ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 910/5291/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В. Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі№ 910/5291/16Господарського судуміста Києваза позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси"простягнення 23588,37грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Пустова О.А. дов від 01.09.16;- відповідача:Дяченко Т.В. дов.від 07.04.16

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" про стягнення 23588,37 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору № 05/00889/ІМ-00 від 26.09.2013 ним перераховано надмірно кошти у сумі 16393,50 грн. Відповідач на звернення позивача переплату не повернув, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить повернути у судовому порядку з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2016 у справі № 910/5291/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в розмірі 15401 грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 899 (чотири тисячі сто сорок) грн. 76 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 у справі №910/5291/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 530, 1212 ЦК України.

Ухвалою від 07.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів -Ходаківська І.П., Бакуліна С.В. касаційна скарга Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.09.2013 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси") (виконавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" (замовник) укладено договір № 05/00889/ІМ-00, з метою створення умов для організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, а також зменшення негативного впливу відходів на довкілля, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" із змінами та доповненнями. Предметом якого є надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними Постановою № 915 зі змінами та доповненнями. Кошти, що надходять як плата за послуги, відповідно до Постанови № 915 зараховуються на спеціальний рахунок в Державному казначействі України і використовуються в порядку та за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України згідно Постанови КМУ від 20.01.2010 № 39 "Про затвердження порядку використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари".

Відповідно до п.2.1.2. укладеного договору виконавець зобов'язується за підсумками кожного місяця, відповідно до сплачених сум, зазначених у відомостях "Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі порту", надати акт про надання послуг.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.3 договору замовник зобов'язується надати виконавцю, відомість "Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту" (відомість) по кожній партії ввезеного товару з визначенням виду та кількості тари і пакувальних матеріалів, що заповнюється відповідно до вантажно-митної декларації, інвойсу чи інших товаросупровідних документів. Оплатити послуги виконавця, визначені у п. 1.1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомості, згідно з тарифами, наведеними нижче та затвердженими пунктом 2 постанови № 915 зі змінами та доповненнями, здійснивши оплату у порядку та строки, передбачені п. 5.1 та п. 5.2 цього договору.

Ціна договору складається із сум, зазначених у відомостях, наданих замовником, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума з врахуванням даних по кожній відомості, підтверджується щомісячно актом виконавця. Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний рахунок у Державному казначействі України. У платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору. Обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту (п. 4.1, 5.1, 5.2 договору).

До матеріалів справи надано платіжні доручення на підтвердження факту перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача: № 4641 від 25.09.2013 на суму 1,17 грн., № 4142 від 09.08.2013 на суму 132,00 грн., № 4746 від 03.10.2013 на суму 17,01 грн., № 5924 від 23.01.2014 на суму 0,76 грн., № 5934 від 23.01.20145 на суму 0,76 грн., № 5958 від 27.01.2014 на суму 95,00 грн., № 6044 від 04.02.2014 на суму 8,64 грн., № 6588 від 25.03.2014 на суму 1,56 грн., № 6814 від 14.04.2014 на суму 211,20 грн., № 6896 від 22.04.2014 на суму 0,78 грн., № 6904 від 23.04.2014 на суму 158,40 грн., № 7145 від 15.05.2014 на суму 14,75 грн., № 7161 від 16.05.2014 на суму 53,52 грн., № 7263 від 27.05.2014 на суму 84,00 грн., № 7264 від 27.05.2014 на суму 36,72 грн., № 7952 від 14.07.2014 на суму 108,79 грн., № 7997 від 17.07.2014 на суму 158,88 грн., № 8043 від 21.07.2014 на суму 105,60 грн., № 8127 від 28.07.2014 на суму 2,74 грн., № 8222 від 05.08.2014 на суму 125,38 грн., № 8520 від 21.08.2014 на суму 7,30 грн., № 8548 від 22.08.2014 на суму 15000,00 грн., № 8549 від 22.08.2014 на суму 3,36 грн., № 8934 від 19.09.2014 на суму 0,76 грн., № 9158 від 03.10.2014 на суму 0,69 грн., № 9338 від 15.10.2014 на суму 5,04 грн., № 10365 від 23.12.2014 на суму 158,40 грн., № 10436 від 26.12.2014 на суму 125,38 грн., № 10711 від 26.01.2015 на суму 9,30 грн., № 10737 від 28.01.2015 на суму 12,60 грн., № 11414 від 20.03.2015 на суму 3,97 грн., № 11416 від 20.03.2015 на суму 38,78 грн. Згідно вказаних платіжних доручень позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 16928,56 грн. Вказана сума перерахованих коштів підтверджується також долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках.

До матеріалів справи надано копії актів про надання послуг на підтвердження факту надання послуг: № 5-191/10/13 від 31.10.2013 на суму 113,94 грн., № 5-182/1/14 від 31.01.2014 на суму 0,64 грн., № 5-181/1/14 від 31.10.2014 на суму 0,76 грн., № 5-307/2/14 від 28.02.2014 на суму 121,32 грн., № 5-112/3/14 від 31.03.2014 на суму 1,56 грн., № 5-242/4/14 від 30.04.2014 на суму 370,38 грн., № 5-104/5/14 від 30.05.2014 на суму 180,23 грн., № 5-87/6/14 від 30.06.2014 на суму 0,25 грн., № 5-111/7/14 від 31.07.2014 на суму 376,01 грн., № 5-92/8/14 від 29.08.2014 на суму 136,04 грн., № 5-103/9/14 від 30.09.2014 на суму 0,76 грн. Також позивач надав до матеріалів справи відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту: від 07.10.2014 на суму 0,25 грн., від 07.10.2014 на суму 0,44 грн., від 22.10.2014 на суму 5,04 грн., від 25.12.2014 на суму 158,40 грн., від 07.01.2015 на суму 9,30 грн., від 02.02.2015 на суму 12,60 грн., від 24.03.2015 на суму 38,78 грн. Акти та відомості додані до матеріалів справи підтверджують надання послуг відповідачем на суму 1526,70 грн.

Сторони договору погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.09.2014. У разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання договору за 2 місяці до закінчення терміну дії зазначеного в. п. 11. Договору, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах. (п. 11.1, 11.2 договору).

30.09.2014 Додатковою угодою № 1 до договору № 05/00889/ІМ-00 від 26.09.2013 сторони продовжили строк дії договору до 30.09.2015 (а.с.12).

11.06.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 109, в якому просив повернути кошти у сумі 15000,00 грн.. у зв'язку з надмірно перерахованими коштами, а залишок 1393,50 грн. вважати передоплатою, однак докази направлення зазначеного листа відповідачу суду не надано.

Позивач зазначає, що з моменту направлення вищезазначеної претензії більше не замовляв у відповідача послуги, однак відповідач відповідь на претензію не надав, грошові кошти не повернув.

26.02.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив повторно про відсутність наміру користуватись послугами відповідача та просив повернути переплачену суму у розмірі 16393,50 грн., а також суму інфляційних втрат 521,19 грн. та 3% річних за користування чужими коштам, що загалом складає 17 275, 80 грн. Одночасно позивач повідомив про те, що буде змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права (т. 1 а. с. 25-28).

Крім того, позивач надав до матеріалів справи лист від 09.07.2015, в якому повідомляв про небажання пролонгувати договір № 05/00889/ІМ-00 від 26.09.2013, про його розірвання з 30.09.2015 та необхідність повернути надмірно сплачені кошти ( т.1, а. с. 200). Однак судам не надано доказів направлення вказаного листа відповідачу, крім того відповідач заперечує факт отримання повідомлення про припинення дії договору.

Оскільки відповідач заперечень на претензії позивача не надав, грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, а також про стягнення пені та 3% річних, що за розрахунком позивача складає 23588, 37 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.06.2015(а.с.23) відповідно до якого заборгованість на користь позивача становить 16393,50 грн.

Касаційна інстанція погоджується з правовими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступні мотиви.

Збільшення частки утилізації твердих побутових відходів, їх максимального повторного залучення у господарський оборот як вторинних ресурсів передбачено п. 6 розділу 14 Угоди про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна". Надання повноважень органам місцевого самоврядування на встановлення тарифів на послуги з перероблення та захоронення побутових відходів; (1 кв. 2015). Запровадження принципу "поновної відповідальності виробника товарів в тарі та упаковці" за утилізацію відходів тари та упаковки відповідно до вимог Директив ЄС та створення прозорого механізму фінансування виробниками товарів в тарі та упаковці утилізації тари та упаковки; (протягом 2015 року). Забезпечення дотримання вимог Директив ЄС про полігони відходів в системі ціноутворення на захоронення відходів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.03.2015 № 98 затверджено план заходів Мінприроди з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" у 2015 році доручено Департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та регуляторної політики, Департаменту правової та міжнародної діяльності до 30.04.2015: розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо визнання такими, що втратили чинність постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини", від 20 січня 2010 р. № 39 "Про затвердження Порядку використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари" і від 17 вересня 2002 р. № 1393 "Про затвердження Статуту Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та складу його наглядової ради"; скасування спільного наказу Мінекономрозвитку, Мінприроди та Держмитслужби від 30 липня 2009 р. № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" в редакції від 17.09.2011 (постанова втратила чинність) затверджено тарифи на послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів. Зазначені тарифи вводяться в дію після затвердження порядку збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів та порядку здійснення контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у якій надходять імпортні товари, що підлягають митному оформленню в режимі випуску у вільний обіг на території України, і застосовуються до загального обсягу тари і пакувальних матеріалів, яка використовується для пакування, перевезення, у тому числі у разі імпортування продукції в тарі і пакувальних матеріалах.

Пунктом 5 Постанови № 915 установлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані:

самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови;

забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів;

подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів.

Пунктом 6. Постанови № 915 зобов'язано Міністерство економіки а) за погодженням з Антимонопольним комітетом розробити та затвердити у місячний термін: порядок збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів.

Згідно п. 9 Постанови № 915 Міністерству охорони навколишнього природного середовища здійснювати контроль за виконанням вимог цієї постанови підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, які використовують тару і пакувальні матеріали для пакування, транспортування продукції або імпортують продукцію в тарі і пакувальних матеріалах.

Наказом Міністерства економіки та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, та Державної митної служби від 30.07.2009 № 789/414/709, який втратив чинність 04.12.2015 затверджено Порядок здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі та пакувальних матеріалах. Вказаним порядком було зобов'язано одержувача (імпортера) товарів складати відомість, підставою для складання відомості являвся договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів. Відомість складалась у формі, що являється додатком № 1 до Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 05/00889/ІМ-00 від 26.09.2013 був укладений сторонами на виконання вимог Постанови № 915 та Наказу № 789/414/709, які втратили чинність. Договором чітко встановлено, що обов'язок по оплаті послуг відповідача у позивача виникає на підставі відомостей, що оформляються позивачем при митному оформленні імпортованого товару. Отже з втратою чинності вище вказаними документами у позивача відсутня можливість заповнити відомість у формі та в порядку, передбаченому договором, оскільки законодавство, якими було обумовлений порядок складання відомості та її форма, втратили чинність, як втратили чинність і тарифи (ціна послуг), визначені сторонами в договорі на підставі діючого на дату укладання договору законодавства (Постанова №915), та які були обов'язковими для сторін договору.

Договором між сторонами не було передбачено здійснення попередньої оплати за ще ненадані послуги. Підставою для надання послуг з утилізації тари та пакувальних матеріалів, а відповідно і їх оплати являлась заповнена позивачем відомість. Всі надані відповідачем послуги були оплачені в повному обсязі.

За результатами взаємодії сторін за договором позивачем було здійснено переплату, яка станом на 04.06.2015 становила 15401 грн. 86 коп. та не могла бути підтверджена відомостями, оскільки Постанова № 915 якою було зобов'язано позивача укласти договір з відповідачем та якою були затверджені тарифи на оплату таких послуг, втратила чинність 18.03.2015 на підставі Постанови КМУ № 128.

Крім того, п. 9.1 договору передбачено, що умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін за винятком обов'язкового внесення змін до цього Договору у випадках змін законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що впливають на відносини Сторін за цим Договором.

Отже, відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за відсутності правової підстави для такого набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, однак судами допущені помилки у застосуванні норм матеріального права, а саме положення ст. 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти, які просив стягнути позивач, були одержані відповідачем як попередня плата за договором № 05/00889/ІМ-00 від 26.09.2013., отже, кошти набуто за наявності правової підстави - договору, і не можуть вважатися ні збитками, ані безпідставно набутим майном. (Подібну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012).

Крім того, помилкове застосування судами попередніх інстанцій ст.1212 ЦК України не привело до прийняття судом неправильного по суті рішення та обґрунтовано задоволено позов. Ураховуючи, що судами повно і правильно встановлені обставини справи касаційна інстанція не знаходить підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 910/5291/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 910/5291/16 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська