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - покупець, 18.01.2013 було укладено договір поставки №190, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали товари (надалі - Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.п.2.1, 4.1-4.3 договору, кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до даного Договору, які являються його невід'ємною частиною (далі - специфікації).

Поставка Ресурсів здійснюється по цінам, які визначені згідно з умовами поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркировки та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів. Ціна на Ресурси може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного договору. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до неї специфікацій.

Оплата покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у даному Договорі (п.5.1 договору).

Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.3 договору).

В подальшому, сторонами було підписано спірні специфікації № 8 від 13.10.2014, №9 від 06.11.2014, №10 від 05.12.2014, згідно яких визначено номенклатуру ресурсів, якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, умови та строки поставки, строки оплати поставлених ресурсів.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 1 349 712грн. Відповідно до п.5 специфікацій сторонами було узгоджено наступний строк оплати відповідачем вартості отриманих від позивача ресурсів - 100% протягом 10 календарних днів від дати постачання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суди встановили, що відповідач мав сплатити вартість отриманих від позивача ресурсів:

- за видатковою накладною №199 від 21.10.2014р. в строк до 31.10.2014р.;

- за видатковою накладною №225 від 09.12.2014р. в строк до 19.12.2014р.;

- за видатковою накладною №226 від 09.12.2014р. в строк до 19.12.2014р.

Відповідач за отриманий товар перерахував позивачу грошові кошти 02.03.2015 - в сумі 100000,00 грн., 20.03.2015 - в сумі 221921,60 грн., 24.03.2015р. - в сумі 127790,40 грн., 26.03.2015р. - в сумі 300000,00 грн., 09.04.2015р. - в сумі 200000,00 грн., 27.07.2015р. - в сумі 400000,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суди обґрунтовано визнали, що всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав свої зобов'язання з простроченням.

Поряд з цим, відповідно до п. 8 спірних специфікацій сторонами було узгоджено додаткові умови: Рік випуску 2014р. Рукава фільтрувальні виробництва ТОВ "Фабрика рукавних фільтрів" м.Кременчуг. У випадку збільшення курсу більш ніж на 3% на день оплати вартість буде перерахована згідно наступної формули: Ціна=ціна в гривні, вказана у договорі/курс НБУ валюти 12,8222 грн./долар США (Національний банк України с 00-00 08.09.2014р.) зафіксована у договорі* курс валюти НБУ на день оплати станом на 00-00 день оплати.

Офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ на 00 год. 08.09.2014р. становив 1282,2200 грн. за 100 доларів США, цей курс встановлений з 14.00 05.09.2014р. відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №496.

Суди встановили і те, що ставки на дати платежів за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становили такі значення:

- 02.03.2015р. 2776,3120 грн. за 100 доларів США, що на 217% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 20.03.2015р. 2339,4039 грн. за 100 доларів США, що на 182% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 24.03.2015р. 2314,9873 грн. за 100 доларів США, що на 183,36% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 26.03.2015р. 2355,7021 грн. за 100 доларів США, що на 183,72% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 09.04.2015р. 2351,6926 грн. за 100 доларів США, що на 183,36% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 27.07.2015р. 2207,3520 грн. за 100 доларів США, що на 172,15% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.

На підставі встановленого суди обґрунтовано визнали, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої на умовах п.8 специфікацій заборгованості у сумі 1 108 889,28 грн як коригування ціни Ресурсу у відповідності до курсу долара США встановленого НБУ на дату сплати, підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на порушення судами статей 524, 533 Цивільного кодексу України є неспроможними, оскільки стаття 524 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. За приписами статті 533 названого Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відтак приписи названих статей закріплюють можливість сторін правочину на власний розсуд виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому незалежно від такої фіксації, виконання такого зобов'язання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі або не закріплений нормативно-правовими актами. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України"). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні (наприклад за визначеною договором формулою або за курсом не Національного банку України, а якогось комерційного банку тощо).

За приписами статті 632 цього ж Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни, так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

Судами встановлено, що спірні специфікації, як і договір, були підписані та скріплені печатками обох сторін угоди, і їх умови діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Оскільки, за приписами статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, доводи скарги визнаються судом безпідставними, позаяк саме такий порядок визначення ціни Ресурсу було погоджено сторонами.

При цьому посилання скаржника на практику Вищого господарського суду України і Верховного Суду України у справах 918/1146/15 і №3-84гс16 відповідно, також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки спори у названих справах розглядались щодо інших обставин, а відтак ці справи не є тотожними з даною і не спростовують висновків судів викладених в оскаржуваних рішенні і постанові.

Доводи скаржника про порушення п.4 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України через надіслання апеляційним судом неналежно завіреної копії постанови, тобто за відсутності підписів всіх трьох суддів, також є помилковими, оскільки п.4 ч.2 ст.11110 названого Кодексу унормовує, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові

Поряд з цим, відповідно до п.2.6.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року N28, учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ. Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа "Підпис". З огляду на те, що копія постанови апеляційної інстанції засвідчена належним чином, містить відповідні відтиски печаток, прізвище та посадове становище відповідальної особи, доводи скарги спростовуються текстом копії постанови доданої скаржником до касаційної скарги в якості доказу своїх посилань.

Заперечень в частині стягнутої суми 3% річних у розмірі 15 343,24 грн касаційна скарга не містить.

З огляду на викладене, посилання касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі №905/1693/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський