ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 910/6485/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.І. - головуючого (доповідача), Божок В.С., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"на постановувід 27.07.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/6485/16за позовомМіністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"простягнення 420709,74грнза участю представників: позивача - Ковальчук І.В. дов. від 30.12.15 № 220/826/д відповідача - не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2016 у справі № 910/6485/16 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 частково задоволено позов Міністерства оборони України до Державного підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" про стягнення 420 709,74 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в сумі 210 354,87 грн. пені, 1 155,32 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" з рішенням та постановою у справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та не застосовано ст.652 ЦК України, не надано відповідної оцінки окремо так у їх сукупності положенням державного контракту та змісту письмових доказів, які відображають стан виконання Позивачем та Відповідачем зобов'язань по названому контракту.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2016 у складі колегії суддів: головуючого судді Яценко О.В., суддів Кравчука Г.А., Божок В.С., розгляд касаційної скарги Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" призначено до слухання на 01.09.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3673 від 31.08.2016, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у даній справі, за результатами якого для її розгляду визначено склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова Т.Б., Божок В.С.

В судове засідання прибув представник відповідача, який не був допущений до участі у судовому засіданні, у зв'язку з відсутністю у останнього припису на виконання завдання (Форма15 Порядку 939).

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 12.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено державний контракт № 247/1/14/36 на поставку (закупівлю) продукції за державним замовленням, згідно з умовами яких відповідач зобов'язався у строк до 30.10.2015 поставити позивачу через вантажоодержувача п'ять одиниць продукцію орієнтовною вартістю 24946793,00 грн. за переліком згідно з додатком 1, а позивач - прийняти та оплатити її вартість на умовах 100 % попередньої оплати.

Додатковою угодою № 3 від 15.12.2015 сторони збільшили кількість продукції, що підлягає поставці до 6 одиниць, передачу чотирьох з них передбачали здійснити до 30.10.2015, ще двох до 30.03.2016. У зв'язку з указаними змінами сторони збільшили орієнтовну вартість продукції до 31249509,00 грн.

Додатковою угодою № 5 поставку двох одиниць погоджено здійснити 30.07.2016 замість раніше погодженої дати 30.03.2016.

На виконання умов контракту 15.12.2014 платіжним дорученням №627 позивач перерахував відповідачу 24946793,00грн. в рахунок проведення попередньої оплати за договором у погодженому розмірі.

Актами приймання №№ 1-3 (дата початок приймання від 1 липня - дата закінчення 20.07.2015) підтверджується факт належного виконання відповідачем контракту щодо передачі позивачу трьох одиниць продукції.

Отже, відповідач, договірні зобов'язання виконав із простроченням, а саме не виконано поставку до 30.10.2015

Положення пункту 7.2 Договору щодо сплати пені та штрафу за порушення строку поставки продукції узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарські суди виходили з того, що за умовами п. 7.2 контракту за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 1 % відсотка вартості непоставленої продукції за кожен місяць прострочення поза встановлені контрактом строки поставки. Загальна сума пені не має перевищувати 5 % вартості продукції. Розрахунок пені має вираховуватися пропорційно до часу затримки. За таких обставин суди попередніх інстанцій встановили, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 231 ЦК України, ст. 624 ЦК України підлягає стягненню 210354,87 грн. пені.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що правом на засвідчення форс-мажорних обставин наділено Торгово-промислову палату України.

Торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин. Сертифікат (висновок) видається заявнику на бланку ТПП. У сертифікаті (висновку) вказуються сторони контракту (договору), дата його укладення, місце, час, період (якщо це можливо вказати на дату звернення), протягом якого мали місце надзвичайні та невідворотні події.

Проте, висновок ТПП України не вказує на неможливість виконання умов зовнішньоекономічного контракту, укладеного з французьким контрагентом, а зазначає лише обставини, викладені в листах представництва ІМЕDІ SAS в Україні щодо ускладнення логістичного оформлення вантажів подвійного призначення, що призводить до затримки поставки товару, а не неможливості її здійснення взагалі. Крім того, поставка товару у строк до 30.03.2016 була змінена сторонами на 30.07.2016, що вказує на те, що у відповідача не було перепон щодо укладання додаткової угоди на перенесення строку поставки товару з 30.10.2015 на іншу дату

Отже, посилання скаржника на те, що суд не застосував до спірних відносин ч.1 ст.79 Віденської конвенції 1980р. (Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів) є хибним, оскільки вказана конвенція відповідно до ч.1 ст.1 застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України). Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та фактично зводяться до намагання переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/6485/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В.Яценко

Судді В.С.Божок

Т.Б. Данилова