ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 908/1970/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.І. - головуючого (доповідача), Корсак В.А. Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Твинз"на постановувід 16.09.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Запорізької області № 908/1970/15-гза позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Твинз"простягнення 69181,52 грн. за участю представників: позивача - Титаренко О.Л. дов. від 30.12.15, відповідача -Магдаєва Н.М. дов. від 31.08.16

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2015 (у складі колегії суддів: Головуючого Боєва О.С, суддів: Гандюкова Л.П., Азізбекян Т.А.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (у складі колегії суддів головоуючого Колядко Т.М., Скакуна О.А., Бойченко К.І.) позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі Виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа", м.Слов'янськ Донецької області (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твинз" (далі - ТОВ "Твинз") задоволено частково та стягнуто з останнього грошові кошти у розмірі 56384,98 грн. основного боргу, 1129,99 грн. 3% річних, 10432,13 грн. інфляційних втрат, 885,32 грн. пені та 1817,78 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду та з висновками суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.4 ст.11, ч2 ст.509, ст.526 Господарського кодексу України.

Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції відображають посилання на договір з боку "Теплосети", але не посилання на яких наголошував ТОВ "Твинз"

Відзив на касаційну скаргу позивач не надав.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 15.10.2007 між ОКП "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" (Постачальник) та ТОВ "Твинз" (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 412 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію для всіх об'єктів загальною площею 182,2 кв.м, а Споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. (п.1.2 Договору).

П.10.1. договору передбачено, що останній набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач та діє до 15.10.2008. Договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно договору на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року. Планові обсяги постачання теплової енергії (розподіл теплової енергії в гігакалоріях помісячно) в січні-квітні та жовтні-грудні визначені в додатку до Договору.

Згідно з п. 3.2.1 договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунки за теплову енергію, згідно з п. 6.1 договору що споживається, провадяться згідно пред'явлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками Споживача. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

У пункті 6.3 договору зазначено, що відповідач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахування залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Відповідно до п.6.6 Договору Споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням Акту звірки щомісяця.

Порядок визначення кількості фактично спожитої теплоенергії споживачами, що не мають приладів обліку, до яких відноситься відповідач, визначений в п.6.5 Договору.

Пунктом 7.2.3 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єктів підприємницької діяльності 1% від належної до слати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% суми заборгованості та санкції передбачені діючим законодавством.

Відповідно ж до приписів п. 6.5 договору, споживачам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді згідно діючих "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КГМ 204 України 244-94.

Згідно п.1.5 відповідальність між Постачальником та Споживачем за технічний стан та обслуговування теплоспоживальних установок здійснюється згідно їх балансової належності. Межа балансової належності - приміщення, що є вбудованим в житловий будинок вул. Комунарів, 18. Межею балансового розмежування теплових мереж між ВО СТМ та власником будівлі є зовнішній обріз будівлі.

Матеріали справи містять: Акти включення опалення об'єктів, в тому числі житлого будинку за адресою: вул. Комунарів, 18 від 15.10.2012, 05.10.2013, 23.10.2014 (а.с. 14-15), докази направлення Споживачу даних про зміну тарифів на послуги з теплопостачання, рахунки за період стягнення заборгованості (березень, квітень, жовтень-грудень 2013 року, січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року).

Доказів складання Актів звірки розрахунків, як це передбачено п.6.6 Договору, відповідач суду не надав.

Отже, на виконання умов Договору позивач у період з березня по квітень 2013 року, з жовтня по грудень 2013 року, з січня по квітень 2014 року, з жовтня по лютий 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 58019,95 грн., що підтверджено щомісячними актами виконаних послуг та виставленими рахунками

Однак, вказана в актах та рахунках сума в установлений договором строк відповідачем в повному обсязі сплачена не була. Відповідачем була здійснена лише часткова оплата в розмірі 1634,97 грн., несплаченою залишилась сума 56384,98 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії № 412 від 15.10.2007 складає суму 56384,98 грн. у зв'язку з чим Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 412 від 15.10.2007 в загальній сумі 69181,52 грн., з яких: сума 56384,98 грн. - основний борг, сума 10701,83 грн. - інфляційні втрати, сума 1209,39 грн. - 3% річних, сума 885,32 грн. - пеня, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 6, 509, 525, 526, 527, 549, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 173, 216-218, 230, 231 ГК України.

Вирішуючи спір у справі, суди передніх інстанцій виходили з доведеності позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 56384,98 грн. та в частині нарахування відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1129,99 грн. та 10432,13 грн. інфляційних втрат. Судом також обґрунтовано нараховано пеню в сумі 885,32 грн. згідно п.7.2.3 Договору.

Колегія суддів погоджується з висновками судами попередніх інстанції, враховуючи таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно акту перевірки теплового режиму системи опалення жилого будинку по вул. Комунарів, 18 у м. Слов'янську від лютого 2014, із записів майстра КП "ЖЕК-7" виявлено, що в приміщенні відповідача без узгодженого проекту з житловою організацією та з постачальником теплової енергії (позивачем) були демонтовані два опалювальних прилади, при заміні теплових труб на пластикові знижені діаметри стояків та підводок до опалювальних приладів. Згідно КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні" середня розрахункова температура повітря в залі кафе повинна бути + 16Со, в приміщеннях адміністрації +18Со. На підставі актів заміру температурного режиму в приміщенні відповідача від 29.01.2014 та від 17.02.2014, у лютому місяці був зроблений перерахунок за опалення (рахунок за лютий місяць 2014). Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача щодо здійснення замірів температурного режиму у приміщеннях та здійснення перерахунку за опалення, не надав доказів складання Актів звірки розрахунків, як це передбачено п.6.6. Договору, та не надав доказів звернення до позивача з вимогою здійснити перерахунок вартості теплоенергії за окремі розрахункові періоди в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 "Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості". Не надано доказів і на усунення порушень згідно припису КП "ЖЕК-7".

Таким чином, підтверджується здійснення перерахунку у лютому 2014 на підставі єдиного звернення відповідача.

Крім того, відповідно до п. 2.3. договору споживач повинен мати договір на технічне обслуговування систем теплопостачання з балансоутримувачем будівлі. При відсутності даного договору відповідальність за технічний стан внутрішньої системи опалювання несе споживач. В цьому разі постачальник не гарантує якість наданих послуг. Щодо актів заміру температурного режиму приміщень, то дані акти складені без участі представника теплопостачальної організації. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідач не звільнений від сплати за фактично отримані послуги з теплопостачання.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твинз" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2015у справі Господарського суду Запорізької області № 908/1970/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.В.Яценко

Судді В.А.Корсак

Т.Б. Данилова