ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 922/1890/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиАкціонерної компанії "Харківобленерго"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі№ 922/1890/16Господарського судуХарківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доУправління Служби безпеки Україні в Харківській областіпростягнення 12669,80грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Сітаро О.В. дов. від 25.04.2016 № 01-16юр/3219, - відповідача:не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Управління служби безпеки України в Харківській області (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 11179,00 грн. - пені за листопад, грудень 2015, січень, лютий березень, квітень 2016; 335,30 грн. - 3% річних за березень, квітень 2016; 1155,50 грн. - індекс інфляції за березень 2016.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2016 у справі №922/1890/16 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Харківській області на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" пеню за листопад, грудень 2015р., січень, лютий березень, квітень 2016р. у розмірі 994,71 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1081,73 грн. У решті позову відмовлено.

Акціонерна компанія "Харківобленерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2016 року у справі №922/1890/16 у частині відмови у стягненні 90% пені у сумі 10185,23 грн., 3% річних у сумі 335,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 1155,50 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Покласти на відповідача витрати з ведення справи відповідно до ст.49 ГПК України та стягнути на користь позивача суму судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 922/1890/16 апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишено без задоволення. Рішення господарського Харківської області від 14.07.2016 у справі №922/1890/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 922/1890/16, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст.233 ГК України та неправильно зменшено на 90% пеню, нараховану позивачем відповідачу.

Ухвалою від 07.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Ходаківської І.П. Бакуліної С.В. касаційна скарга Акціонерної компанії "Харківобленерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016 року.

24.11.2016 на адресу Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу в якому відповідач зазначає, що судами апеляційної та першої інстанції правомірно застосовано ст. 233 ГК України, оскільки враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, його майновий стан та інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2009р. між АК "Харківобленерго" та Управлінням Служби безпеки України в Харківській області укладений договір про постачання електричної енергії №0312.01, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.11-а.с.25).

Також, між сторонами укладена додаткова угода №4 від 21.02.2011р. до договору про постачання електричної енергії у зв'язку з внесенням змін до Правил користування електричною енергією, та внесенням змін до договору про постачання електричної енергії, сторони домовились: " 1. Додаток №2 "Порядок розрахунків" викласти в новій редакції. 2.Договір про постачання електричної енергії №0312,01 від 27.02.2009р. доповнити додатками №№16 "Акт контрольного огляду розрахункових приладів обліку"; №17 "Акт технічної перевірки розрахункових приладів обліку"; №19 "Акт про відновлення показів засобів обліку"; №20 "Акт про використану електричну енергію" (а.с.29).

09.03.2016р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Управлінням Служби безпеки України в Харківській області укладений договір про закупівлю послуги з постачання електроенергії № 1010-16 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору сторони передбачили, що позивач надає послугу з постачання електроенергії (код за ДК 016:2010 35.12.1 - передавання електричної енергії (код за ДК 021:2015 65300000-6 - розподіл електричної енергії та супутні послуги) (постачання електричної енергії)) для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії, в т.ч. й за договором № 0312.01 від 27.02.2009 р. (а.с.85-а.с.88).

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник електричної енергії (позивач) зобов'язувався постачати електричну енергію в обсягах, визначених в розділі 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору.

Згідно з п. 2.3.3 договору споживач (відповідач) зобов'язувався своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електроенергії та інші нарахування.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції.

Позивач зазначає, що станом на 01.05.2016р. за період з квітня 2014р. по лютий 2016 р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на підставі договору про постачання електричної енергії № 0312.01 від 27.02.2009р., який, як стверджує позивач, був пролонгований на 2016 рік.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 0312.01 позивач заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних, індексу інфляції за квітень 2016 р., березень 2016 р., лютий 2016 р., січень 2016 р., грудень 2015р., листопад 2015р. та за використану електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 0312.01 за квітень 2016 р., березень 2016 р., лютий 2016 р., січень 2016 р., грудень 2015 р., листопад 2015 р., жовтень 2015 р. та вересень 2015 р.

Також, позивачем до суду були надані рахунки на оплату пені, 3% річних, індексу інфляції за договором про постачання електричної енергії № 0312.01 за квітень 2016 р., березень 2016 р., лютий 2016 р., січень 2016 р., грудень 2015 р. та листопад 2015 р. (том 1 а.с. 42-47), та рахунки за використану електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 0312.01 за квітень 2016 р., березень 2016 р., лютий 2016 р., січень 2016 р., грудень 2015 р., листопад 2015 р., жовтень 2015 р. та вересень 2015 р. (том 1 а.с. 48-55).

Судом першої інстанції було досліджено вищевказані рахунки та розрахунки позивача 335,30 грн. 3% річних за березень, квітень 2016 р., 1155,50 грн. індексу інфляції за березень 2016 р. та пені, суд дійшов до висновку, що позивачем в обґрунтування нарахування відповідачу 335,30 грн. 3% річних за березень, квітень 2016 р., 1155,50 грн. індексу інфляції за березень 2016 р. та пені за січень 2016 р. в розмірі 1231,88 грн. не надано до суду відповідних доказів, яки би підтверджували вказані нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

статтею 611 Цивільного кодексу України. Встановлено наслідки порушення зобов'язань. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, враховуючи дані обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 335,30 грн. 3% річних за березень, квітень 2016 р., 1155,50 грн. індексу інфляції за березень 2016р. та пені за січень 2016р. в розмірі 1231,88 грн., оскільки матеріали справи не містять платіжні доручення, які підтверджують факт оплати заборгованості позивачем саме з дати, з якої відповідачем нараховані позивачу пеня, 3% річних та інфляційні витрати.

Крім того колегія суддів ВГСУ зазначає, що статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, а судами першої та апеляційної інстанції правомірно взято до уваги те, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондуються з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, суди врахували інтереси позивача, а також, зважили на те, що сплата відповідачем пені зачіпає не лише його майнові інтереси, а й Держави, оскільки відповідач фінансується за рахунок Державного бюджету, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Твердження скаржника щодо не витребування ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції відповідних платіжних доручень, які підтверджують факт оплати заборгованості відповідачем саме з дати, з якої позивачем нарахована пеня, 3% річних та індекс інфляції не приймається до уваги. Оскільки позивачем дана вимога не заявлялась, оскільки ч.1 Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Також, думки скаржника щодо майнового стану відповідача не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлену позивачем за умовами Договору електричну енергію в періоди, за які позивач нараховує відповідачу 3 % річних та збитки від інфляції судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджено. Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи як господарським судом, так і апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 922/1890/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 922/1890/16 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська