ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 916/2688/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постановуОдеського апеляційного господарського судувід30.08.2016за скаргоюКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№916/2688/15Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"простягнення суми

за участю

- позивача:1) Єгоров В.С. (довіреність від 13.05.2014) 2) Сидоренко А.С. (довіреність від 18.04.2014)- Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: Гречух О.Я. (довіреність від 29.12.2016),

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - боржник) звернулося до суду зі скаргою на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС), згідно якої просило скасувати постанову ДВС від 04.02.2016 ВП № 49782337 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № 26005300416451 (далі-рахунку), код ЄДРПОУ 34674102, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м.Одеса, код банку та звільнити з під арешту грошові кошти, що знаходяться на рахунку.

Скарга мотивована тим, що спірна постанова ДВС порушує права боржника та його працівників, оскільки рахунок використовується для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, оплати податків та зборів, а також енергоносіїв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 (суддя Волков Р.В.) в задоволенні скарги відмовлено.

Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Величко Т.А., Поліщук Л.В.) вказану ухвалу суду скасовано, скаргу боржника задоволено частково, скасовано постанову ДВС від 04.02.2016 ВП № 49782337 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку.

У касаційній скарзі ДВС просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2015 у справі № 916/2688/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та Вищого господарського суду України від 17.05.2016, стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 10 077 215,33 грн. основного боргу, 39 856 909,23 грн. інфляційних втрат, 5 980 000 грн. пені, 2 687 782,19 грн. 3% річних, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Одеської області 17.11.2015 видано відповідний наказ.

13.01.2016 головним державним виконавцем ДВС винесено постанову ВП № 49782337 про відкриття виконавчого провадження за наказом № 916/2688/15 від 17.11.2015 Господарського суду Одеської області про стягнення з боржника на користь стягувача 10 077 215,33 грн. основного боргу, 39 856 909,23 грн. інфляційних втрат, 5 980 000 грн. пені, 2 687 782,19 грн. 3% річних, 61490,54 грн. витрат зі сплати судового збору та надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

04.02.2016 постановою старшого державного виконавця ДВС приєднано виконавче провадження ВП № 49782337 до зведеного виконавчого провадження № 49692669, створеного 21.12.2015 про стягнення з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь стягувачів ПАТ "ЕК "Одесаобленерго", ПАТ "Одеська ТЕЦ", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" боргу на загальну суму 356 657 045, 77 грн., а також винесено постанову про арешт коштів боржника від 04.02.2016 ВП № 49782337, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в:

Філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" код фінансової установи 328845;

АБ "УКРГАЗБАНК" код фінансової установи 320478; ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" код фінансової установи 380355;

ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. ОДЕСА код фінансової установи 328704;

ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" код фінансової установи 380838, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями", а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", 15-1 Закону України "Про електроенергетику" та спеціального рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику у межах суми 113 614 678,94 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника суд першої інстанції виходив з того, що боржником не доведено факту порушення ДВС вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Апеляційний суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення скарги, свою постанову мотивував тим, що спірна постанова є незаконною, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими правовідносинами, є порушенням чинного законодавства, оскільки унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам, які працюють на підприємстві, що порушує їхні конституційні права.

Підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Приписами статті 57 цього Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями статті 65 наведеного Закону визначено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч.1).

Апеляційним судом встановлено, що згідно довідки філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" ПАТ "Державний ощадний банк України" від 01.03.2016 № 18-12 розмір перерахувань з рахунку за 2015 рік, зокрема заробітної плати працівників боржника становить 72 919 410, 98 грн.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Правовий аналіз наведених норм права свідчить про те, що держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що старший виконавець ДВС приймаючи спірну постанову в частині накладення арешту на рахунок боржника не мав законних підстав для вчинення такої дії, оскільки призначенням рахунку є оплата праці робітникам боржника.

Відтак, висновок апеляційного суду про скасування спірної постанови ДВС у відповідній частині, є законним та обґрунтованим.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/2688/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук