ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 922/5117/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постанову від 19.09.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/5117/15 господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сурят"проповернення земельної ділянки та стягнення 13000,00грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Лисенко В.І. (дов. від 01.02.16)

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено з огляду на строки касаційного провадження, а позивачем не надано клопотання про продовження терміну розгляду справи, та з урахуванням того, що слухання справи вже відкладалось.

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурят" про зобов'язання усунути перешкоду у використанні орендованої позивачем земельної ділянки (паю) шляхом передачі землекористувачу у відповідності до ст. 90, 95, 212 ЗК України самовільно зайнятої земельної ділянки, виконавши її рекультивацію (оранку) та стягнення фактичних витрат, понесених під час перешкоджання у використанні земельної ділянки (паю), у сумі 13000,00грн.

Рішенням від 21.06.2016 господарського суду Харківської області (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково, зобов'язано ТОВ "Сурят" усунути перешкоди у використанні орендованої ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки (паю), шляхом передачі землекористувачу у відповідності до ст. ст. 90, 95, 212 ЗК України самовільно зайнятої земельної ділянки; відмовлено в позові про стягнення 13.000,00 грн. збитків; відмовлено в позові про зобов'язання відповідача виконати рекультивацію (оранку) земельної ділянки; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь державного бюджету України 1393,75грн. судового збору; стягнуто з ТОВ "Сурят" на користь ФОП ОСОБА_4 2002,75 грн. судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договір оренди землі від 06.04.2011 № 7-11, укладений ТОВ "Сурят" з Лозівською районною державною адміністрацією припинив свою дію з моменту одержання державного акту на право власності на земельну ділянку іншою особою, а тому подальше перебування земельної ділянки у володінні ТОВ "Сурят" не має під собою правових підстав.

Постановою від 19.09.2016 колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий Терещенко О.І., Сіверін В.І., Ільїн О.В. рішення від 02.08.2016 господарського суду Харківської області скасовано в частині зобов'язання ТОВ "Сурят" усунути перешкоди у використанні орендованої ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки (паю), в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено, в решті судове рішення залишено без змін. При прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зобов'язання за договором від 06.04.2011, укладеним між Лозівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Сурят" припинені відповідно до договору чи закону, позивачем не надано. Суд також зазначив, що у позивача не було правових підстав на укладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 з власником земельної ділянки Фізичною особою ОСОБА_6, не розірвавши в порядку встановленому чинним законодавством України договору оренди землі від 06.04.2011, укладеного між ТОВ "Сурят" та Лозівською районною державною адміністрацією.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, ст.31 Закону України "Про оренду землі", ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

ТОВ "Сурят" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.04.2011 між Лозівською районною державною адміністрацією, орендодавець, та ТОВ "Сурят", орендар, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.10.2009 № 403 укладено договір оренди землі від 06.04.2011 № 7-11, за умовами якого орендарю надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Згідно п. 6 договору у разі отримання власником нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки, державного акта на право власності на земельну ділянку державного акта на право власності на земельну ділянку дія даного договору припиняється

Відповідно до п.7 договору строк його дії 50 років.

03.09.2012 гр. ОСОБА_6 отримано Державний акт НОМЕР_2, на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.

24.09.2012 між фізичною особою ОСОБА_6, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_4, як орендарем, укладено договір оренди землі, згідно з яким орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

23.11.2011 Лозівська районна державна адміністрація Харківської області прийняла розпорядження № 454 про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки (паю), укладеного між Лозівською РДА та ТОВ "Сурят".

ФОП ОСОБА_4 посилаючись на те, що вона як орендар позбавлена можливості вести господарську діяльність на спірній ділянці, а також на те, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у період 2012 - 2015 роки, нею понесені фактичні витрати у розмірі 13000,00 грн. звернулась до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Згідно статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка належить на праві власності гр. ОСОБА_6, який 03.09.2012 отримав Державний акт НОМЕР_2 на право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1. І саме він виступав орендодавцем по договору оренди від 24.09.2012, за яким позивач у справі - ФОП ОСОБА_4 - набула право користування земельною ділянкою. У договорі оренди від 06.04.2011 орендодавцем виступила Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, яка в силу статей 116-125 Земельного кодексу України вправі була розпоряджатись земельною ділянкою, з урахуванням ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), до моменту отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку. За цим договором право користування земельною ділянкою набуло ТОВ "Сурят".

Колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, вважає, що судові рішення, рішення по даній справі безпосередньо стосуються прав та обов'язків Лозівської районної державної адміністрації Харківської області та гр. ОСОБА_6, який 03.09.2012 отримав Державний акт НОМЕР_2 на право власності на спірну земельну ділянку, тобто судами бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасниками яких на момент розгляду справи та прийняття судових рішень були зазначені особи, в судових актах міститься судження про права та обов'язки цих осіб у відповідних правовідносинах. Судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

В силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності висновків судів щодо осіб, які не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у них матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову від 19.09.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/5117/15 господарського суду Харківської області та рішення від 21.06.2016 господарського суду Харківської області скасувати; справу №922/5117/15 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

О. Яценко

С. Бакуліна