ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2016 року Справа № 906/490/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.,розглянувши матеріали касаційної скарги Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"на постанову Рівненської апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі№ 906/490/15Господарського судуЖитомирської областіза позовомПідприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Коростишівська районна спілка споживчих товариствтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Коростишівська міська рада Житомирської областіпростягнення 12694,00грн та зобов'язання звільнити майданчики НОМЕР_1, НОМЕР_2,за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПідприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"провизнання недійсними договорів оренди №231 від 31.12.13 та №467 від 01.08.14
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Костенко М.В. дов від 19.01.16, - відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6 дов від 05.05.15, - третьої особи: не з'явились, - третьої особи: не з'явились ВСТАНОВИВ:
Позивач за первісним позовом звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу з орендної плати згідно договору оренди, а також неустойки у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками за час прострочення; зобов'язати відповідача звільнити торгівельні майданчики шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок".
Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 року (суддя Гансецький В.П.) первісний позов підприємства Коростишівської РССТ "Кооперативний ринок" до ФОП ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 2308,00 грн. - боргу з орендної плати за Договором оренди №231 від 31 грудня 2013 року, 5770,00 грн. - боргу з орендної плати за Договором оренди №467 від 01 серпня 2014 року, неустойку у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у розмірі 32312,00 грн.; зобов'язано відповідача звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території підприємства Коростишівської РССТ "Кооперативний ринок", які знаходяться по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів Житомирської області, шляхом вивезення металевих кіосків за межі території підприємства Коростишівської РССТ "Кооперативний ринок".
У зустрічному позові ФОП ОСОБА_4 до підприємства Коростишівської РССТ "Кооперативний ринок" про визнання недійсними договорів оренди №231 від 31 грудня 2013 року та №467 від 01 серпня 2014 року відмовлено.
Господарським судом встановлено, що відповідач за первісним позовом не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем за первісним позовом в установлені договорами строки, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 12694,00 грн., з яких 2308,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 231 від 31.12.13р. за травень, червень 2014 року, 5770,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 467 від 01.08.14р. серпень-грудень 2014 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач за первісним позовом не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач за первісним позовом скористався своїм правом та нарахував відповідачу за первісним позовом неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.15р. по 29.02.16р. в сумі 32312,00 грн.
Щодо вимоги про звільнення торгівельних майданчиків шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок", суд вважає, що припинення відносин за договором оренди має наслідком повернення орендованої речі, або вчинення інших дій, які свідчать про повернення орендодавцю майна, переданого в оренду. Оскільки за умовами договору, який виконувався обома сторонами, було передано саме такі об'єкти, які були предметом цих договорів (торгівельні майданчики), вимога звільнити ці об'єкти повинна тлумачитись як повернення переданого в користування майна, тому суд зобов'язав відповідача звільнити торгівельні майданчики, які розташовані на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за адресою: м. Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка 40 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території Підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок".
Щодо зустрічного позову про визнання недійсними укладені з відповідачем за зустрічним позовом - договори оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р., суд дійшов висновків, що оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується право власності Коростишівської районної спілки споживчих товариств на майновий комплекс, розташований по вул.Шевченка 40 у м.Коростишеві Житомирської області (свідоцтво про право власності № 4147257 від 30.05.13р.), інвентаризаційними описами № 1 та № 3 від 31.12.03р. підтверджується передача торговельних майданчиків, та статутом "Кооперативного ринку" передбачено право передачі вищевказаного майна в оренду для здійснення своєї статутної діяльності, суд вважає доводи позивача за зустрічним позовом щодо відсутності у ринку права передавати в оренду майно, а саме торговельні майданчики безпідставними, тому підстав для визнання недійсними договорів оренди судом не встановлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року (судді: Дужич С.П.,Огороднік К.М., Мамченко Ю.А.) рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким
- в первісному позові Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Коростишівська районна спілка споживчих товариств до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівська міська рада Житомирської області про стягнення 12694,00 грн. та зобов'язання звільнити майданчики НОМЕР_1, НОМЕР_2 - відмовити,
- зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" про визнання недійсними Договору оренди №231 від 31 грудня 2013 року та Договору оренди №467 від 01 серпня 2014 року - задоволити.
Визнати недійсними Договір оренди №231 від 31 грудня 2013 року та Договір оренди №467 від 01 серпня 2014 року, укладені між підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Коростишівської міська рада рішення про відведення ПР "Кооперативний ринок" земельної ділянки не приймала і з такими заявами підприємство не зверталось, земельна ділянка загальною площею 1,2 га, яка розташована по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів Житомирської області, не передавалась в оренду ні позивачу, ні Коростишівській РССТ і з 17.10.2002 року, на підставі рішення Коростишівської міської ради, комунальною власністю міста та віднесена до земель резерву міської ради.
ПР "Кооперативний ринок", як суб'єкт господарювання, здійснювало свою діяльність на земельній ділянці не відведеній для цього рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а затвердження рішенням Коростишівської міської ради №762 від 03 квітня 2014 року "Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок"" не є відведенням для цілей ринку земельної ділянки.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що ПР "Кооперативний ринок" здійснював свою господарську діяльність всупереч Земельному кодексу та "Правилам торгівлі на ринках", оскільки земельна ділянка для цієї мети Коростишівською міською радою не виділялась, крім того підприємство не є власником чи користувачем нерухомого майна та торгівельних місць (майданчиків) НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які використовуються ФОП ОСОБА_4
Оскільки у позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) відсутні речові права на торгівельні місця (майданчики) НОМЕР_1 та НОМЕР_2, він не вправі був укладати договори оренди даних місць з відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним), його права щодо користування, володіння та розпорядження цими майданчиками, через неналежне їх використання ФОП ОСОБА_4 /несплата коштів за користування/ - не порушені.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважала, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-позивача боргу з орендної плати за Договором оренди №231 від 31 грудня 2013 року та Договором оренди №467 від 01 серпня 2014 року, неустойки у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками НОМЕР_1, НОМЕР_2, а також зобов'язання звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_1 та НОМЕР_2 шляхом вивезення металевих кіосків є безпідставним і не підлягають задоволенню, а зустрічний позов про визнання недійсними зазначених Договору оренди №231 від 31 грудня 2013 року та Договору оренди №467 від 01 серпня 2014 року підлягають задоволенню, оскільки позивач-відповідач не мав право на укладання даних договорів.
Підприємство Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції, як таке, що відповідає нормам права, залишити в силі.
Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд дійшов невірного висновку що ПР «Кооперативний ринок» здійснює господарську діяльність всупереч Земельному Кодексу України та Правилам торгівлі на ринку, оскільки питання про наявність або відсутність права користування позивачем земельною ділянкою виходить за межі позову, а дослідженню підлягають обставини, які стосуються відносин оренди майна і належного виконання зобов'язань сторонами за договором. За висновком скаржника суд апеляційної інстанції не врахувавши висновки постанови Вищого господарського суду України у цій справі, якою справа направлялася на новий розгляд, щодо поняття земельної ділянки та торгових місць, які не є тотожними.
Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» створене Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є засновником та власником всього майна (п.1.1 статуту відповідача), є правонаступником прав та обов'язків КП «Кооперативний ринок» (п. 1.2 статуту), у відповідності до п.3.1 статуту майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства-райспоживспілкою - як внесок до статутного капіталу, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, Згідно зі статутом ПР «Кооперативний ринок», предметом діяльності підприємства є, зокрема, організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги; надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується право власності Коростишівської районної спілки споживчих товариств на майновий комплекс, розташований по вул.Шевченко,40 у м.Коростишеві Житомирської області (свідоцтво про право власності № 4147257 від 30.05.2013 року), станом на момент укладення договору оренди № 231 від 31.12.2013 року та № 467 від 01.08.2014 року позивач був володільцем земельної ділянки орієнтованою площею 1,2 га по вул.Шевченко,40 в м.Коростишеві для експлуатації майнового комплексу ринку та організації ринкових відносин згідно Правил торгівлі на ПР «Кооперативний ринок», затверджених рішенням тридцять восьмої сесії Коростишівської міської ради шостого скликання від 03.04.2014 року № 762 та в редакції від 16.08.2006 року № 325, а торгові майданчики № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 знаходяться в межах схеми генерального плану кооперативного ринку за адресою вул.Шевченко,40 м.Коростишів, затвердженої рішенням Виконкому Коростишівської міської ради від 25.05.2006 року № 208, надавались відповідачу в тимчасове платне користування для провадження торгівельної діяльності згідно договору оренди, що не заперечується також самим відповідачем.
Скаржник зазначає, що договір оренди може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки при фактичному користуванні майном на підставі договору оренди, застосовувати двосторонню реституцію неможливо, так як використання майна - послуга «спожита», безповоротна, і створити умови для повернення сторони в первісне положення практично неможливо.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до пп.1.1 Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", воно є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.
Згідно пп.1.2 даного Статуту, Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" є правонаступником прав та обов'язків КП "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.03р., протокол № 5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".
Відповідно до пп.2.3.2 та 2.3.3 п.2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.
31.12.13р. між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець/позивач за первісним позовом) та фізичною особою - підприємцем (орендар/відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди № 231.
Згідно пп.1.1 вказаного договору, предметом договору є торгівельні майданчики НОМЕР_1та НОМЕР_2 загальною площею 12 кв.м та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку.
Карта-схема розміщення торгових місць ринку, була розроблена у 2003 році та погоджена з місцевими органами: СЕС, Ветеринарною медициною, пожежного нагляду, архітектурно-будівельною комісією, Державтоінспекцією.
Торгівельні майданчики обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки згідно інвентаризаційного опису № 3 від 31.12.2003р.
Відповідно до пп.1.3 договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.
Згідно пп.6.1 договору, договір укладено на 1 рік, і діє з 01.01.14р. по 31.12.14р. включно.
Відповідно до пп.3.1 договору, сторони погодили, що орендна плата складає 692,40 грн. та 461,60 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до пп.4.3.3 договору, відповідач за первісним позовом зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
01.08.14р. між цими ж сторонами укладено договір оренди № 467 на аналогічних з договором оренди № 231 умовах, окрім пп.6.1, згідно якого його дію обмежено з 01.08.14р. по 31.12.14р. включно.
Як вбачається з прибуткових касових ордерів, розрахунки відповідачем за первісним позовом були проведені частково, лише за вересень-грудень 2013 року, січень, березень, липень 2014 року в загальній сумі 8056,00 грн..
Позивач за первісним позовом, звернувшись до суду з позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом 12694,00 грн., з яких 2308,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 231 від 31.12.13р. за травень, червень 2014 року, 5770,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 467 від 01.08.14р. серпень-грудень 2014 року, а також, посилаючись на ч.2 ст.785 ЦК України - неустойку у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками за час прострочення - з 01.01.15р. по 29.02.16р. в сумі 32312,00 грн.
Також позивач за первісним позовом просив зобов'язати відповідача звільнити торгівельні майданчики шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок" у зв'язку з закінченням договору оренди.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом не виконав належно своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем за первісним позовом в установлені договорами строки.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 12694,00 грн., з яких 2308,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 231 від 31.12.13р. за травень, червень 2014 року, 5770,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 467 від 01.08.14р. серпень-грудень 2014 року.
Відповідач за первісним позовом заперечень щодо суті вимог про сплату орендної плати не заявляв, інших обставин, зокрема надання в оренду торговельного місця відповідачу за первісним позовом в спірний період іншим ніж позивач підприємством відповідач за первісним позовом не доводить, судами попередніх інстанцій не встановлено.
Відмовляючи в первісному позові апеляційний господарський суд встановив обставини, що у позивача за первісним позовом відсутні речові права на торгівельні місця (майданчики), тому він не вправі був укладати договори оренди даних місць з відповідачем за первісним позовом, тому його права щодо користування, володіння та розпорядження цими майданчиками, через неналежне їх використання ФОП ОСОБА_4 /несплата коштів за користування/ визнав не порушеними.
При направленні справи на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 26.01.2016 р. зазначив, що встановленню підлягають обставини чи здійснював позивач за первісним позовом фактичну господарську діяльність, характерну для торгівлі на ринку, незалежно від права такого суб'єкта на земельну ділянку.
Судом апеляційної інстанції на виконання даних вказівок, що є обов'язковими за змістом норми ст. 111-12 ГПК України, встановлено, що відповідачем за первісним позовом частково були виконані умови Договору №231 від 31 грудня 2013 року та Договору №467 від 01 серпня 2014 року, , але дійшов висновку, що ця обставина не надає права позивачу-відповідачу використовувати в своїх цілях неналежне йому майно, а також, встановлено що ПР "Кооперативний ринок" фактично здійснювалась господарська діяльність, проте також зазначив висновок, що достатніх на то правових підстав у позивача за зустрічним позовом немає.
Касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків без врахування наступних норм права.
Правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки № 57/188/84/105 від 26.02.2002, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.2014 р. № 762.
Торговельні місця надаються продавцям за окрему плату (п. 18 Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок").
У разі використання торговельного місця на умовах оренди між продавцем та адміністрацією ринку укладається угода оренди (в термінах вжитих у Правилах торгівлі на ПР "Кооперативний ринок"), договір оренди торговельного місця (в термінах Постанов № 868).
Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до п.20 Правил торгівлі на ринках.
Слід дійти висновку, що правове регулювання діяльності по організації та здійсненню торгівлі на ринку регулюється не тільки зазначеними актами законодавства, а й іншим законодавством, зокрема Цивільним кодексом України як основним актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір оренди в даному спорі підпадає під регулювання зазначених актів законодавства, однак слід зазначити, що кваліфікація договору визначається не за його назвою, а за змістом його умов.
Предметом договору є торгівельний майданчик, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (об'єкт оренди) (п. 1.1 Договору).
Об'єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності (п. 1.3 Договору).
Таким чином, слід визнати, що передача управляючим ринком підприємством за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному ст. 759 Цивільного кодексу України..
Разом з тим, слід зазначити, що в даному випадку між сторонами склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, вказаними договорами врегульовано користування саме торгівельними місцями (майданчиками), тобто такі договори містять елементи як договору найму (оренди), так і договору надання послуг.
Касаційна інстанція зазначає, що оскільки встановлені обставини свідчать про здійснення позивачем за первісним позовом господарської діяльності на ринку, що ніким не заперечується, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене касаційною інстанцією правове регулювання.
Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоч і передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору.
Касаційна інстанція визнає, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача правових підстав для використання майна (торгівельного місця) у господарській діяльності, а відтак передавати його в оренду, не пов'язаний з правом позивача за первісним позовом на стягнення суми боргу за використання торговельного місця, що є оплатним згідно з Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок".
Таким чином висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати не можна визнати обґрунтованими.
Крім того, касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення за не виконання відповідачем за первісним позовом свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків з таких мотивів.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З договорів оренди вбачається, що у разі припинення договору орендар несе обов'язок звільнити об'єкт оренди та повернути його Орендодавцеві (п. 4.3.8 Договору).
Таким чином, для застосування наслідків передбачених частиною другою ст. 785 ЦК України необхідно встановити обставини за якими орендар мав можливість передати майно що було предметом оренди але умисно цього обов'язку не виконав.
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом у своїй претензії № 36 від 16.01.15р. повідомляв відповідача за первісним позовом про закінчення терміну дії договору оренди № 467 від 01.08.14р., відповідач за первісним позовом не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач за первісним позовом скористався своїм правом та нарахував відповідачу за первісним позовом неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.15р. по 29.02.16р. в сумі 32312,00 грн.
Враховуючи, що судом встановлено, що відповідач за первісним позовом не повернув позивачу за первісним позовом об'єкта оренди, і до того ж стверджує про знаходження на території ринку в межах наданих йому торгівельних місць двох металевих кіосків (відзив на первісний позов), що свідчить, що відповідач за первісним позовом не заперечує обставин не звільнення об'єкта оренди, суд правомірно визнав заявлену позивачем за первісним позовом вимогу про стягнення неустойки обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства, та задовольнив її в повному обсязі.
З огляду на встановлені обставини та висновки, вимоги про звільнення торгівельних майданчиків шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок", суд першої інстанції правомірно задовольнив з тих мотивів, що припинення відносин за договором оренди має наслідком повернення орендованої речі, або вчинення інших дій, які свідчать про повернення орендодавцю майна, переданого в оренду; за умовами договору, який виконувався обома сторонами, було передано саме такі об'єкти, які були предметом цих договорів (торгівельні майданчики), тому вимога звільнити ці об'єкти повинна тлумачитись як повернення переданого в користування майна з огляду на положення ч.1 ст.782 та ч.1 ст.785 ЦК України та умов договорів оренди (пп.4.1.1, 4.3.8 пп.4.1).
Щодо зустрічного позову касаційна інстанція виходить з наступних мотивів.
Звертаючись з зустрічний позовом про визнання договорів оренди недійсними позивач за зустрічним позовом в обґрунтування підстав своїх вимог зазначив невідповідність договорів нормам ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки у відповідача за зустрічним позовом відсутнє належно оформлене право землекористування і останній не є власником предмета оренди та не має майнових прав на нього.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наведені норми дають підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.
Таким чином на позивача за зустрічним позовом покладався обов'язок довести які його права чи законні інтереси як орендаря торгівельного місця порушені оспорюваними договорами, а суд апеляційної інстанції повинен був навести правові мотиви з яких він виходив, визнаючи порушеними відповідні права чи інтереси такого позивача.
Проте, суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки нормами ст.ст. 317, 759, 760, 761 ЦК України, з огляду на які вказав, що договори оренди торгівельних майданчиків суперечать вимогам ст. 761 ЦК України, оскільки позивач за первісним позовом не є власником предмета оренди та не має майнових прав на нього, тому визнав договори недійсними.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що порушення свого права позивач за зустрічним позовом не пов'язує з майновими правами на об'єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а з правами міської ради на земельну ділянку. При цьому, своїх прав щодо земельної ділянки позивач за зустрічним позовом не доводить.
Таким чином, касаційна інстанція приймає до уваги, що позивач за зустрічним позовом не доводить ні своїх майнових прав на об'єкт оренди, ні своїх прав на земельну ділянку. Більше того, стверджує, що відповідні права на землю належать міській раді.
Касаційна інстанція зазначає, що кожна особа самостійно здійснює свої права, позивач за зустрічним позовом не має повноважень на представництво прав та інтересів міської ради, порушення права останньої доводити не може; майнові права на об'єкт оренди не є предметом спору у даному провадженні, оскілки позивач за зустрічним позовом таких прав також не заявляє та не доводить.
Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе до звуження чи обмеження належного йому блага.
Здійснення відповідачем за зустрічним позовом діяльності з управління ринком без належного оформлення майнового права на об'єкт оренди чи права на земельну ділянку не є обставинами з якими в межах даного спору може бути пов'язано порушення права орендаря торгівельного місця.
Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Касаційна інстанція також вважає за необхідне врахувати, що відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до норм пункту першого, другого та п'ятого ст. 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на недійсність договору оренди торговельного місця після закінчення його строку та допустивши неналежне його виконання, діє недобросовісно з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України.
Враховуючи наведені норми суд касаційної інстанції вважає, що пріоритет у даному спорі про визнання недійсним договору не може бути надано позивачу за зустрічним позовом, який є недобросовісним і своєю поведінкою, проявляючи ініціативу до укладення договору, оскільки саме він звернувся з пропозицією укласти відповідні договори, сприяв встановленню договірних відносин, законність яких він в подальшому заперечує.
Оскільки спірні об'єкти - торгівельні площадки знаходилися у спірний період у володінні позивача за первісним позовом, який здійснював господарську діяльність по наданню послуг ринку в межах затвердженої схеми генерального плану кооперативного ринку, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави стверджувати про відсутність обов'язку відповідача за первісним позовом сплатити за користування торговельним місцем. Встановлення інших обставин, пов'язаних з майновими правами на об'єкти ринку та наступний висновок про незаконне їх використання позивачем за первісним позовом не має значення для предмету первісного спору, наступне визнання недійсними згідно рішення суду від 20.10.2015р. правових підстав на майновий комплекс загальною площею 1730,1 кв.м. та скасування їх державної реєстрації, не впливає на зобов'язання, що виникли з договорів оренди торгівельного місця на ринку.
Враховуючи наведене, висновки апеляційного господарського суду слід визнати такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки суд дійшов невірних висновків про недійсність договорів оренди без взаємозв'язку із необхідністю доведення особою, яка оспорює відповідні договору порушення своїх майнових прав чи законних інтересів, необґрунтовано звільнивши орендаря від обов'язку сплатити за користування торгівельним місцем на ринку, який не заперечує обставин їх використання.
Інший підхід суду апеляційної інстанції обмежує права добросовісних учасників цивільних правовідносин, не сприяє меті та завданням судочинства, що спрямоване на захист та відновлення порушених прав та законних інтересів та стабільності цивільно-правових відносин.
Згідно ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Враховуючи вищевикладені мотиви, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами касаційної скарги, у зв'язку з чим постанову апеляційного господарського суду скасовує, рішення господарського суду першої інстанції залишає в силі.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року у справі № 906/490/15 задовольнити.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року скасувати.
3. Рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 року залишити в силі.
4. Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляду судового рішення віднести на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4. Господарському суду Житомирської області видати наказ.
Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська